05 березня 2013 р. Справа № 804/481/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О, при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представника позивача - Савруцького С.С., представника відповідача Круглик А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО -
ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР»
до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інженирінгове підприємство «Інвеститор» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просить: скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000612301 від 15.08.2012 р. з податку на додану вартість на суму 275476,00 грн., яке винесено на підставі Акту № 1355/220/20197565 від 27.07.2012 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інженирінгове підприємство «Інвеститор» (код ЄДРПОУ 20197565) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з Будівельно-виробничим підприємством «Строитель-плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) та ПП «Команд» (код ЄДРПОУ 37081766) за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.» (далі «Акт перевірки»).
В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що відповідачем в Акті перевірки безпідставно зроблено висновки про нікчемність правочинів, укладеним між позивачем та БВП «Строитель-плюс» та ПП «Команд», оскільки реальність даних правочинів підтверджено первинними документами, також незаконно використано в обґрунтування нікчемності угод Акт про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-плюс» № 37/22/31263808 від 11.04.2012 р. та Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Команд» № 32/22/37081766 від 06.04. 2012 р.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та зазначив, що згідно Акту про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-плюс» № 37/22/31263808 від 11.04.2012 р., Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Команд» № 32/22/37081766 від 06.04.2012 р., встановлено формування БВП «Строитель-плюс» та ПП «Команд» податкового кредиту від постачальників з ознаками фіктивності, податкова вигода за придбані товари, роботи, послуги у контрагентів-постачальників фактично не була використана у власній господарській діяльності, а була спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання, тому податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів». У зв'язку з чим, угоди, укладені між позивачем БВП «Строитель-плюс» та ПП «Команд» згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України є нікчемними, об'єкти оподаткування за угодами в розумінні п. 185.1 ст. 185 ПК України відсутні, податковий кредит сформовано незаконно.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено наступні обставини.
На підставі наказу Центральної МДПІ у м. Кривому Розі від 14.06.2012 р. № 400 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будівельно-інженирінгове підприємство «Інвеститор», повідомлення від 14.06.2012 р. № 259, згідно вимог абз. 1, 3, 5 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.. 79 ПК України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та з урахуванням акту № 32/22/37081766 від 06.04.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Команд» (код за ЄДРПОУ 37081766), акту № 37/22/31263808 від 11.04.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будівельно-інженирінгове підприємство «Інвеститор», про що було складено Акт № 1355/220/20197565 від 27.07.2012 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будівельно-інженирінгове підприємство «Інвеститор» (код ЄДРПОУ 20197565) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з БВП «Строитель-плюс» (код ЄДРПОУ 31263808) та ПП «Команд» (код ЄДРПОУ 37081766) за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р.», згідно якого встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 ПК України та заниження позивачем ПДВ за період перевірки в сумі 251020,00 грн., та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000612301 від 15.08.2012 р. з податку на додану вартість на суму 275476,00 грн.
Між позивачем (замовник) та БВП «Строитель-плюс» (виконавець) було укладено договір на здійснення транспортних послуг № 5/1450 від 04.01.2011 р. Згідно п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надати замовнику автотранспорт з водієм, а замовник зобов'язується оплатити послуги виконавця.
Між позивачем (замовник) та БВП «Строитель-плюс» (виконавець) було укладено договір на надання інформаційно-консультаційних послуг № 25/1451 від 01.07.2011 р. Згідно п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому у відповідності до умов договору спеціальну інформацію-консультації, а замовник зобов'язується прийняти послугу та оплатити її. Згідно п. 2 договору виконавець надає замовнику інформаційно - консультативні послуги.
Відповідно до матеріалів справи (рахунків на оплату, податкових накладних, актів приймання виконаних робіт) БВП «Строитель-плюс» в період 2009-2010 р. надавав позивачу транспортні та інформаційно-консультаційні послуги без укладення відповідних договорів в письмовій формі.
Між позивачем (відправник) та ПП «Комманд» (перевізник) було укладено договір перевезення вантажу № 78 від 20.01.2012 р. Згідно п. 1.1 договору перевізник за плату бере на себе зобов'язання надати відправникові послуги з перевезення вантажу, вказаного п. 1.2 цього договору, із місця відправлення до місця призначення. Згідно п. 1.2 договору вантажем, що є предметом цього договору є комплектуючі рухливого залізничного складу (запчастини до тепловозів вантажних вагонів). Згідно пунктів 1.4 та 1.5 договору пункт відправлення та пункт призначення визначається згідно із заявками.
Між позивачем (замовник) та ПП «Комманд» (виконавець) було укладено договір на надання послуг № 80 від 10.01.2012 р. Згідно п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги інформаційно-консультаційного призначення згідно умов даного договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Отже, документи мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податковою обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України, 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно зазначених норм для підтвердження законності формування податкового кредиту необхідно підтвердити податковий кредит податковими накладними, первинними документами, що підтверджують використання товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності платника податків, первинними документами, що підтверджують товарність господарських угод за якими сформовано податковий кредит.
Позивачем для підтвердження законності формування податкового кредиту за угодами з БВП «Строитель-плюс» та ПП «Комманд» були надані наступні первинні документи: рахунки на оплату, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, реєстри податкових накладних з розшифровками, виписки з рахунків на проведення розрахунків за надані послуги.
Також, позивачем були надані договори та податкові декларації з ПДВ, які суд не приймає як доказ законності формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки дані документи не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Суд також не приймає зауваження відповідача в Акті перевірки, що до перевірки не надані договори з БВП «Строитель-плюс» за 2009-2010 р. та у виписках банку та податкових накладних відсутнє посилання на договір, оскільки відсутність договору, укладеного в письмовій формі, не є доказом відсутності господарських відносин між позивачем та БВП «Строитель-плюс».
Судом досліджено рахунки на оплату та акти приймання виконаних робіт та встановлено, що дані документи не є доказом законності формування податкового кредиту у зв'язку з наступним.
В рахунках на оплату та актах приймання виконаних робіт в рядку, який містить вид наданих послуг БВП «Строитель-плюс» та ПП «Комманд» зазначено наступне: інформаційно-консультаційні послуги виробничого призначення та автотранспортні послуги (щодо БВП «Строитель-плюс»), інформаційно-консультаційні роботи та автотранспортні послуги (щодо ПП «Комманд»).
Інша інформація згідно вимог до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, в рахунках на оплату та актах приймання виконаних робіт відсутня. Так само, дана інформація відсутня в договорах з БВП «Строитель-плюс» та ПП «Комманд» та в інших документах, наданих суду для дослідження.
У зв'язку з чим, надані позивачем документи не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не є доказом отримання позивачем послуг від БВП «Строитель-плюс» та ПП «Комманд». Таким чином, суд встановив безтоварність операцій між позивачем БВП «Строитель-плюс» та ПП «Комманд».
Позивачем не надано доказів використання послуг, отриманих від БВП «Строитель-плюс» та ПП «Комманд» у власній господарській діяльності, не надано доказів того, що господарська діяльність позивача пов'язана з послугами, які йому надавалися БВП «Строитель-плюс» та ПП «Комманд», не надано доказів використання за договором з БВП «Строитель-плюс» на здійснення транспортних послуг № 5/1450 від 04.01.2011 р. автотранспорту з водієм, які згідно п. 1.1 даного договору повинен надаватися в користування позивачу.
Відповідно до п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Позивачем суду не надано ні дорожніх листів, ні товарно-транспортних накладних за договором з БВП «Строитель-плюс» на здійснення транспортних послуг № 5/1450 від 04.01.2011 р. та договором з ПП «Комманд» на перевезення вантажу № 78 від 20.01.2012 р., що додатково підтверджує безтоварність операцій між позивачем БВП «Строитель-плюс» та ПП «Комманд».
Враховуючи встановлені факти, суд визнав правомірним використання під час перевірки позивача Акту про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-плюс» № 37/22/31263808 від 11.04.2012 р. та Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Команд» № 32/22/37081766 від 06.04. 2012 р., та висновків, що податкова вигода сформована від сумнівних постачальників та підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів». Також, суд визнає правомірним використання під час перевірки системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкового кредиту позивача та податковими зобов'язаннями БВП «Строитель-плюс» та ПП «Команд», згідно якої встановлено розбіжності в розмірі 251020,00 грн.
Щодо визнання відповідачем, угоди, укладених між позивачем БВП «Строитель-плюс» та ПП «Команд» згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України є нікчемними, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: 1) Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до встановлених судом обставин вбачається, що господарські операції між позивачем БВП «Строитель-плюс» та ПП «Команд» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст.203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Отже, висновки відповідача про угоди, укладених між позивачем БВП «Строитель-плюс» та ПП «Команд», згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України нікчемними судом визнано правомірними. Таким чином, в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.
В той же час, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Тобто, встановлення під час перевірки відповідачем факту безтоварності угод між позивачем БВП «Строитель-плюс» та ПП «Команд», правомірність якого підтверджено судом, не потребує обов'язкового окремого визнання зазначених угод недійсними, в тому числі нікчемними.
Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Враховуючи вищевикладене, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесеного ним податкового повідомлення - рішення № 0000612301 від 15.08.2012 р. Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог, не довів суду товарності (фактичності) здійснення таких господарських операцій з БВП «Строитель-плюс» та ПП «Команд». За таких обставин, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО - ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР» - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складений 11.03.2013р.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 11.03.2013р. Суддя П.О.Борисенко П.О.Борисенко