Справа № 2-387/13
Іменем України
24 травня 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого-судді: Вінтоняк Н.Д.
при секретарі: Середа Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно,-
06 вересня 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Ленінського районного суду м. Луганська із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно.
В обґрунтування позову зазначено, що 25 квітня 2008 р. між ОСОБА_2 (надалі - Позичальник, Відповідач 2) та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», що змінив назву на Публічне акціонерне товариством «ОТП Банк», був укладений кредитний договір № МL- 900/080/2008, згідно з яким відповідач отримав у банку кредит у розмірі 50000,00 доларів США на строк до 25 квітня 2019 р. зі сплатою відсотків згідно умов кредитного договору.
15 травня 2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», що змінив назву на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», був укладений кредитний договір № МL- 900/095/2007, згідно з яким відповідач отримав у банку кредит у розмірі 90000,00 доларів США на строк до 15 травня 2013 р. зі сплатою відсотків згідно умов кредитного договору.
З метою забезпечення виконання укладених ОСОБА_2 кредитних договорів між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено договори іпотеки, а саме: № PML-900/095/2007 від 15 травня 2007 року (майнова порука), посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_3, згідно якого Відповідач 1 передав в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно - будинок за адресою: АДРЕСА_1; договір іпотеки № PML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 року (майнова порука) (друга черга), згідно якого Відповідач 1 передав в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме: будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач посилається на те, що ним було надано кредит ОСОБА_2 у повному обсязі, однак позичальник свої зобов'язання, визначені кредитними договорами належним чином не виконує, внаслідок чого має заборгованість за кредитами, яка станом на 30.07.2012 року складається з наступного: по кредитному договору ML-900/080/2008: тіло - 53102,81 USD, відсотки - 17965,28 USD, пеня - 1245256,57 грн.; по кредитному договору ML-900/095/2007: тіло - 79275,71 USD, відсотки - 9050,72 USD, пеня - 1630844,16 грн., загальна сума боргу становить 4150141,12 грн.
На адресу відповідачів направлялася досудова вимога про погашення кредитної заборгованості, яка залишилася невиконаною.
Між ПАТ«ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки. Згідно з вищевказаними договорами ПАТ«ОТП Банк» відступило, а ТОВ«ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитними договорами № ML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 року, ML -900/095/2007 від 15 травня 2007 року та договорами іпотеки № PML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 року та № PML -900/095/2007 від 15 травня 2007 року. Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржників за кредитними договорами та договорами іпотеки.
Посилаючись на ст. 6 договору іпотеки та ст. 7,33,40 Закону України «Про іпотеку», позивач просив суд звернути стягнення на нерухоме майно - будинок за адресою: 91000, АДРЕСА_1, загальною площею 323,3 кв. м., яке є предметом іпотеки за договорами іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за вищезазначеними кредитними договорами в сумі 4150141,12 грн., виселити ОСОБА_1, та ОСОБА_2 з вищезазначеного будинку, стягнути з відповідачів на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3219,00 грн., та 107,30 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, суду надав заяву, в якій наполягав на задоволенні позову, просив розглянути справу у відсутність.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про явку в судове засідання була повідомлена належним чином, до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, відповідач з позовом не згодна, оскільки на цей час на розгляді у суді перебуває спір щодо визнання недійсними кредитних договорів та договорів іпотеки.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, суду причини неявки не повідомив, про явку в судове засідання був повідомлений належним чином.
Зважаючи на вимоги ст. 157 ЦПК України, відсутність доказів поважності причини неявки відповідачів в судове засідання, заяву представника позивача про розгляд справи в його відсутність, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що 15 травня 2007 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML-900/095/2007, на підставі якого позичальнику було надано кредит у сумі 90 000 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки за кредитом (далі - Кредитний договір 1) (а.с. 7-14).
25 квітня 2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML-900/080/2008, на підставі якого позичальнику було надано кредит у сумі 50 000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки за кредитом (далі- Кредитний договір 2) (а.с. 15-23).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ML-900/095/2007 від 15 травня 2007 року, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PML-900/095/2007, відповідно до умов якого предметом іпотеки виступав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Договір іпотеки 1) (а.с. 30-35).
Також з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 року, між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PML-900/080/2008, відповідно до умов якого предметом іпотеки виступав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Договір іпотеки 2) (а.с. 24-29).
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу ОСОБА_2 вищезазначені кошти згідно умов кредитних договорів.
Відповідно до п.2 ч. 1 Кредитного договору 1, відповідач зобов'язався щомісячно погашати відповідну частину кредиту та нарахованих відсотків.
Згідно умов договору сторони визначили, що за користування кредитними коштами встановлюється фіксована процентна ставка на рівні 12,49% річних (п. 3), а розмір ануїтетного платежу - 298,69 дол. США, що підлягав сплаті у термін до 15 числа кожного календарного місяця (п. 2)
Відповідно до п. 4.1.1. ч. 2 Кредитного договору 1, за порушення зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, відсотків за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочки, що сплачується додатково до прострочених сум.
Відповідно до п.п.4.1.2, 4.1.3. ч. 2 Кредитного договору 1, за прострочення виконання боргових зобов'язань позичальник зобов'язаний, окрім пені, передбаченої п. 4.1.1. цього договору додатково сплатити штраф, а саме:
- за прострочення виконання зобов'язання понад 15 календарних днів у розмірі 0,01 відсоток від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25 гривень;
- за прострочення виконання зобов'язань понад 30 календарних днів у розмірі 0,02 відсотка від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50 гривень.
25 квітня 2008 року Додатковим договором №1 до кредитного договору № ML-900/095/2007 від 15 травня 2007 р. внесено зміни до п. 1.9.1 кредитного договору, а саме визначено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3.7 та ст. 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або Договору поруки; невиконання чи неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору№ ML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 року, укладеного між банком та боржником. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 днів з дати одержання відповідної вимоги.
Судом встановлено, що позичальник не виконав у повному обсязі своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором № ML-900/095/2007 від 15 травня 2007 р., що призвело до виникнення заборгованості, яка на 03 серпня 2012 року згідно розрахунку позивача становить:
- загальна заборгованість по кредиту - 79 275,71 доларів США,
- загальна заборгованість за відсотками за період з 15 червня 2009 року по 15 вересня 2010 року - 9 050,72 доларів США,
- заборгованість за штрафними санкціями, а саме: пеня за прострочення виконання зобов'язань за період 16 грудня 2011 р. по 03 серпня 2012 р. - 204 034,05 доларів США, тобто 292360,48 доларів США, що становить 2336837,32 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості 7,993000 (а.с. 49).
Відповідно до п. 4 ч. 1 Кредитного договору 2, відповідач зобов'язався щомісячно погашати відповідну частину кредиту та нарахованих відсотків.
Відповідно до умов укладеного договору, сторони визначили плаваючу процентну ставку за користування кредитними коштами, яка складається із фіксованого відсотка (5,99% відсотків річних) та FIDR (п. 3).
Відповідно до п. 4.1.1. ч. 2 Кредитного договору 2, за порушення зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, відсотків за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочки, що сплачується додатково до прострочених сум.
Відповідно до п.п.4.1.2, 4.1.3. ч. 2 Кредитного договору 1, за прострочення виконання боргових зобов'язань позичальник зобов'язаний, окрім пені, передбаченої п. 4.1.1. цього договору, додатково сплатити штраф, а саме:
- за прострочення виконання зобов'язання понад 15 календарних днів у розмірі 0,01 відсоток від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25 гривень;
- за прострочення виконання зобов'язань понад 30 календарних днів у розмірі 0,02 відсотка від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50 гривень.
15 квітня 2009 року між ОСОБА_2 і ЗАТ «ОТП Банк» було укладено додаткову угоду до Кредитного договору № ML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 р., згідно якої сторони встановили на період з 15 квітня 2009 року по 14 червня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом фіксовану процентну ставу у розмірі 7,00% річних (п. 3.2), на період з 15 червня 2009 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором - плаваючу процентну ставку (фіксований відсоток 6,47% річних + FIDR) (п. 3.3).
17 серпня 2009 року між ОСОБА_2 і ЗАТ «ОТП Банк» було укладено додаткову угоду до Кредитного договору № ML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 р., згідно якої сторони встановили на період з 17 серпня 2009 року по 14 жовтня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом фіксовану процентну ставу у розмірі 6,5% річних (п. 3.1), на період з жовтня 2009 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором - плаваючу процентну ставку (фіксований відсоток 6,80% річних + FIDR) (п. 3.3).
15 лютого 2010 року між ОСОБА_2 і Банком було укладено додаткову угоду до Кредитного договору № ML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 р., згідно якої сторони встановили на період з 15 лютого 2010 року по 16 травня 2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом фіксовану процентну ставу у розмірі 6,5% річних (п. 2.1.1.), на період з 17 травня 2010 року по 14 листопада 2010 року розрахунку процентів за користування кредитом фіксовану процентну ставу у розмірі 14,57% річних (п. 2.1.1.1), а на період з 15 листопада 2010 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором - плаваючу процентну ставку (фіксований відсоток 7,07% річних + FIDR) (п. 2.1.2).
Також, згідно з вказаною додатковою угодою, у новій редакції було викладено п. 1.9.1 кредитного договору, а саме: незважаючи на інші положення цього договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку: невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3 та ст. 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки, невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_2 (надалі - Боржник) умови кредитного договору № ML-900/095/2007 від 15 травня 2007 року, укладеного між банком та боржником. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
Судом встановлено, що позичальник не виконав у повному обсязі своїх зобов'язань, передбачених Кредитним договором № ML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 р., що призвело до виникнення заборгованості, яка на 30 липня 2012 року згідно розрахунку позивача становить:
- загальна заборгованість по кредиту - 53 102,81 доларів США,
- загальна заборгованість за відсотками за період з 17 травня 2010 року по 30 липня 2012 року - 17 965,28 доларів США,
- заборгованість за штрафними санкціями, а саме: пеня за прострочення виконання зобов'язань за період 16 грудня 2011 р. по 30 липня 2012 р. - 155 793,39 доларів США, а всьогро 226861,48 доларів США, що становить 1813303,80 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості -7,993000 (а.с. 48).
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 28 листопада 2011 року з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стягнуто заборгованість за кредитним договором № ML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 р станом на 20 жовтня 2010 року у розмірі 500 024,19 грн., а саме: загальна заборгованість по кредиту - 53 102,81 доларів США, загальна заборгованість за відсотками - 5 318,12 доларів США, заборгованість за штрафними санкціями, а саме: пеня за прострочення виконання зобов'язань - 4752,03 дол. США, штраф - 225 грн. (а.с. 107-109). Зазначене рішення боржником не виконане.
Отже, судом встановлено, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 перед банком за кредитними договорами № ML-900/095/2007 від 15 травня 2007 року та № ML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 року складає 4150141,12 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, предметом якого було право вимоги до боржників ( їх поручителів) щодо сплати загальної суми заборгованості за кредитними договорами, яка включає суму боргу, проценти, нараховані на суму боргу, нараховані штрафні санкції, а також права, визначені п. 3.3. договору, до яких входить право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності.
Відповідно до умов договору купівлі-продажу кркдитного портфелю від 10 грудня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» відсупило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитними договорами № ML-900/095/2007 від 15 травня 2007 року та № ML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 року.
На підставі вказаного договору купівлі-продажу кредитного портфелю, 10 грудня 2010 року за договором про відступлення права вимоги ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Договорами іпотеки № PML-900/095/2007 від 15 травня 2007 р. та № PML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 року, укладеними на виконання вказаних вище кредитних договорів (а.с.41-47).
Отже, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» належить право стягнення заборгованості за кредитними договорами № ML-900/095/2007 від 15 травня 2007 року та № ML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 року.
З метою досудового врегулювання спору 30 серпня 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на адресу ОСОБА_1 надіслало іпотечне повідомлення (вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором), в якому зазначено про необхідність погасити заборгованість за кредитними договорами № ML-900/095/2007 від 15 травня 2007 року та № ML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 року у загальному розмірі 4150141,12 грн. (а.с. 50-52). Зазначена вимога залишена без виконання.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачами взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, що є підставою для настання відповідальності згідно умов договору.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу
Згідно ч.1 ст. 526 та ст. 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Видами забезпечення виконання зобов'язання, відповідно до ст. 546 ЦК України, є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання, зокрема у даному випадку іпотека. Саме з таким видом забезпечення виконання зобов'язання - договору кредиту, визначилися сторони.
Відповідно до ст.575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, тобто це - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про іпотеку " іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про іпотеку " іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Приписами ст. 12 Закону України „ Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 33 Закону України „ Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, у зв'язку з зазначеними вище обставинами, у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки іпотекодавець є відмінним від боржника.
Початкова ціна продажу предмета іпотеки, відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» встановлюється за згодою між відповідачем та позивачем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Як вбачається з договору іпотеки № PML-900/095/2007 від 15 травня 2007 р., сторони погодили, що вартість предмета іпотеки становить 1427900,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладання договору становить 282752,48 доларів США (п.4.4. договору).
Як вбачається з договору іпотеки № PML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 р., сторони погодили, що вартість предмета іпотеки становить 2838000,00 грн., що за курсом НБУ на дату укладання договору становить 561980,20 доларів США (п.4.4. договору).
Враховуючи кредитну заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем за договором № ML-900/095/2007 від 15 травня 2007 року у сумі 292360,48 доларів США, що еквівалентно 2336837,32 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, за договором № ML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 року у сумі 226861,48 доларів США, що еквівалентно 1813303,80 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про співмірність суми заборгованості за кредитом та погодженої вартості іпотечного майна, а тому вважає за можливе звернути стягнення на іпотечне майно.
Вищезазначені положення Закону України «Про іпотеку», обставини справи та умови іпотечних договорів, загальний розмір заборгованості відповідачів перед позивачем за кредитними договорами у сумі 4150141.12 грн., свідчить про те, що вимоги банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є співмірними з загальною сумою заборгованості, а тому підлягають задоволенню.
Не заслуговують на увагу посилання відповідача ОСОБА_1 про необґрунтованість позовних вимог через те, що на розгляді у суді знаходиться цивільна справа про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними. Із заперечень відповідача не вбачається який саме договір нею оскаржується, крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, проте ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 25 лютого 2013 року позов було залишено без розгляду на підставі ч. 3 ст. 207 ЦПК України.
Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило у рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами звернути стягнення на предмет іпотеки, при цьому не вказавши способу реалізації предмета іпотеки.
Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки з укладанням на підставі іпотечного договору іпотекодержателем від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою іншою особою на власний розсуд, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність викладення резолютивної частини рішення у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до ч.1 ст.39 ЗУ „ Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
З урахуванням того, що станом на 25.04.2008 року, тобто на дату укладання наступного договору іпотеки, предметом якого є також житловий будинок за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна,53, сторони погодили, що його вартість складає 283800,00 грн., суд вважає за необхідне визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у сумі 283800,00 грн.
Стаття 40 Закону України „Про іпотеку" передбачає, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей у порядку, встановленому законом. Даний порядок встановлений ч. 3 ст. 109 ЖК України яка передбачає, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Отже, законом чітко зазначено, що обов'язковою умовою для виселення крім прийняття рішення про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є письмова вимога іпотекодержателя або нового власника мешканцям про добровільне звільнення житлового будинку чи житлового приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, а отже і отримання даної вимоги.
В пункті 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року зазначено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39- 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення
При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Враховуючи викладене і ту обставину, що позивачем не надано суду доказів про вручення вимоги відповідачам, у задоволенні позову в частині виселення відповідачів слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 219,00 грн. та 107,30 грн. З урахуванням того, що позов задоволено частково - в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, з відповідачів на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3219 грн.
Враховуючи наведене, керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 525,526,1049,1050,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.10,11, 60,61, 88, 209, 213- 215 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № ML-900/095/2007 від 15 травня 2007 року у розмірі 292360,48 доларів США, яка складається зі заборгованості по кредиту - 79 275,71 доларів США, заборгованості за відсотками - 9 050,72 доларів США, заборгованості за штрафними санкціями - 204 034,05 доларів США, що еквівалентно 2336837,32 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, за кредитним договором № ML-900/080/2008 від 25 квітня 2008 року у розмірі 226861,48 доларів США , яка складається зі заборгованості по кредиту - 53 102,81 доларів США, заборгованості за відсотками- 17 965,28 доларів США, заборгованості за штрафними санкціями - 155 793,39 доларів США, що еквівалентно 1813303,80 гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, а всього заборгованості у сумі 4150141,12 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, площею 323,2 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу предмета іпотеки, передбаченої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", виходячи з початкової ціни предмету іпотеки - 2838000,00 (два мільйона вісімсот тридцять вісім тисяч) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» витрати зі сплати судового збору у сумі 1609,50 гривень з кожного.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя: Н.Д.Вінтоняк