08.07.2013
Справа № 642/5623/13-к
Провадження № 1-кс/642/1495/13
08 липня 2013 року м. Харків
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова Пашнев В.Г., при секретарі Оріховської В.С., за участю слідчого СВ Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_1, розглянувши клопотання слідчого Мазур Н.В. про надання тимчасового доступу до речей і документів, -
Як вбачається з наданих матеріалів, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12013220510001418 від 25 травня 2013 року внесено запис за заявою ОСОБА_2, про те, 23.05.2013 року близько 17 год. 30 хв. невстановлена особа, знаходячись біля кафе "У Галини", розташованого на кругу трамвая за адресою: м. Харків, площа Привокзальна, 1, таємно шляхом вільного доступу з лівої кишені брюк викрала пенсійну картку «Приват Банк» та з правої кишені брюк мобільний телефон "NOKIA-100", що належить ОСОБА_2, чим заподіяло останньому матеріальний збиток, з зазначенням правової кваліфікації - ч.1 ст.185 КК України.
Викрадений у ОСОБА_2 його мобільний телефон "NOKIA-100", № 355476050665879.
Слідчий СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_1, звернулася до суду з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів.
В клопотанні просить надати дозвіл на вилечення даного мобільного телефону, виходячи з того, що особа, у якої перебуватиме цей мобільний телефон "NOKIA-100", № 355476050665879 на момент встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, може володіти відомостями про обставини, за яких вона отримала цей мобільний телефон, або навіть бути однією з тих, хто викрав мобільний телефон ОСОБА_2, а тому вилучення зазначеного мобільного телефону для кримінального провадження буде мати як доказове значення, так і можливістю часткового відшкодування завданої злочином шкоди.
Однак, вилучення мобільного телефону в особи, у якої він перебуватиме на момент встановлення його місцезнаходження, є за своєю сутністю обмеженням права власності, котре за вимогами ст. 16 КПК України не може бути здійснено без судового рішення.
Виходячи з того, що на момент установлення місцезнаходження розшукуваного мобільного телефону, виникне необхідність здійснити його вилучення на підставі ч. 1 ст. 159 КПК України, забезпечивши таким чином виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування. А також враховуючи, що в разі будь-якого зволікання з вилученням мобільного телефону будуть створені можливості для його знищення або переховування.
08 липня 2013 року слідчим суддею Ленінського районного суду був наданий тимчасовий дозвіл до інформації, яка знаходиться в телекомунікаційній мережі, про зв'язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, та вилучення інформації з номеру мобільного телефону, з якого здійснювались дзвінки в період часу з 23.05.2013 року по теперішній час з телефону IMEI № 355476050665879, та відомості про вхідні та вихідні дзвінки абонентів, які здійснювали дзвінки з вищевказаного мобільного телефону, їх прив'язка до базових станцій.
Виходячи з того, що особа, у якої перебуватиме мобільний телефон "NOKIA-100", № 355476050665879 на момент встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, може володіти відомостями про обставини, за яких вона отримала цей мобільний телефон, або навіть бути однією з тих, хто викрав мобільний телефон ОСОБА_2 Тому вилучення зазначеного мобільного телефону для кримінального провадження буде мати як доказове значення, так і можливістю часткового відшкодування завданої злочином шкоди.
Однак, вилучення мобільного телефону в особи, у якої він перебуватиме на момент встановлення його місцезнаходження, є за своєю сутністю обмеженням права власності, котре за вимогами ст. 16 КПК України не може бути здійснено без судового рішення. Виходячи з того, що на момент установлення місцезнаходження розшукуваного мобільного телефону, виникне необхідність здійснити його вилучення на підставі ч. 1 ст. 159 КПК України, забезпечивши таким чином виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування. А також враховуючи, що в разі будь-якого зволікання з вилученням мобільного телефону будуть створені можливості для його знищення або переховування.
Враховуючи те, що особа, у якої на даний час знаходиться викрадений у потерпілої мобільний телефон не встановлена, вважаю можливим розглянути дане клопотання за іі відсутністю.
Суд, вислухавши слідчого Мазур Н.В., який підтримав клопотання, дослідивши надані матеріали, приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Як зазначено у ч. 1 ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходиться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії, та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 159-166 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_1, про надання тимчасового доступу до речей и документів - задовольнити.
Надати слідчому СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_1 у випадку встановлення місцезнаходження мобільного телефону "NOKIA-100", № 355476050665879 дозвіл на тимчасовий доступ до вищезазначеного телефону з можливістю його вилучення з місця або у особи, в якої він буде знаходитися (за умови, що зазначений телефон не буде знаходитися в місці або особи, яка користується дипломатичним імунітетом).
Строк дії ухвали - 1 місяць з дня її поставлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 КПК України у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього Кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя В.Г. Пашнев