73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
16 липня 2013 р. Справа № 923/347/13
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Одеса
до товариства з обмеженою відповідальністю "САФТАШ" м. Херсон
стягнення 73682грн. 23коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - уповноважена особа Кравчук Т.М.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "САФТАШ" (відповідач) 72787грн. 20коп. основного боргу, 745грн. 86коп. пені та 149грн. 17коп. 3% річних, посилаючись на несвоєчасні розрахунки відповідача за товар, отриманий ним на підставі видаткових накладних №Л-00000110 та № Л-00000111 від 01.04.2010року.
13.05.2013року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 72787грн. 20коп. основного боргу.
Зазначена заява позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, вона прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі від 14.05.2013року, тому має місце нова ціна позову - 72787грн.20коп, в межах якої вирішується спір.
Ухвалою від 14.05.2013року судом зупинено провадження у справі до розгляду господарським судом Одеської області справи № 5017/1811/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "САФТАШ" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 40828грн. 73коп.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач поставив товар за накладними №Л-00000110 та № Л-00000111 від 01.04.2010року на загальну суму 72787грн.20коп. на склад відповідача самовільно, без будь-яких попередніх домовленостей. Відповідач зазначає, що ним все ж таки було зараховано вартість даного товару як погашення заборгованості позивача за договором поставки № 10/09 від 29.07.2009року. За поясненнями відповідача, при подачі ним позову до господарського суду Одеської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 боргу за договором поставки № 10/09 від 29.07.2009року (справа №5017/1811/2012), сума яка є предметом позову, врахована як погашення заборгованості позивача за вказаним договором поставки, про що зазначено і в рішенні по справі №5017/1811/2012.
Ухвалою від 03.07.2013року судом поновлено провадження у справі, оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, відпали і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2013року по справі №5017/1811/2012 рішення місцевого суду залишено без змін.
Позивач, належним чином повідомлений про час і дату розгляду справи, в засідання суду не прибув, надіславши до суду копію постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2013року по справі №5017/1811/2012 та зазначивши в поясненні, що 01.07.2013року ним подана касаційна скарга до Вищого господарського суду України якою оскаржується рішення господарського суду Одеської області та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року.
Відповідач наполягає на розгляді справи, посилаючись на те, що рішення господарського суду Одеської області від 30.04.2013 року набрало законної сили, так як скарга позивача розглянута апеляційним судом.
Таким чином, позивач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду не з'явився, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи ухвалою від 03.07.2013року, що підтверджується реєстром поштової кореспонденції канцелярії суду та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 03.07.2013року. Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже позивача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, про що свідчать і надіслані ним до суду додаткові пояснення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.
Неявка в засідання суду представника позивача спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997року учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від позивача не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника позивача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки відкладення розгляду справи спричинить порушення строку вирішення спору.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника відповідача, суд, -
При зверненні з позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач), посилаючись на передачу у власність відповідачу товару за видатковими накладними №Л-00000110 від 01.04.2010року на суму 3607грн.20коп. та № Л-00000111 від 01.04.2010року на суму 69180грн.00коп., просив стягнути з відповідача загальну вартість товару в сумі 72787грн.20коп., оскільки відповідач не виконав своїх обов'язків перед позивачем по своєчасних розрахунках за отриманий товар.
При цьому належних доказів на обґрунтування правових підстав передачі товару відповідачу позивачем не надано з посиланням на те, що між сторонами письмовий договір не укладався, а існувала усна домовленість щодо поставки товару.
Відповідач категорично заперечує проти будь-якої домовленості сторін щодо поставки позивачем товару за видатковими накладними №Л-00000110 від 01.04.2010року на суму 3607грн.20коп. та № Л-00000111 від 01.04.2010року на суму 69180грн.00коп. та укладення договору. Він зазначає, що ним не замовлявся позивачу товар і його поставка з відповідачем позивачем не погоджувалася, а товар позивач поставив на склад відповідача самовільно, не передавши йому оригінали товарно-транспортних накладних. Відповідно до вимог ст. 662 ЦК України позивачем також не передавалися відповідачу документи що стосуються товару (сертифікат відповідності, технічний паспорт) а сертифікат відповідності UA1.633.0650458-08 та додаток до нього є недійсними, так як строк дії сертифікату скінчився 06.04.2009року.
Крім того, відповідач зазначає, що за даними бухгалтерського обліку товар за накладними №Л-00000110 від 01.04.2010року, № Л-00000111 від 01.04.2010року на загальну суму 72787грн.20коп. зараховано як погашення заборгованості позивача перед відповідачем за договором поставки №10/09 від 29.07.2009року, посилаючись при цьому на рішення господарського суду Одеської області по справі №5017/1811/2012 від 30.04.2013року.
Наявними в справі доказами та надісланою додатково позивачем постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2013року встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 30.04.2013року по справі №5017/1811/2012, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2013року, з позивача на користь відповідача було стягнено 40828грн.73коп., в тому числі: 23950грн.66коп. основного боргу, 1798грн.65коп. пені, 2983грн.06коп. 3% річних, 9549грн.13 коп. втрат від інфляції та витрати по сплаті судового збору в сумі 1509грн.37коп.
При розгляді зазначеної справи судом було встановлено, що на виконання умов договору поставки №10/09 від 29.07.2009року ТОВ «САФТАШ» поставило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 скляний посуд за видатковою накладною №С-00000095 від 04.08.2009року на суму 157037грн.86коп. Рішенням зазначено, що позивач здійснив розрахунки за отриманий по накладній №С-00000095 товар частково в розмірі 60300грн.00коп., в тому числі в рахунок погашення боргу ТОВ «САФТАШ» отримало від позивача товар на загальну суму 72787грн.20коп., що підтверджується видатковими накладними №Л-00000110 від 01.04.2010року на суму 3607грн.20коп. та № Л-00000111 від 01.04.2010року на суму 69180грн.00коп.
За таких підстав, з урахуванням передачі позивачем відповідачу товару за видатковими накладними №Л-00000110 від 01.04.2010року та № Л-00000111 від 01.04.2010року, в рахунок погашення боргу за товар отриманий позивачем по видатковій накладній №С-00000095 від 04.08.2009року, господарським судом Одеської області було стягнено з позивача на користь ТОВ «САФТАШ» залишок боргу в сумі 23950грн.66коп.
Рішення господарського суду Одеської області по вищезазначеній справі відповідно до ст.. 85 ГПК України набрало законної сили 11.06.2013року після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом, яким рішення місцевого суду залишено без змін.
Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З урахуванням вищезазначеної норми, факти встановлені рішенням господарського суду Одеської області по справі №5017/1811/2012 від 11.06.2013 року щодо зарахування вартості товару отриманого відповідачем від позивача за накладними №Л-00000110 від 01.04.2010року на суму 3607грн.20коп. та № Л-00000111 від 01.04.2010року на суму 69180грн.00коп. в рахунок погашення боргу за товар отриманий позивачем від відповідача на видатковою накладною №С-00000095 від 04.08.2009року, є встановленими і не підлягають доведенню знову.
Доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України). Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, позивачем не надано доказів які б відповідали принципам належності та допустимості в розумінні ст. 32, 34 ГПК України та підтверджували б викладені в позовній заяві обставини щодо заборгованості відповідача перед ним за отриманий товар по накладних №Л-00000110 від 01.04.2010року на суму 3607грн.20коп. та № Л-00000111 від 01.04.2010року на суму 69180грн.00коп.
Посилання позивача на подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2013року не є підставою зупинення або відкладення розгляду справи, оскільки сам факт подання касаційної скарги не скасовує викладених в цій постанові обставин.
З урахуванням вищезазначеного, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 72787грн.20коп. відсутні.
Судові витрати відповідно до ст.. 49 ГПК України відносяться на позивача.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17 липня 2013р.
Суддя З.І. Ємленінова