Головуючий у 1 інстанції - Потапенко Р.Р.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
16 липня 2013 року справа №420/447/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А., Білак С.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 17 травня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області, треті особи ОСОБА_3, відділ Держкомзему у Новопсковському районі Луганської області, про визнання незаконним та скасування рішення, -
26.11.2012р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області про визнання незаконним рішення від 25 травня 2012 року № 29/1 «Про затвердження акту обстеження земельної ділянки громадянина ОСОБА_2.», та його скасування.
Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 17.05.2013р. у задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв в межах компетенції та у спосіб передбачений законом.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 17.05.2013р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги акт держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Луганської області від 06.04.2012р. при виконанні виконавчого листа № 2а-671/2011 від 13.09.2011р., оскільки саме цим актом вже була встановлена законна межа між земельними ділянками позивача та третьої особи. Крім того, апелянт зазначив, що тимчасова комісія ради без його згоди і дозволу проводила обстеження та склала акти від 08.05.2012р. та 16.05.2012р., в яких містяться неправдиві відомості.
Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження. Явка сторін не була визнана обов'язковою.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно рішення Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області від 09.07.1996 року № 56 (9) «Про передачу в приватну власність земельних ділянок» позивачу передано земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8).
Третій особі ОСОБА_3 рішенням відповідача від 20.07.1997 року № 49 (21) «Про передачу в приватну власність земельних ділянок» була передана суміжна земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_3
Рішенням Новорозсошанської сільської ради № 44/1 від 27 липня 2010 року «Про затвердження протоколу №2 від 18 липня 2010 року» узгоджувальної комісії по земельним питанням і спорам було зменшено розмір земельної ділянки позивача з 0,25 га до 0,21 га.
Рішенням Новорозсошанської сільської ради від 26.10.2010 року № 48/2 «Про затвердження протоколу узгоджувальної комісії по земельним питанням і спорам» затверджено протокол № 3 узгоджувальної комісії, згідно якого спірна земельна ділянка - садок, шириною 14 м в кінці городу розділена по 7 м між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, загальна площа земельної ділянки ОСОБА_3 склала 0,25 га, ОСОБА_2 - 0,24 га.
Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 22.08.2011 року вищевказані рішення відповідача від 27.07.2010 року №44/1 та від 26.10.2010 року № 48/2 скасовані та зобов'язано відповідача відновити межі земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку встановленому ст.107 ЗК України.
На виконання вказаного судового рішення відповідач 25.05.2012 року прийняв рішення №29/1 «Про затвердження акту обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 яким затверджено акт обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 від 16.05.2012 року, та затверджено за ОСОБА_2 додаткову земельну ділянку, яка знаходиться в кінці його земельної ділянки площею 0,02 га, для збільшення загального розміру земельної ділянки до 0,25 га., затверджено розмір земельної ділянки позивача загальною площею 0,25 га, відповідно до схеми № 1.
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Розділом 4 «Набуття і реалізація права на землю» Земельного кодексу України встановлені підстави та порядок надання земельних ділянок в користування, а також межі компетенції державних органів щодо прийняття з цього приводу рішень.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначеним цим кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 122 ЗК України, до повноважень міських, селищних рад, відноситься питання щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно п.34 ст.26 Закону України «Про місце самоврядування» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішується питання щодо регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.
Згідно ст. 1 ЗК України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян.
Таким чином, з урахуванням вказаних обставин та наведених норм закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв в межах компетенції та у спосіб передбачений законом, оскільки виконуючи рішення суду, а саме відновлюючи межі земельних ділянок позивача та третьої особи, не повинен був збільшувати розмір земельної ділянки позивача за рахунок земельної ділянки третьої особи, а тільки за рахунок земель відповідача.
Доводи апелянта, що суд першої інстанції не прийняв до уваги акт держаного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Луганської області від 06.04.2012р. при виконанні виконавчого листа № 2а-671/2011 від 13.09.2011р., спростовуються матеріалами справи, оскільки постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 14.05.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013р. (справа № 420/14/13-а), визнано протиправними дії державного виконавця при проведенні виконавчих дій 06.04.2012р. при виконанні вказаного виконавчого листа, акт державного виконавця скасовано.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Решта доводів апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.
Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 17 травня 2013 року, залишити без задоволення.
Постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 17 травня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Новорозсошанської сільської ради Новопсковського району Луганської області, треті особи ОСОБА_3, відділ Держкомзему у Новопсковському районі Луганської області, про визнання незаконним та скасування рішення, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Л.А. Василенко
С.В. Білак