83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.07.2013р. Справа № 905/2875/13
Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,
при помічнику судді Васютіні О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» в особі Київської дирекції (01004, місто Київ, вулиця Горького, будинок № 9, квартира № 2; код ЄДРПОУ - 26052299)
до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, 100; код ЄДРПОУ - 13490997)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)
про відшкодування шкоди в порядку регресу
за участю представників сторін:
від позивача: Літуча Г.М. (довіреність б/н від 28.12.2012)
від відповідача: Четверня Д.С. (довіреність № 213/17 від 30.04.2013)
від третьої особи: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» в особі Київської дирекції звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на відшкодування шкоди в порядку регресу 9 684,65 гривень.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» в особі Київської дирекції на підставі договору страхування автотранспортних засобів № 3-004384 від 06 грудня 2010 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Mitsubishi» (далі по тексту - «Мітсубіші»), державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди була застрахована приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» позивачем було направлено останньому регресну вимогу на виплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути з відповідача 9 684,65 гривень в судовому порядку.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 20, 27 Закону України «Про страхування», статями 526, 993, 1191 Цивільного кодексу України та статтями 22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 квітня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 травня 2013 року, та з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору:
- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1;
- витребувано з Оболонського районного суду міста Києва належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 3-2431/12 стосовно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП;
- витребувано з МТСБУ інформацію щодо наявності страхування транспортного засобу марки «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_2, яке діяло на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди (05.03.2012).
Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 травня 2013 року розгляд справи відкладено на 03 червня 2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, невиконанням вимог ухвали суду від 25 квітня 2013 року.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 03 червня 2013 року розгляд справи відкладено на 11 червня 2013 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 11 червня 2013 року розгляд справи відкладено на 20 червня 2013 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.
Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 20 червня 2013 року у зв'язку зі знаходженням судді Фурсової С.М. у відпустці справу № 905/2875/13 передано на розгляд судді Величко Н.В.
За змістом пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі зміни складу суді (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 20 червня 2013 року розгляд справи відкладено на 15 липня 2013 року у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 11 червня 2013 року.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 10 липня 2013 року у зв'язку з виходом з відпустки судді Фурсової С.М. справу № 905/2875/13 передано на розгляд судді Фурсової С.М.
Так, відповідно до приписів пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», перебіг строку вирішення спору почато заново.
Представник позивача Літуча Г.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила їх задовольнити.
Представник відповідача Четверня Д.С. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 25 квітня 2013 року не надав жодних письмових пояснень щодо обставин справи.
Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -
06 грудня 2010 року між закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» (далі по тексту - страховик або позивач) та представництвом «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» (далі по тексту - страхувальник) укладено договір страхування автотранспортних засобів № 3-004384 (далі по тексту - Договір страхування), відповідно до умов якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами, визначеними в Додатку (-ах) до цього Договору (а.с. 99-103).
Додатком № 2 до Договору страхування передбачено, що на умовах Договору страхування приймається на страхування, зокрема, автомобіль марки «Chevrolet Lacetti» (далі по тексту - «Шевролет» або застрахований/забезпечений транспортний засіб), державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 34-37).
Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2012 року на проспекті Оболонському в місті Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Шевролет», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «Шевролет», державний номерний знак НОМЕР_1, є представництво «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» (а.с. 26).
Також факт користування ОСОБА_5 автомобілем марки «Шевролет», державний номерний знак НОМЕР_1, з метою виконання службових обов'язків підтверджено наявною в матеріалах справи копією подорожнього листа серії 03-СП № 804744 (а.с. 24-25).
Довідкою Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві від 23 березня 2012 року за № 52/4125 підтверджено настання спірної дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення за участю автомобіля марки «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням власника - ОСОБА_1 з автомобілем марки «Шевролет», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, що належить представництву «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» (а.с. 20).
09 березня 2012 року на адресу позивача від представництва «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» надійшло повідомлення про настання страхового випадку (а.с. 22).
Додатковим договором № 5 від 18 листопада 2011 року продовжено дію Договору страхування на наступний календарний рік з 08 грудня 2011 року по 07 грудня 2012 року та в зв'язку з цим доповнено Договір Додатком № 2 та Таблицею № 2. Страхові платежі по конкретному транспортному засобу сплачуються страхувальником шляхом перерахування платежу на поточний рахунок страховика у строки, зазначені в Таблиці № 2 до Договору (а.с. 33).
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 26 березня 2012 року у справі № 3-2431/12 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, стосовно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень (а.с. 28).
Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (стаття 5 вказаного Закону).
Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (частина друга статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля позивачем замовлено проведення автотоварознавчого дослідження.
Відповідно до висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 150/12 від 26 березня 2012 року, проведеного судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_6 (свідоцтво Міністерства юстиції про присвоєння кваліфікації судового експерта-автотоварознавця по спеціальності 12.2 «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» № 49 від 29 червня 1999 року, продовжене до 10 липня 2012 року), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 10 194,65 гривень (а.с. 38-42).
За страховим випадком - дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 05 березня 2012 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 116/12/03/ТР25/00/2 від 14 серпня 2012 року (складеного з урахуванням розрахунку суми страхового відшкодування) визначено суму страхового відшкодування у розмірі 11 418,83 гривень (а.с. 18).
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).
Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.
Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05 березня 2012 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі сформованого страхового акту № 116/12/03/ТР25/00/2 від 14 серпня 2012 року, платіжним дорученням № 717 від 29 серпня 2012 року перерахував 11 418,83 гривень страхового відшкодування (а.с. 98).
Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту статей 22, 1192 ЦК України, передумовою для відшкодування реальних збитків є факти втрати (знищення, загибелі тощо) або пошкодження належного потерпілій особі майна та понесення реальних витрат на його відновлення.
Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Положення статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль марки «Шевролет», державний номерний знак НОМЕР_1.
Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».
Так, частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Наведена стаття міститься в главі 82 ЦК України, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди та передбачає право регресу в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
Слід наголосити, що поняття регресу є значно ширшим, ніж це визначене у статті 1191 ЦК України та розуміє під собою будь-яке право зворотної вимоги. Регрес за своїм змістом є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди, понесеної однією особою з вини або за рахунок іншої, а тому може бути визначений як зобов'язання з відшкодування шкоди, що виникає в результаті перекладання сплаченого однією особою іншій на третю особу. Відтак, регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна третій особі, виконане однією особою за іншу або з вини останньої.
Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями спеціального закону - Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором (полісом) страхування.
Згідно положень вказаного Закону позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, у тому числі з постанови Оболонського районного суду міста Києва від 26 березня 2012 року у справі № 3-2431/12 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 05 березня 2012 року сталася саме з вини ОСОБА_1, який керуючи автомобілем марки «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_2, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Шевролет», державний номерний знак НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_1, залученого за ініціативою суду для правильного і своєчасного вирішення спору, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.
Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність ОСОБА_1 - страхувальника (власника) автомобіля марки «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_2, на час спірної дорожньо-транспортної пригоди (05.03.2012) була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», на підставі полісу серії АА № 6304400, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза - 510,00 гривень (а.с. 87).
Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Мітсубіші», державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», надіслав відповідачу заяву від 11 грудня 2012 року про відшкодування шкоди в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 15-17).
Позивач стверджує, що вимогу відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого суду не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.
Враховуюче наведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача на відшкодування шкоди в порядку регресу 9 684,65 гривень.
Проте, щодо розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування слід зазначити наступне.
Страхування може бути добровільним або обов'язковим (стаття 5 Закону України «Про страхування»).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.
Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (полісом № АА/6304400) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 гривень, франшиза - 500,00 гривень (а.с. 92).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Так, відповідно до приписів пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За правилами абзацу другого пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.
Ні цим Законом, ні іншими законодавчими актами не передбачено для відповідача обов'язку здійснити виплату позивачу страхового відшкодування із сумою франшизи.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2008 року у справі № 11/406-07.
З інформації єдиної централізованої бази даних МТСБУ слідує, що відповідно до полісу серії АА/6304400 франшиза складає 510,00 гривень, проте згідно даних самого полісу франшиза складає 500,00 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при розрахунку ціни позову вирахував франшизу, передбачену полісом серії АА/6304400 (500,00 гривень).
За таких обставин, на вказаний страховий випадок в часовому вимірі поширюється дія чинного на той час полісу № АА/6304400. Тобто дорожньо-транспортна пригода, що сталася 05 березня 2012 року, є страховим випадком в рамках виконання зазначеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Тобто, в розумінні положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.
Статтею 29 названого Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Отже, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).
З рахунку-фактури № АМЛ00002981 від 28 березня 2012 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Мотив ЛТД» (яке є платником податку на прибуток на загальних підставах) вбачається, що вартість робіт і запчастин для відновлювального ремонту автомобіля марки «Шевролет», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 11 418,83 гривень з ПДВ (а.с. 29).
Також матеріали справи свідчать, що позивач встановлює розмір збитків не на підставі рахунку-фактури № АМЛ00002981 від 28 березня 2012 року, а на підставі висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 150/12 від 26 березня 2012 року (а.с. 38-42).
Відповідно до приписів чинного законодавства (Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») встановлення вартості матеріальної шкоди проводиться відповідними особами (оцінювачами, суб'єктами оціночної діяльності).
Так, в силу частини сімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. В даному випадку розмір прямого збитку, якого зазнав страхувальник, з огляду на висновок спеціаліста № 150/12 від 26 березня 2012 року, складає 10 194,65 гривень.
При цьому, відносини страхування регулюються, зокрема, главою 67 Цивільного кодексу України «страхування» у статті 983 якої визначено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Також, Закон України «Про страхування» визначає, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, зокрема, із відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) (стаття 4), а статтею 18 цього Закону також визначено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Таким чином договір набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу.
Аналогічну правову позицію викладено в листі Верховного Суду України від 19 липня 2011 року.
Господарським судом на підставі ретельної правової оцінки умов Договору страхування достовірно встановлено, а відповідачем не спростовано факту набрання чинності зазначеним договором (в тому числі і на момент настання страхового випадку у вигляді дорожньо-транспортної, яка сталася 05 березня 2012 року), та обумовлену цим обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є частиною суми страхового відшкодування виплаченої позивачем на умовах Договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика (обмежується фактичними витратами страхової компанії).
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Шевролет», державний номерний знак НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АА/6304400), а до приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» в особі Київської дирекції як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» в особі Київської дирекції як особи, відповідальної за завдані збитки.
Щодо доводів відповідача про необхідність вирахування із суми страхового відшкодування ПДВ, господарський суду зазначає наступне.
Виходячи із системного аналізу змісту норм законодавства всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі, податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.
Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.
При цьому, сам по собі висновок спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження не є підставою для виникнення податкових зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.
Зважаючи на заявлення позивачем до стягнення суми матеріального збитку з урахуванням податку на додану вартість, господарський суд, з метою достовірного встановлення обґрунтованості та доведеності розміру позовних вимог, передусім повинен з'ясувати, чи фактично проведений ремонт транспортного засобу позивача, чи є надавач послуг з ремонту автомобіля зареєстрований в якості платника ПДВ, а також чи сплачувався/заявлявся потерпілим ПДВ в складі вартості ремонтно-відновлювальних робіт.
Так, в силу приписів частини другої статті 14 ЦК України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.
При цьому, з платіжного доручення вбачається № 717 від 29 серпня 2012 року вбачається виплата страхового відшкодування у розмірі 11 418,83 гривень з ПДВ, яка проведена безпосередньо страхувальнику (потерпілому), а не на рахунок спеціалізованої СТО, яка є платником податку. Позивачем заявлено на відшкодування шкоди в порядку регресу 9 684,65 гривень.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву від 11 червня 2013 року за № 415/17, відповідач вважає обґрунтованою суму позовних вимог у розмірі 7 995,54 гривень (без ПДВ та франшизи) у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів ремонту транспортного засобу у платника ПДВ, що виключає можливість задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.
Відповідно до підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з поставки товарів чи послуг, оскільки такі операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до підпункту а) пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківський установі, що обслуговує платника податку.
Таким чином, податкові зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником податку.
До набрання чинності Податковим кодексом України (01 листопада 2011 року) діяв Закон України «Про податок на додану вартість», який містив тотожні положення щодо несплати ПДВ з послуг страхування.
Відповідно до ремонтної калькуляції № 150/12 від 26 березня 2012 року, що є додатком до висновку спеціаліста № 150/12 від 26 березня 2012 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_1, складає 10 194,65 гривень (а.с. 51-53).
Дані ремонтної калькуляції № 150/12 від 26 березня 2012 року, складеної на основі комп'ютерної програми Audatex, відповідають встановленим в пункті 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003.
Дослідивши надану позивачем ремонтну калькуляцію, господарський суд встановив, що її зміст не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована пунктом 59 додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеній на основі комп'ютерної програми Audatex, не суперечить умовам чинного законодавства.
Аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.
Розділ ремонтної калькуляції «пояснення» містить наступну вказівку: «ціна на матеріали перелічені з урахуванням + 20.00 %» (а.с. 53).
Господарський суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами відновлення у платника податку на додану вартість пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді застрахованого автомобіля, не доведено, що представництво «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн», яке отримало страхове відшкодування є платником податку на додану вартість, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 2 038,93 гривень відшкодування в порядку регресу (ПДВ 20 % від вартості відновлювального ремонту у розмірі 10 194,65 гривень, що визначена на підставі ремонтної калькуляції системи Audatex № 150/12 від 26 березня 2012 року).
Оскільки позивачем суму страхового відшкодування перераховано безпосередньо на рахунок страхувальника, який не є платником податку на додану вартість, то зарахування ПДВ в суму страхового відшкодування, є безпідставним.
Напрошується висновок, що наявний в матеріалах справи висновок спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 150/12 від 26 березня 2012 року свідчить про визначення вартості матеріального збитку з урахуванням ПДВ, оскільки суми ПДВ та прямих збитків позивача (без ПДВ) в експертному висновку не розмежовані.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 23 квітня 2013 року у справі № 5019/2475/11.
Отже, з огляду на вищенаведене, та з урахуванням норм діючого законодавства, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Сума, що підлягає стягненню з відповідача становить 9 684,65 - 2 038,93 = 7 645,72 гривень, де:
- 9 684,65 гривень - заявлена сума на відшкодування шкоди в порядку регресу;
- 2 038,93 гривень - сума ПДВ (20 %).
Відповідач у клопотанні № 559/17 від 03 червня 2013 року зазначає, що позивачем суду надано копію постанови Оболонського районного суду міста Києва від 26 березня 2012 року у справі № 3-2431/12 стосовно ОСОБА_1, яка не може вважатися належним доказом, оскільки не скріплена печаткою суду; просить витребувати у позивача належним чином виготовлені копії довідки ДАІ № 8974167 та подорожнього листа, оскільки надані копії документів дуже поганої якості.
Господарський суд відхиляє заявлені клопотання з огляду на те, що в матеріалах господарської справи містяться належним чином засвідчені копії справи про адміністративне правопорушення № 3-2431/12 стосовно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП, у тому числі постанова від 26 березня 2012 року з довідкою про набрання нею законної сили.
Щодо клопотання про зобов'язання позивача надати належним чином виготовлені копії довідки ДАІ № 8974167 та подорожнього листа, то господарський суд залишає клопотання в цій частині без задоволення, оскільки наявні в матеріалах справи копії цих документів є непоганої якості, що не позбавляло позивача скористуватися своїм процесуальним правом на ознайомлення з матеріалами справи.
На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу шкоди в порядку регресу з боку відповідача та/або інших осіб.
Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
За наведених обставин, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 983, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 7, 8, 9, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, 100; код ЄДРПОУ - 13490997, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» в особі Київської дирекції (01004, місто Київ, вулиця Горького, будинок № 9, квартира № 2; код ЄДРПОУ - 26052299, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 7 645,72 гривень страхового відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 358,33 гривень судового збору, а всього 9 004 (дев'ять тисяч чотири) гривень 05 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 15.07.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2013.
Суддя С.М. Фурсова