04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"08" липня 2013 р. Справа№ 910/462/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Лобаня О.І.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 08.07.2013 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спілки дизайнерів України на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року
у справі № 910/462/13 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Спілки дизайнерів України
до 1. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація);
2. Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Київська міська рада
про зобов'язання укласти договір позички,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №910/462/13 відмовлено в позові Спілки дизайнерів України до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Київської міської ради про зобов'язання укласти договір позички.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Спілки дизайнерів України звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою від 20.05.2013 року Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Авдеєв П.В., Федорчук Р.В., прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/462/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.
Представник позивача приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №910/462/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Представники відповідачів та третьої особи в дане судове засідання не з'явилися. Проте, представники відповідачів та третьої особи приймали участь в судовому засіданні 10.06.2013 року, в якому надали свої пояснення й заперечили проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просили рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Спілки дизайнерів України - без задоволення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду сторін було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів та третьої особи.
Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Спілки дизайнерів України не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Київської міської ради від 26.04.2012 року №506/7843 «Про передачу у позичку (користування) творчим спілкам України нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва», пунктом 1 було вирішено передати у позичку (користування) творчим спілкам України нежилі приміщення, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, згідно з додатком до цього рішення.
Додатком до рішення Київської міської ради від 26.04.2012 року № 506/7843 затверджено перелік творчих спілок, яким надаються в позичку (користування) нежилі приміщення в будинках, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва. У цьому переліку під № 6 міститься:
- у графі «назва організації» - Спілка дизайнерів України;
- у графі «адреса» - вул. Костянтинівська, 54;
- у графі «балансоутримувач» - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського р-ну»; у графі «площа, кв. м» - 126,1.
Пунктом 2 рішення Київської міської ради від 26.04.2012 року №506/7843 доручено Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (перейменовано в Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), далі по тексту - відповідач-1) разом з балансоутримувачами здійснити передачу об'єктів, зазначених у додатку до цього рішення, творчим спілкам України.
Київська міська рада у своєму рішенні від 26.04.2012 року № 506/7843 в якості істотних умов договору позички, визначила особи позичкодавців (Департамент комунальної власності м. Києва разом з балансоутримувачем - КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району», далі по тесту - відповідач-2) та користувача - (Спілка дизайнерів України, далі по тексту - позивач), а також об'єкт договору - нежиле приміщення площею 126,1 кв.м у будинку, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 54 (далі по тексту - спірне майно).
Департамент комунальної власності м. Києва за приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Листом № 04-1158-Д від 10.07.2012 року позивач звернувся до відповідача-2 з пропозицією укласти договір позички.
Департамент комунальної власності міста Києва листом від 20.07.2012 року №042/4/90-9373 зауважив, зокрема, на необхідність підготовки балансоутримувачем (КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району») трьохстороннього договору позички з урахуванням експлуатаційних витрат балансоутримувача згідно з вимогами Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року №34/6250.
У січні 2013 року Спілка дизайнерів України звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району» про зобов'язання укласти договір позички.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач-1 та відповідач-2 ухиляються від укладання договору позички з позивачем на виконання рішення Київської міської ради від 26.04.2012 року № 506/7843 «Про передачу у позичку (користування) творчим спілкам України нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва».
У зв'язку з цим, позивач просив задовольнити позов, шляхом зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 укласти з позивачем договір позички про надання в користування Спілці дизайнерів України приміщення за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 54, на умовах та в порядку визначених рішенням Київської міської ради від 26.04.2012 року № 506/7843.
При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову в позові, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Спілки дизайнерів України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Норми глави 58 ЦК України визначають загальні положення про найм (оренду).
Відносини, пов'язані з передачею в оренду майна підприємств, заснованих на майні, що перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно з ч. 2 ст. 2 Законом України «Про оренду державного та комунального майна» державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.
Питання оренди майна територіальної громади міста Києва регулюються Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року №34/6250 (далі - Положення).
Так, пунктом 19 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (додаток 3 до Положення) передбачено для орендарів, які мають пільги щодо орендної плати в розмірі 1 грн. на рік, обов'язок окремої сплати: податків та зборів у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством України; компенсації витрат підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління, за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, та експлуатаційні витрати відповідно до договору, який укладається між орендарем та цим підприємством.
Крім того, договір позички між юридичними особами щодо будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається письмово та у разі, якщо строк договору становить три роки і більше, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст.ст. 793, 794, 828 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ст. 794 ЦК України).
Згідно з частинами 2, 3 ст. 828 ЦК України договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі. Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.
В силу ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Статтею 181 ГК України визначений загальний порядок укладення договорів, відповідно до якого господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Частиною 4 статті 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.
Істотні та обов'язкові умови договору позички (користування) нерухомим майном територіальної громади міста Києва повинні відповідати Типовому договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, наведеному у додатку 11 до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 року №34/6250, у частині, що не суперечить інституту договору позички, встановленому у главі 60 ЦК України.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнута згода.
У відповідності до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
За правилами ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні господарських договорів.
За змістом ч. 3 ст. 84 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Як зазначалось вище, загальний порядок укладення господарських договорів встановлений ст. 181 ГК України.
Отже, відповідно до зазначених норм законодавства на вирішення суду передаються розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було дотримано вимог щодо укладання спірного договору позички, а саме вимог які передбачені статтями 179, 181, 184 ГК України.
Враховуючи ту обставину, що позивачем не було дотримано встановленого ст. 181 ГК України порядку укладення господарських договорів та заявлено вимогу про зобов'язання відповідачів укласти з позивачем договір позички без надання проекту даного договору, судова колегія вважає, що позов задоволенню не підлягає.
З огляду на зазначене вище, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Спілки дизайнерів України про зобов'язання укласти договір позички - задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем - Спілкою дизайнерів України не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 06.03.2013 року та позовної заяви про зобов'язання відповідачів укласти договір позички.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Спілки дизайнерів України - без задоволення.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Спілки дизайнерів України на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №910/462/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №910/462/13 залишити без змін.
3. Справу №910/462/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Майданевич А.Г.
Судді Лобань О.І.
Федорчук Р.В.