Справа № 2-330/09 р.
16 березня 2009 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі :
головуючої судді Кардаш О.І.
при секретарі Боднар Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю НОМЕР_1 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати час вимушеного прогулу посилаючись на те, що працював у відповідача з 1986 року . У 2002 році був переведений на посаду начальника Калуської дільниці « НОМЕР_2 ». З ІНФОРМАЦІЯ_1 року дана дільниця перейшла в підпорядкування ТзОВ НОМЕР_1 у зв»язку з зміною власника, однак він надалі залишився працювати на тій самій посаді. Так, у відповідності до наказу НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року його звільнено у зв»язку з прогулом. З наказом про оголошення йому дисциплінарного стягнення його в трьох денний термін не було повідомлено. Оскільки, у відповідності до наказу директора № НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року на нього були покладені обов»язки відповідати за утримання в справному стані, та безпечним проведенням робіт вантажопідіймальними пристроями, кранових колій , тари та засобів малої механізації , і не визначено та не закріплено конкретного робочого місця. Фактично він здійснював нагляд за технічним станом кранів у пунктах, де проводилися відповідні роботи підприємством, що раніше оформлялось відповідними відрядженнями. Однак починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_4 року за усною вказівкою директора він змушений був їздити на роботу в м.Івано-Франківськ без відповідного оформлення відрядження. 10 грудня він з метою складання звіту про рух матеріальних цінностей залишився на робочому місці - дільниці в м. Калуш. Після цього, ІНФОРМАЦІЯ_5 року він прибув в м. Івано-Франківськ для здачі даного звіту, і йому було запропоновано директором дати письмові пояснення по факту неявки на робоче місце ІНФОРМАЦІЯ_6 . Він відмовився дати будь-які пояснення , оскільки не вважає, що вчинив прогул, та й жодного разу за свою трудову діяльність не вчиняв дисциплінарного проступку. З 15.12.2008 року по 29.12.2008 року позивач перебував на лікарняному . Після виходу ІНФОРМАЦІЯ_8 року його було поставлено до відома про його звільнення за прогул. В день звільнення йому не видано трудову книжку та не проведено повного розрахунку. Тому позивач вважає , що відповідачем грубо порушено трудове законодавство та просить поновити його на раніше займаній посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача, директор ТзОВ « НОМЕР_1 », позов не визнав, пояснивши, що на підставі наказу від ІНФОРМАЦІЯ_7 року ТзОВ « НОМЕР_1 » було розформовано монтажну дільницю в м.Калуші, всі матеріальні цінності вивезені, договори оренди припинені, і основне місцезнаходження підприємства знаходиться в м. Івано-Франківську. Особисто ним відповідача було повідомлено про припинення діяльності в м.Калуші та про необхідність з»являтися на роботу в м.Івано-Франківськ. ІНФОРМАЦІЯ_6 року відповідач без поважних причин не з»явився на роботу, про що було складено акт про його відсутність. ІНФОРМАЦІЯ_5 року коли відповідач з»явився на робоче місце і будучи ознайомлений з даним актом, відмовився давати письмові пояснення щодо неявки на роботу. ОСОБА_1 неодноразово порушувалися правила внутрішнього розпорядку, часто був відсутній на роботі без поважних причин. Дана обставина згідно трудового законодавства дала підстави застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення з роботи за прогул без поважних причин, про що було видано наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Із-за відсутності профспілкового комітету звільнення позивача проведено без попередньої згоди профоргану. Ознайомити відповідача з наказом про звільнення не було можливості, так як його не було на роботі до ІНФОРМАЦІЯ_8 року. На сьогоднішній день відповідач не отримує розрахункові та трудову книжку з власної ініціативи. А тому вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.1 п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку
прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ТзОВ « НОМЕР_1 », а з утворенням м.Калуші монтажної дільниці № 1 на підставі наказу НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року працював на посаді начальника зазначеної дільниці (а.с.5-6). У зв»язку із відсутністю необхідності у монтажній дільниці в м.Калуші та з метою оптимізації фінансових ресурсів підприємства, наказом відповідача за № 20/1 від ІНФОРМАЦІЯ_7 року було розформовано вказану дільницю в м.Калуші (а.с.12).
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що ним особисто повідомлялося позивача про необхідність перебувати на роботі в м.Івано-Франківську, проте, йому як директору підприємства, неодноразово не було відомо про місце знаходження ОСОБА_1 в робочий час.
ІНФОРМАЦІЯ_6 року, заступник директора ОСОБА_2 , в доповідній повідомив директора підприємства про відсутність на роботі на протязі того дня начальника дільниці ОСОБА_1 (а.с.11). Про відсутність позивача на роботі без поважних причин і без попередження 10.11.2008 року було складено Акт в складі комісії від 11.12.2008 року (а.с.4).
Позивач в судовому засіданні підтвердив, що він відмовився давати письмові пояснення з приводу відсутності його на роботі ІНФОРМАЦІЯ_6 року і усно повідомив, що перебував того дня в м.Калуші на своєму робочому місці з метою складання звіту.
На підставі зазначеного вище Акту, наказом відповідача НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_1 було звільнено від займаної посади у зв»язку з прогулом ( п.4 ст.40 КЗпП України). Із-за відсутності профспілкової організації звільнення позивача проведено без попередньої згоди профспілкового органу. Так, як позивач з 15.12.2008 року перебував на лікарняному, то ознайомився з даним наказом ІНФОРМАЦІЯ_8 року (а.с.3).
Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що звільнення позивача відбулося на законних підставах відповідно до вищезазначених норм трудового законодавства.
Доводи позивача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року він перебував на робочому місці в м.Калуші та складав звіт не заслуговують на увагу, так як монтажна дільниця в м.Калуші була розформована і позивачу доведено до відома про необхідність перебування його на робочому місці в м.Івано-Франківську.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати час вимушеного прогулу.
На підставі наведеного так керуючись ст.ст. 40 п.4, 233 КЗпП України, ст.ст. 209, 214-215, 218 ЦПК України, суд,
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.