Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" червня 2013 р.Справа № 922/1573/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Кролівець М.О.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сван" (м. Харків)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Харків)
про стягнення коштів,
за участю представників сторін:
позивача - Гоч В.В. (довіреність №27 від 27.05.13 р.),
відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 20.05.13 р.),
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані грошові кошти в сумі 31540,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує помилковим перерахуванням позивачем відповідачу грошових коштів на суму 31540,00 грн., посилаючись при цьому на ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Позивач надав письмове додаткове обґрунтування позовної заяви, в якому посилається на п.1.24 ст. 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 6 Указу Президента України „Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України".
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог та просить відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що підставою для отримання коштів відповідачем від позивача є договірні відносини щодо купівлі-продажу наклейок із нанесеними певними логотипами для подальшого використання їх позивачем при виготовленні ним виробів (одягу), які відповідно до положень статті 181 ГК України є укладеними у спрощений спосіб.
Відповідач надав клопотання, в якому просить залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ПрАТ "АВК" (м. Донецьк) та ПАТ "САН ІнБев Україна" (м. Київ), посилаючись на те, що наклейки з логотипами саме цих підприємств за замовленнями та ескізами позивача виготовлялись відповідачем та саме така продукція на цей час не сплачена та перебуває на складі відповідача, і зазначені треті особи зможуть підтвердити (або ж спростувати) наявність (відсутність) відносин щодо замовлення ними у позивача продукції (робочого чи іншого одягу) наклейками та з логотипами, які придбавались позивачем у відповідача, що в свою чергу, є підтвердженням наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем, і спростовує безпідставність отримання коштів відповідачем від позивача.
Розглянувши надане клопотання, суд вважає за необхідне відхилити його, як необґрунтоване, оскільки відповідачем у своїй заяві не зазначено, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі, а також яким чином рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі.
Відповідач надав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому вказує, що існування договірних відносин також підтверджується наявністю у відповідача погоджених позивачем зразків виробів, зокрема фартухів із нанесеними логотипами „Вud" (виробник продукту „СанИнБев"), а також „Трюфель" (виробник продукту „А.В.К."). Також відповідач зазначає, що відвантаження товару здійснювалося на підставі видаткових накладних та довіреностей, які для до оформлення надавались уповноваженим представникам позивача, але останні не повернуті до цього часу.
12.06.13 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.06.13 р. о 14-00 год.
Відповідач надав клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи копію акту звірки взаєморозрахунків та копію доказів відправки.
Розглянувши надане клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його.
Позивач надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Розглянувши надане клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його.
Також позивач надав заяву про долучення до матеріалів справи акту звірки, рахунків-фактур, платіжних доручень. Також позивач в цій заяві вказує, що позивачем не розривався та не припинявся договір, оскільки він не укладався сторонами.
17.06.13 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.06.13 р. о 14-30 год.
Після перерви представник позивача надав заяву про залучення до матеріалів справи платіжного доручення №1161 від 27.11.2012 р. на суму 5000,00 грн.
Розглянувши цю заяву, суд вважає за можливе задовольнити її.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Наприкінці 2012 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією - замовленням на виготовлення одягу та аксесуарів з нанесенням на них відповідних візуальних та графічних елементів (емблем, символів, написів, наклейок тощо).
Позивачем було затверджено зразок-еталон „Фартух з логотипом „Трюфель Оригінальний".
Відповідачем були виставлені рахунки-фактури: №122 від 14.11.12 р. на суму 34760,00 грн., №134 від 17.12.12 р. на суму 11214,00 грн., №1005 від 18.12.12 р. на суму 2860,00 грн., №136 від 19.12.12 р. на суму 2400,00 грн., №137 від 20.12.12 р. на суму 2280,00 грн., №138 від 21.12.12 р. на суму 3238,00 грн., №140 від 22.12.12 р. на суму 5600,00 грн. Всього на суму 62352,00 грн.
Позивачем було здійснено оплату в загальній сумі 31540,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та банківських виписок, в призначенні платежу яких вказано - передплата за трафаретний друк/наклейку, згідно вищенаведених рахунків-фактур.
Відповідач поставив позивачу виготовлену продукцію на загальну суму 56752,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, але не підписаних представником позивача, та копією довіреності позивача №266 від 15.11.12 р.
Як пояснив представник відповідача, відвантаження товару здійснювалося на підставі видаткових накладних та довіреностей, які для до оформлення надавались уповноваженим представникам позивача, але останні не повернуті до цього часу.
17.01.13 р. позивач надіслав відповідачу претензію №09 від 16.01.13 р. з вимогою повернути помилково перераховані кошти в сумі 31540,00 грн., але претензія повернулася з відміткою пошти про не вручення відправлення за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як свідчать матеріали справи та підтверджується представниками сторін, позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір на виготовлення одягу та аксесуарів з нанесенням на них відповідних візуальних та графічних елементів, а відповідач прийняв пропозицію позивача, виставив позивачу рахунки-фактури, які той оплатив, а також виготовив за затвердженим позивачем зразком продукцію і поставив її позивачу, яку останній прийняв.
Таким чином, сторони уклали договір підряду шляхом вчинення конклюдентних дій.
Посилання позивача на те, що ним були помилково перераховані кошти, суд вважає безпідставними, оскільки затвердження зразку-еталону замовленої продукції та наступні сім платежів свідчать про свідомий намір укласти договір та виконання своїх зобов'язань по прийняттю і оплаті замовленої продукції, оскільки платіжні доручення, в яких чітко вказано призначення платежу, підписані як директором, так і головним бухгалтером позивача, що свідчить про обізнаність предмету сплати коштів.
Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України і ст. 174 ГК України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Оскільки між сторонами укладений договір підряду, то підстав для повернення відповідачем сплачених позивачем коштів, як безпідставно отриманих, немає.
В зв'язку з чим, суд вважає безпідставним посилання позивача на ст. 1212 ЦК України, оскільки позивач перерахував відповідачу грошові кошти за договором, а відтак ці грошові кошти не можуть вважатися безпідставно набутими чи збереженими.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав доказів помилкового перерахування сім разів відповідачу грошових коштів, помилкового затвердження еталону-зразку, видачі довіреності на отримання виготовленої продукції, відсутності договірних відносин або розірвання договору або відмови від нього.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 638 - 642, 1212 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 49, 69, 82-85 ГПК України,
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 27.06.2013 р.
Суддя Ольшанченко В.І.