33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"15" липня 2013 р. Справа № 918/978/13
Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Профі-Пак"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд"
про стягнення в сумі 86 423 грн. 24 коп.
Представники:
позивача: Сидоренко О.Ю. дов. від 29.05.13 р.
відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Профі-Пак" звернулось до господарського суду з позовною заявою у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд" 85 101 грн. 60 коп. заборгованості за отриману продукцію згідно договору поставки поліетиленової продукції № 55 від 20 липня 2012 року, 1 025 грн. 79 коп. пені, 85 грн. 10 коп. інфляційних збитків, 210 грн. 75 коп. 3 % річних.
Ухвалою суду від 27 червня 2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 918/978/13.
У судовому засіданні 15 липня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач відзиву на позов до суду не подав, явку повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.46, 47)
За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд
20 липня 2012 року Приватне акціонерне товариство "Профі-Пак" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд" (покупець) уклали договір поставки поліетиленової продукції № 55 (а.с.26-28).
Відповідно до п.1.1. договору в постачальник продає, а покупець замовляє і купує поліетиленову продукцію, іменовану надалі товар, розміром, вартістю та в асортименті, згідно накладних та рахунків, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 1.2. договору визначено, що асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.
За умовами п.1.2. договору заявка на виготовлення товару передається уповноваженою особою від покупця постачальнику з допомогою факсимільного або електронного зв'язку.
Сторони у п.2.1. договору погодили, що ціна на товар зазначається в накладних і рахунках, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що він вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку, до повного виконання зобов'язань постачальником та покупцем.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 85 101 грн. 60 коп.
Поставка та отримання відповідачем товару підтверджується заявками (а.с.39-41), рахунками на оплату № 399 від 08 травня 2013 року, № 376 від 29 квітня 2013 року, № 354 від 23 квітня 2013 року (а.с.29, 32, 35), видатковими накладними № 440 від 08 травня 2013 року, № 412 від 29 квітня 2013 року, № 388 від 23 квітня 2013 року (а.с.30, 33, 36), довіреністю № 284 від 23 квітня 2013 року (а.с.37).
Покупець проводить оплату в розмірі 100 % - протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару постачальником. Датою поставки вважається дата відвантаження постачальником товару транспортній компанії (п.3.1. договору).
Проте, в порушення умов договору оплата за отриманий від позивача товар відповідачем не проведена. 14 червня 2013 року відповідач надіслав позивачу лист № 375, у якому гарантував оплату заборгованості за отриману продукцію в сумі 85 101 грн. 30 коп. до 30 червня 2013 року (а.с.42).
Судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд" станом на день розгляду справи становить 85 101 грн. 60 коп.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи те, що сума основного боргу за договором на поставку поліетиленової продукції № 55 від 20 липня 2012 року яка складає 85 101 грн. 60 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми.
Пунктом п.4.2. договору передбачено, що в разі прострочення платежу за отриману продукцію строком більше п'яти банківських днів з моменту встановленого в п.3.1. договору покупець сплачує неустойку в розмірі 0,5 % від своєчасно несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Враховуючи викладене, позивачем нараховано 1 025 грн. 79 коп. пені за кожною накладною окремо (а.с.11-12).
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки заявлений до стягнення розмір вказаної штрафної санкції відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 1 025 грн. 79 коп. пені підлягає задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 210 грн. 75 коп. нарахованих з 15 травня 2013 року до 21 червня 2013 року та 85 грн. 10 коп. втрат від інфляції, нарахованих з 15 травня 2013 року до 31 травня 2013 року на суму основного боргу 85 101 грн. 60 коп.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлений до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 210 грн. 75 коп. трьох процентів річних підлягає задоволенню в повному обсязі.
Стосовно нарахування втрат від інфляції суд зазначає, що відповідно до положень п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Відтак, суд здійснив перерахунок втрат від інфляції з врахуванням того, що сума боргу за видатковими накладними №412 від 29 квітня 2013 року та № 440 від 08 травня 2013 року сплачується з 16 по 31 день місяця. Згідно розрахунку суду сума втрат від інфляції становить 15 грн. 57 коп.
З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 85 101 грн. 60 коп. боргу, 1 025 грн. 79 коп. пені, 15 грн. 57 коп. втрат від інфляції та 210 грн. 75 коп. 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд" (34141, Рівненська область, Дубровицький район, село Селець, вул.Молодіжна, 16, ЄДРПОУ 22570365) на користь Приватного акціонерного товариства "Профі-Пак" (49049, м.Дніпропетровськ, вул.Далека, 2, ЄДРПОУ 31792911) 85 101 грн. 60 коп. боргу, 1 025 грн. 79 коп. пені, 15 грн. 57 коп. втрат від інфляції, 210 грн. 75 коп. 3 % річних, 1 727 грн. 07 коп. судового збору.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 16 липня 2013 року.
Суддя Войтюк В.Р.