Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" липня 2013 р.Справа № 922/2095/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальніковой Г.І.
при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.
розглянувши справу
за позовом Підприємства "ТЕЦМ-Альянс" Харківської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (м. Харків)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім" (м. Харків)
про стягнення 16021,83 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Костін В.В. (довіреність №15 від 29.03.13 р.)
відповідача - не з'явився
Позивач, Підприємство "ТЕЦМ-Альянс" Харківської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки продукції №18ТЦ від 03.01.12 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 16021,83 грн., з яких 14562,20 грн. - сума основного боргу за договором, 1077,19 грн. - сума пені, 382,44 грн. - 3% річних.
Представник позивача у судовому засіданні 09.07.13 р. підтримує позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 09.07.13 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено судом до матеріалів справи.
Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.
Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
03.01.12 р. між Підприємством "ТЕЦМ-Альянс" Харківської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім" був укладений договір поставки продукції №18ТЦ.
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується за заявками (замовленням) покупця поставляти і передавати у власність покупця товар згідно з додатками, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах і в порядку, передбачених договором.
Відповідно до п. 2.1 договору, товар, поставка якого здійснюється за цим договором, поставляється покупцю окремими партіями на його замовлення (заявками), формованому покупцем на підставі переліку товарів зазначених у поточних прайс-листах постачальника.
Відповідно до п. 3.2 договору, кількість, асортиментний перелік товару вказуються у специфікації, яка видається на кожну партію товару і є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.3 договору, ціни на товар визначаються сторонами у накладній на момент передачі партії товару.
Відповідно до п. 3.5 договору, загальна сума договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту та загальної кількості товару, проданого у відповідності з умовами договору.
Відповідно до п. 4.4 договору, датою поставки вважається дата отримання товару, зазначена у видатковій накладній.
Відповідно до п. 4.5 договору, право власності переходить до покупця з моменту передачі товару, в порядку, визначеному в п. 5.1.
Згідно п. 5.1 договору, товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем: за кількістю - згідно з даними, вказаними в відвантажувальної накладної, за якістю - згідно сертифікату якості виробника.
Згідно п. 6.2 договору, розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно п. 6.3 договору, покупець оплачує товар в порядку 100% передоплати на підставі рахунку-фактури протягом 3 банківських днів з дня його виставлення, або по іншій письмової домовленості, досягнута сторонами.
Відповідно до п. 6.4 договору, у разі часткової передоплати, визначеною за домовленістю, остаточний розрахунок за товар покупець здійснює на підставі відвантажувальних документів за фактичною вагою відвантаженого товару протягом 2 банківських днів від дати відвантаження. Датою відвантаження є дата на відвантажувальних накладних.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств. Також в матеріалах справи наявні рахунки-фактури до цих видаткових накладних, податкові накладні та довіреності на отримання від Підприємства "ТЕЦМ-Альянс" Харківської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" цінностей за вищевказаними рахунками-фактурами.
Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар на загальну суму 23700,00 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки продукції №18ТЦ від 03.01.12 р., лише частково оплатив отриману продукцію в розмірі 12000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку №26006060381629 Підприємства "ТЕЦМ-Альянс" Харківської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України".
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 14562,20 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 8.2 договору, при порушенні покупцем строків плати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1077,19 грн. підлягає задоволенню як правомірна.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем зроблений розрахунок 3% річних в розмірі 382,44 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 381,86 грн. В іншій частині стягнення 3% річних слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.
Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет на 2013 рік" на 2013 рік установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривні.
Враховуючи викладене, сума мінімального судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1720,50 грн.
Отже для даної позовної зави сума судового збору, що належить сплатити до державного бюджету України, становить 1720,50 грн.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору на користь державного бюджету України в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім" (61085, м. Харків, вул. Поздовжня, 4; п/р 26003000077015 в АТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, ЄДРПОУ 35244910) на користь Підприємства "ТЕЦМ-Альянс" Харківської обласної організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (61125, м. Харків, вул. Примакова, 46; п/р 26006060381629 в ХМРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Харків, МФО 351533, ЄДРПОУ 37659532) суму основного боргу за договором в розмірі 14562,20 грн., пеню в розмірі 1077,19 грн. та 3% річних в розмірі 381,86 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім" (61085, м. Харків, вул. Поздовжня, 4; п/р 26003000077015 в АТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, ЄДРПОУ 35244910) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) 1720,50 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 15.07.2013 р.
Суддя Сальнікова Г.І.