Справа №2-535/09
26 березня 2009 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Бондарьової Г. М.
при секретарі Кобкі Т.В.
з участю представника відповідача Голуб О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську про відшкодування моральної шкоди,
20 лютого 2009 року ОСОБА_1 заявив позов до відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що тривалий час пропрацював в тяжких,шкідливих та небезпечних умовах праці на підземних підприємствах ВАТ «Павлоградвугілля»,на підземних роботах .
За час роботи одержав професійне захворювання радикулопатію попереково-крижову та шийну згідно акту розслідування професійного захворювання від 06 вересня 2001 року форми П-4 ,за висновком первинної МСЕК від 01 жовтня 2001 року йому первинно встановлено 60% стійкої втрати профпрацездатності з послідуючими переоглядами.,а за висновком повторної МСЕК від 28 жовтня 2002 року йому встановлено 70% стійкої втрати профпрацездатності,із них 60% по профзахворюванню від 06 вересня 2001 року та 10 % від травми 1977 року безстроково та 2 групу інвалідності.
Поскільки він є застрахованою особою відповідно до Закону України»Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за хворювання,які спричинили втрату працездатності»,згідно із ст.21 п.1 «е» 28 ч.3 вказаного Закону в обов»язки відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди,заподіяної працівникову внаслідок ушкодження його здоров"я в вигляді страхової виплати в відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Позивач в важає,що факт заподіяння йому моральної шкоди наявний,оскільки:він частково на 60% первинно втратив професійну працездатність в працездатному віці від профзахворювання згідно первинного висновку МСЕК від 01 жовтня 2001 року,в нього пошкоджено хребет ,що спричиняє йому фізичні та моральні страждання,він відчуває незручності в повсякденному житті ,змушений терпіти фізичні болі та моральні страждання ,відчувати себе неповноцінною людиною як вдома так і перед сторонніми людьми.
Всі вказані ним факти та обставини призводять до значних моральних страждань та переживань,значним чином змінили ритм та порядок його життя,порушили його нормальні життєві зв»язки , для чого я повинен прикладати значні додаткові зусилля для продовження свого життя.
Позивач оцінює свою моральну шкоду в 80000 гривень,які просить стягнути на його користь з відповідача.
Позивач в судове засідання не з»явився,подав заяву про слухання справи в його відсутність,позовні вимоги повністю підтримує.
Представник відповідача ВВД ФССНВУ в місті Першотравенську позовні вимоги не визнала, так як вони не законні, необґрунтовані та не підлягають незадоволенню, надала суду заперечення, в судовому засіданні пояснила, що по-перше, 1 січня 2008 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року №107-VI, в якому на підставі п.44 розділ 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» у п.3 розділ ХІ «При кінцеві положення»: після абзацу 3 доповнено новим абзацом такого змісту: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (не майнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється с 1 січня 2008 року» тобто з 1.01.2008 року у Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві відсутній обов'язок, що до відшкодування моральної шкоди всім застрахованих і членів їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку.
По друге 20 березня 2007 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», яким були виключенні статті Закону стосовно обов'язку відшкодування Фондом моральної шкоди.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 вказані зміни визнані конституційними,оскільки громадяни,які постраждали від нещасного випадку на виробництві чи внаслідок професійного захворювання,відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України,мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не відшкодовує шкоду завдану каліцтвом, а здійснює страхування від нещасного випадку, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності чине законодавства не передбачає обов'язкову виплату моральної шкоди Фондом, моральна шкода повинна відшкодовуватися відповідно до ст.1167 ЦК України.
Крім того потерпілим не надано жодних доказів про стрес, якого він зазнав в результаті отриманого профзахворювання чи його наслідків, про депресію, чи інші негативні вияви стану потерпілого. Відповідно до п.5 Постанова Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року зі змінами та повідомленнями «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язкову з'ясуванню при вирішенні спору підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Оскільки для вирішення питання що до наявності факту спричинення моральної шкоди ушкодження здоров'я при виконанні трудових обов'язків, необхідні спеціальні медичні знання, якими суд не володіє для об'єктивного вирішення справи по суті одним із основних доказів являється медичний висновок про встановлення факту наявності моральної шкоди. Який на їх думку і являється єдиним документом, який може підтвердити факт спричинення потерпілому - моральної шкоди.
Згідно Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерством охорони здоров'я України від 22.11.1995 року №212Ю, саме на органи МСЄК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди потерпілим на виробництві.
Вимоги позивача обґрунтовуються тільки симптомами ушкодження здоров'я та фактом встановлення у зв'язку з цим стійкої втрати професійної працездатності. Але відповідно до вимог п.2 ст.34 Закону позивач отримав одноразову допомогу, яка відповідно до п.б частина 1 ст. 21 Закону зветься як «одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності».
Позивач втратив професійну працездатність у професії, але не втратив здатність вести звичайний спосіб життя, що підтверджуються висновкам ЛКК про наявність протипоказань, які види робіт позивач не може виконувати. З огляду на викладене, наявність протипоказань у роботі ні як не можуть позбавити позивача можливості реалізації своїх звичок та бажань.
Документи, на які посилається позивач, як на підставу заподіяння моральної шкоди, це довідка МСЄК і акт розслідування нещасного випадку є документи, що підтверджують факт нещасного випадку і встановлення зв'язку з цим стійко втрати працездатності для відшкодування частини втраченого заробітку, і ніяким образом не можуть бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди.
Посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди вважають безпідставним.
Позивач не вказав у чому саме полягає вина відділення ВД ФССНВУ в м. Першотравенську у заподіянні йому моральної шкоди, а також немає причинного зв'язку між шкодою (втратою працездатності) та неправомірними діями відділення, не зазначено за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) ця шкода заподіяна.
Відділення ВД ФССНВУ в м. Першотравенську позивачеві виплачено одноразову допомогу, провадиться виплата щомісячних страхових сум, також відшкодовують витрати на медикаментозне та санаторно - курортне лікування.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» ст. 128 ЦПК України просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року в аспекті конституційного звернення положення частини 3 статті 34 Закони України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» слід розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умови виробництва, в окремому випадку - тільки в випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
Вказане положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, спричинену умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, повинно забезпечуватись Фондом на підставі ст.ст. 1,5,6,13,21 та частини 3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, в тому числі в випадку тимчасової, стійкої або повної втрати професійної працездатності.
Поясненнями представника відповідача, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час пропрацював в тяжкихз,шкідливих та небезпечних умовах праці на підземних підприємствах ВАТ «Павлоградвугілля»,на підземних роботах .
За час роботи одержав професійне захворювання радикулопатію попереково-крижову та шийну згідно акту розслідування професійного захворювання від 06 вересня 2001 року форми П-4 ,за висновком первинної МСЕК від 01 жовтня 2001 року йому первинно встановлено 60% стійкої втрати профпрацездатності з послідуючими переоглядами.,а за висновком повторної МСЕК від 28 жовтня 2002 року йому встановлено 70% стійкої втрати профпрацездатності,із них 60% по профзахворюванню від 06 вересня 2001 року та 10 % від травми 1977 року безстроково та 2 групу інвалідності.
Поскільки він є застрахованою особою відповідно до Закону України»Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за хворювання,які спричинили втрату працездатності»,згідно із ст.21 п.1 «е» 28 ч.3 вказаного Закону в обов»язки відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди,заподіяної працівникову внаслідок ушкодження його здоров"я в вигляді страхової виплати в відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Суд в важає,що факт заподіяння позивачеві моральної шкоди наявний,оскільки:він частково на 60% первинно втратив професійну працездатність в працездатному віці від профзахворювання згідно первинного висновку МСЕК від 01 жовтня 2001 року,в нього пошкоджено хребет ,що спричиняє йому фізичні та моральні страждання,він відчуває незручності в повсякденному житті ,змушений терпіти фізичні болі та моральні страждання ,відчувати себе неповноцінною людиною як вдома так і перед сторонніми людьми.
Всі вказані ним факти та обставини призводять до значних моральних страждань та переживань,значним чином змінили ритм та порядок його життя,порушили його нормальні життєві зв»язки , для чого я повинен прикладати значні додаткові зусилля для продовження свого життя.
Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає, що в відшкодування моральної шкоди позивачу потрібно стягнути з відповідача в межах заявлених ним позовних вимог в розмірі 30000 грн. за встановлені 60% втрати професійної працездатності від профзахворювання.
Оскільки позивачем втрачено 60% профпрацездатності по профзахворюванню згідно первинного висновку МСЕК від 01 жовтня 2001 року про стійку втрату профпрацездатності,тобто висновок МСЕК з приводу травми, дата якого є датою страхового випадку, настає вже після 1 квітня 2001 року, тобто вже після введення в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 30000грн.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом свого цивільного права суд вважає безпідставним, так як у відповідність п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 2003року, правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи той факт, що ЦК України набрав чинності 1.01.2004 року (п.1 Прикінцевих та перехідних положень), а право щодо сплати відповідачем шкоди (у тому числі моральної) виникло у позивача з 01 жовтня 2001 року (дата встановлення стійкої втрати працездатності в наслідок нещасного випадку, згідно ст. 40 Закону України №1105 - XIV), необхідно керуватися нормою ЦК України від 16.01.2003 року «Про позовну давність», відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, або смертю.
Виходячи з того, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з 01 жовтня 2001 року, дія Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» , яким були виключені статті Закону стосовно обов'язку відшкодування Фондом моральної шкоди, який набрав чинності з 20 березня 2007 року та Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», яким внесені зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» що до припинення відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку з 1 січня 2008 року» на підставу відмови у задоволенні позовних вимог суд вважає необґрунтованими.
Таким чином ,право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набуття чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»,так і Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності».
Враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людими,висловлену в рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»,суд бере до уваги те,що у випадках,коли з набуттям чинності певного закону,його нормами призупиняється дія положень закону,що був прийнятий раніше,до спірних правовідносин застосовується закон,що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Згідно зі ст..58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі,крім випадків,коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до частин 1,2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства не має зворотної дії у часі,крім випадків,коли він пом»якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Норми Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності»передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату,тому покладення на відділення Фонду обов»язку зі сплати такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
За таких обставин ,суд вважає, встановлення позивачу профзахворювання та стійкої втрати працездатності згідно висновку МСЕК від 01 жовтня 2001 року слід кваліфікувати як страховий випадок за ст..13 зазначеного Закону,що тягне виникненняч у позивача права,а у відповідача обов»язку за п.»е» п.1 ч.1 ст.21 цього Закону в редакції Закону від 16 червня 2005 року з виплати грошової суми за моральну шкоду в світлі тлумачення наданого рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року за № 1-рп/2004 у справі про відшкодування моральної шкоди відділенням Фонду.
З врахуванням викладених обставин суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЄК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» страхових виплат.
Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України, ст.8 ч.3 ст.22 Конституції України, ст.ст. 1,5,6,13,21, ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», суд
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 30000/тридцять тисяч/ гривень .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 1/одну/гривню 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Бондарьова Г.М.