Справа № 357/6954/13-а
2-а/357/242/13
14 червня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий - суддя Рябченко Л. А. ,
при секретарі - Бібарцева В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до
Київського обласного військового комісаріату,
Міністерства оборони України
про
визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, уточнивши позовні вимоги, просить визнати протиправними дії Київського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України щодо відмови в призначені і виплаті одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності та зобов'язати Міністерство оборони України здійснити призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності у розмірі, визначеному чинним законодавством України, а саме 30-місячного грошового забезпечення.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що проходив військову службу в лавах Радянської армії та Збройних сил України з 05.08.1982 р., був учасником бойових дій в Афганістані в період з 11.08.1988 р. по 17.02.1989 р..
Згідно Наказу Міністра оборони України /по особовому складу/ від 04.08.1994 р. № 01880 був звільнений з військової служби у запас за пунктом 65 підпункт “Г”, у зв'язку зі скороченням штатів.
10.0.2011 р. медико-соціальною експертною комісією позивачу була встановлена ІІ група інвалідності. Причина інвалідності: контузія та захворювання, отримані позивачем 10.12.1988 р. в бойових діях в Афганістані та пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що відображено у витязі із протоколу № 1237 від 13.07.2011 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та довідці до акта огляду МСЕК від 11.10.2011 р..
Відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв'язку із настанням інвалідності позивачу має бути виплачена одноразова грошова допомога.
П.2 ст.16 Закону України від 20 грудня 1991 року “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачає, що «У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати до працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.»
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб” визначено:
“ 2. Одноразова грошова допомога виплачується:
2) … особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 30-місячного грошового забезпечення інвалідам ІІ групи..;
Грошове забезпечення визначається: для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом,- за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення”.
Для реалізації своїх прав, на адресу військового комісара Київського обласного військового комісаріату позивачем було подано зазначений у постанові КМ України пакет документів і додаткові документи, визначені наказом Міністра оборони України від 19.08.2008 р. № 407, яким затверджено Положення “Про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей”.
У листі ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України від 23.11.2012 р. повідомляється, що ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, набула чинності 01.01.2007 року, тобто дія закону поширюється тільки на військовослужбовців, які отримали інвалідність та звільнені після цієї дати або продовжують військову службу. Оскільки позивач звільнений у 1994 році, тобто до введення в дію нормативно - правового акту, та виплати, передбачені ним, на нього не поширюються.
На звернення до Кабінету Міністрів України, 25.12.2012 р. позивач отримав відповідь з ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України від 13.12.2012 р., в якій зазначено, що оскільки позивач проходив службу та звільнений з органів внутрішніх справ, питання виплати одноразової допомоги в разі настання інвалідності відноситься до компетенції Міністерства внутрішніх справ. Тобто, в призначенні одноразової грошової допомоги вдруге було відмовлено, але з інших підстав.
Наказом Міністра оборони України від 19.08.2008 р. № 407 затверджено Положення “Про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей”, яким встановлено, що обласний військовий комісаріат готує та подає до ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України довідку про розмір грошового забезпечення за підписом військового комісара та начальника фінансової частини.
Таким чином, Київський обласний військовий комісаріат та Міністерство оборони України порушили законодавчо визначені права позивача, відмовивши в отриманні належної позивачу грошової допомоги. Тому, з метою поновлення своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивач вимушений звернутися до суду.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач - Міністерство оборони України - в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином.
Представник відповідача - Київського обласного військового комісаріату - в судовому засіданні позов не визнав, заперечення обґрунтував тим, що відповідно до постанови КМУ №499 від 28.05.2008 р. “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів)”, одноразова грошова допомога призначається і виплачується особам, звільненим з військової служби після 31.12.2006 р., у разі настання інвалідності не пізніш ніж через три місяці після звільнення з військової служби чи внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.
Позивач був звільнений з військової служби 04.08.1994 р., інвалідність отримав 10.10.2011 р., тому дія постанови КМУ №499 на нього не поширюється.
Окрім того, військовий комісар Київського ОВК не має повноважень на виплату такої допомоги, так як відповідно до методичних рекомендацій ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України від 17.06.2008 р. про “порядок оформлення, фінансування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні”, військовий комісар подає документи на одержання грошової допомоги в разі встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби, якщо вони відповідають встановленим вимогам, до ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України і рішення щодо її виплати приймає ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи. суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач проходив військову службу в лавах Радянської армії та Збройних сил України з 05.08.1982 р., був учасником бойових дій в Афганістані в період з 11.08.1988 р. по 17.02.1989 р..
Згідно Наказу Міністра оборони України /по особовому складу/ від 04.08.1994 р. № 01880 був звільнений з військової служби у запас за пунктом 65 підпункт “Г”, у зв'язку зі скороченням штатів.
10.0.2011 р. медико-соціальною експертною комісією позивачу була встановлена ІІ група інвалідності. Причина інвалідності: контузія та захворювання, отримані позивачем 10.12.1988 р. в бойових діях в Афганістані та пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що відображено у витязі із протоколу № 1237 від 13.07.2011 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та довідці до акта огляду МСЕК від 11.10.2011 р..
У листі ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України від 23.11.2012 р. на звернення позивача повідомляється, що ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” набула чинності 01.01.2007 року, і дія закону поширюється тільки на військовослужбовців, які отримали інвалідність та звільнені після цієї дати або продовжують військову службу. Оскільки позивач звільнений у 1994 році, тобто до введення в дію нормативно - правового акту, та виплати, передбачені ним, на нього не поширюються.
У відповіді на звернення позивача ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України від 13.12.2012 р. зазначено, що оскільки позивач проходив службу та звільнений з органів внутрішніх справ, питання виплати одноразової допомоги в разі настання інвалідності відноситься до компетенції Міністерства внутрішніх справ.
Відповідно до п.2 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”:
«У разі поранення (контузії, травми або каліцтва),
заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків
військової служби, а також інвалідності, що настала в період
проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці
після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але
внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в
період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати
працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в
розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою
посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів
України.»
Відповідно до п.2 п.п.2) Постанови КМУ № 499 від 28.05.2008 р. “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб”:
« Одноразова грошова допомога виплачується:
військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової
служби) у разі настання інвалідності в період проходження
військової служби та особам, звільненим з військової служби, у
разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після
звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку,
але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в
період її проходження, - у розмірі:
24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; (Абзац третій підпункту 2 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 815 від 25.07.2011 ).»
Одноразова грошова допомога в розмірі 30-місячного грошового забезпечення виплачується інвалідам ІІ групи у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків
військової служби.
Враховуючи, що інвалідність позивача настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 24-місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п.2 п.п.4) Постанови грошове забезпечення визначається:
«для військовослужбовців, які перебувають на кадровій
військовій службі або проходять військову службу за контрактом, -
за останньою посадою, яку вони займали на день втрати
працездатності, а для звільнених з військової служби - на день
звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим
званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення
(підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які
мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів
грошового забезпечення. (Абзац п'ятий підпункту 4 пункту 2 в
редакції Постанови КМ N 815 від 25.07.2011 ).»
Виходячи з вищевикладеного, суд прийшов до висновку про неправомірність відмови Міністерства оборони України позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка настала після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в
період її проходження. Доводи відповідачів щодо непоширення дії постанови КМУ №499 на позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають змісту законодавства. Законодавтвом не передбачена можливість виплати зазначеної допомоги Міністерствм Внутрішніх Справ із зазначених підстав, де за останнім місцем роботи позивач не перебував на військовій службі. Законодавством чітко передбачено порядок підготовки документів військовим комісаріатом та обов'язок щодо прийняття рішення щодо її виплати ОСОБА_2 фінансів Міністерства оборони України.
Враховуючи, що на військовий комісаріат покладено лише обов'язок підготувати та передати документи до ОСОБА_2 фінансів Міністерства Оборони України, і він не має повноважень щодо призначення та виплати допомоги, підстав для визнання його дій протиправними суд не має, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
На підставі ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження», сторони звільняються від його сплати.
На підставі ст. 16 ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Постанови КМУ № 499 від 28.05.2008 р. “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб”, керуючись ст.ст. 6, 18, 19, 159-163, 167, 186, 256 КАС України,
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності .
Зобовязати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності звільненої з військової служби особи в розмірі 24-місячного грошового забезпечення.
Звільнити позивача від сплати судових витрат.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністаривного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови, протягом 10 днів після отримання її копії.
Суддя ОСОБА_3