Головуючий у першій інстанції
- Попович С.М.
Доповідач - Головань A.M.
Справа №22 -2826, категорія - 5
8 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої Бубличенко В.П. суддів Сукач Т.О.
Голованя A.M. при секретарі Куцокінь-Тимошенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 травня 2006 року , -
У грудні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Ельдорадо-Олександрійський м"ясокомбінат" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна ВАТ "Олександрійський мпясокомбінат" від 12.12.1997 р. з поверненням кожною із сторін отриманого за угодою другій стороні.
Посилалася на те, що оскільки вона є акціонером ВАТ "Олександрійський м"ясокомбінат", то ліквідація підприємства позбавила її майна та роботи і тому порушене право повинно бути захищеним у суді.
Ухвалою суду від 30.04.2002 р. справа за позовом ОСОБА_1. була об»єднана в одне провадження зі справою за позовами прокурора заявленого в інтересах групи акціонерів та ДПІ м. Кіровограда до Кіровоградської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Ельдорадо». Ухвалою суду від 22.01.2003 р. було закрито провадження у справі за позовом прокурора в інтересах ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ухвалою від 22.01.2003 р. були залишеними без розгляду позови прокурора в інтересах ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ДПІ м. Кіровограда.
У травні 2004 року ОСОБА_1. доповнила позов вимогами до ТОВ "Ельдорадо-Олександрійський м"ясокомбінат" та Кіровоградської обласної філії АКБ "Укрсоцбанку" про визнання недійсними : договору застави майна ВАТ "Олександрійський м'ясокомбінат" нотаріально посвідченого 24.11.1997 p.; договору купівлі-продажу майна ВАТ "Олександрійський м'ясокомбінат" від 12.12.1997 р. укладеного між Кіровоградською ОД Укрсоцбанку і ТОВ "Ельдорадо" з поверненням кожною із сторін отриманого за угодою другій стороні, або компенсації отриманого майна грошима та про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставиться питання про скасування рішення суду як ухваленого з порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах визначених ст.ЗОЗ ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Постановляючи рішення суд зазначив, що оскільки позивачка порушила строки позовної давності, не довела свого права на позов та обставини на які вона посилалася, на час виникнення правовідносин не мала право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з тим, що право особи на відшкодування моральної шкоди виникло після набрання чинності ст.237-1 КЗпП України, то заявлені нею вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суду погоджується із такими висновками суду виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.80 ЦК Української РСР, який був чинним на час виникнення правовідносин, підставою для відмови у позові є закінчення строку позовною давності.
Про порушення своїх прав, як правильно встановив суд першої інстанції, позивачка дізналася 22.12.1997 p., а до суду з позовом звернулася 26.12.2001 р. Поважності причин пропуску строку позовної давності, встановленого ст.71 ЦК Української РСР, у три роки не
довела. Тому висновки суду, що порушення позивачкою строків звернення до суду є, однією з підстав для відмови у позові, правильні.
Також суд обгрунтовано зазначив, що акціонер відкритого акціонерного товариства, яким є ОСОБА_1. не належить до тих суб"єктів, між якими виникли спірні правовідносини щодо укладення договорів застави майна ВАТ "Олександрійський м"ясокомбінат" та купівлі-продажу майна цього товариства. Таке право, за висновком суду, належить самому товариству, що є юридичною особою та діє на підставі статуту.
Крім того, позовні вимоги фактично пред'являлися в інтересах однієї юридичної особи до іншої юридичної особи, а справи за такими позовами відповідно до ст.15 ЦПК та ст. 12 ГПК підвідомчі не місцевим судам загальної юрисдикції, а господарським судам.
Згідно ст.5 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" власник акції товариства має право на участь в управлінні товариством, на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та інші права передбачені статутом акціонерного товариства.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Таким чином, зважаючи на зазначені норми права, власником майна ВАТ "Олександрійський м"ясокомбінат" було саме товариство, а не акціонери і у тому числі ОСОБА_1.
Оскільки ні законами ні статутом товариства не передбачено отримання згоди від акціонера на укладення договорів щодо майна ВАТ "Олександрійський м"ясокомбінат" й вимог про незаконність свого звільнення з роботи ОСОБА_1. не заявляла, то немає підстав вважати, що договір застави майна цього підприємства від 24.11.1997 р. укладений з Кіровоградською ОД Укрсоцбанку та договір купівлі-продажу від 12.12.1997 р. укладений між Кіровоградською обласною філією АКБ "Укрсоцбанку" та ТОВ "Ельдорадо-Олександрійський м'ясокомбінат" порушують майнові та трудові права позивачки.
Тому доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що суд не врахував, що згідно ст.2 Закону України "Про власність" позивачка має право власності на майно товариства і відчуженням цього майна без її згоди порушило її майнові права не грунтуються на законі й тому колегією суддів відхиляються.
Посилання позивачки на ст.4 ЦПК України у редакції 1963 року, якою, на її думку, передбачено її право як акціонера на звернення до суду за захистом порушеного права також не грунтується на законі.
Так, згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України /справа 31-10/2004, 1 грудня 2004 р. 318 рп/2004/, акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.
Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.
Наведене свідчить про необґрунтованість вимог позивачки, що стало підставою для відмови у задоволенні позову та про законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 304, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженою в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців , починаючи з 8 листопада 2006 року.