Справа № 199/4871/13-ц
(4-с/199/138/13)
іменем України
11 липня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
У складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
при секретарі Носулі А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та бездіяльності, визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця, -
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій та бездіяльності, визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця.
В обґрунтуванні своїх вимог посилався на те, що постановою від 25.01.2013 року державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Малюк І.В. незаконно закінчила виконавче провадження з примусового виконання рішення АНД районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2012 року за виконавчим листом №401/7329/12, виданим 22.11.2012 року, про зобов'язання начальника КЖЕП №43 надати ОСОБА_1 інформацію, запитувану ним у заяві від 20.02.2012 року.
На думку стягувача вказана постанова неправомірна з наступних підстав: в Законі України «Про виконавче провадження» відсутній пункт, на який посилався державний виконавець у постанові; постанова не містить мотивування підстав її винесення; виконавче провадження закінчено за відсутності документального підтвердження виконання боржником рішення суду від 22.10.2012 року. Окрім цього, всупереч ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», постанова не надіслана стягувачу у триденний строк рекомендованим листом з повідомленням.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день слухання справи на 11.07.2013 року о 10-00 год. повідомлявся в установленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що 10.07.2013 року він був ознайомлений з матеріалами справи, про що свідчить запис секретаря суду. На думку суду, скаржник навмисно затягує розгляд справи та зловживає своїми процесуальними правами, напередодні 14.05.2013 року о 14-00 год. та 06.06.2013 року о 10-00 год. судові засідання відкладені за його заявами у зв'язку з його знаходженням у іншому судовому засіданні в апеляційному суді, тому суд вважає за можливе постановити ухвалу на підставі наявних у справі доказів у його відсутності.
Державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Малюк І.В. проти задоволення скарги заперечувала, посилаючись на те, що постановою від 25.01.2013 року про закінчення виконавчого провадження винесена нею відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та у встановлений законом строк була надіслана стягувачу з повідомленням, підтвердження отримання ним копії вказаної постанови знаходиться в матеріалах виконавчого провадження.
Вислухавши пояснення державного виконавця Малюк І.В., дослідивши матеріали справи та виконавчого провадження, суд вважає ОСОБА_1 у задоволенні заявлених ним вимог відмовити.
Судом встановлено, що Амур-Нижньодніпровському відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження №251 (ЄДРВП 35501156) з примусового виконання рішення АНД районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2012 року за виконавчим листом №401/7329/12, виданим 22.11.2012 року, про зобов'язання начальника КЖЕП №43 надати ОСОБА_1 інформацію, запитувану ним у заяві від 20.02.2012 року. Дане виконавче провадження знаходилось на виконанні державного виконавця Малюк І.В., яка 25.01.2013 року винесла постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення АНД районного суду м. Дніпропетровська від 22.10.2012 року за виконавчим листом №401/7329/12.
Відповідно до ч.1 п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У постанові від 25.01.2013 року підставу закінчення виконавчого провадження вказано: «вимоги виконавчого документу виконано в повному обсязі», що, на думку суду, є тотожнім визначенням, містить єдиний зміст мотивування та є належною підставою для закінчення виконавчого провадження згідно з ч.1 п.8 вказаного Закону.
Як вбачається з документів, що знаходяться в матеріалах виконавчого провадження, державний виконавець правомірно дійшла до висновку про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, що і було зроблено боржником за даним виконавчим провадженням. Оскільки в компетенцію державного виконавця не входить надання оцінки змісту заяви ОСОБА_1 від 20.02.2012 року на ім'я начальника КЖЕП №43 та запитувану ним інформацію, а лише виконання рішення суду в частині зобов'язання начальника КЖЕП №43 надати ОСОБА_1 інформацію, тому суд вважає, що при наявності надання стягувачу відповіді державний виконавець Малюк І.В. правомірно винесла дану постанову, яка відповідає за змістом та за формою діючому законодавству. Таким чином, суд вважає, що посилання ОСОБА_1 на неправомірність постанови про закінчення виконавчого провадження, підставу її винесення та відсутність мотивування, є особистим хибним тлумаченням ним вимог діючого законодавства та особистою точкою зору щодо отриманої інформації, зокрема незадоволення змістом наданої йому інформації та наслідками розгляду його звернення.
Що стосується неналежного надіслання стягувачу постанови про закінчення виконавчого провадження, то 25.01.2012 року за вих. 1845 державним виконавцем ОСОБА_1 була надіслана копія постанови, яку він особисто отримав 14.02.2012 року, про що свідчить його підпис у поштовому повідомленні. Таким чином, порушення вимог ч.3 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», що передбачає надіслання сторонам копії постанови у триденний строк сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк, суд також не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає ОСОБА_1 у вимогах щодо визнання неправомірними дій та бездіяльності, визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця, - відмовити.
Керуючись ч. 1 ст.208, 210, 383-387 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 у вимогах щодо визнання неправомірними дій та бездіяльності, визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: