Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 - 1818- 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції - Бершадська О.В.
Категорія -41 Доповідач - Кіселик С.А.
15 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді -Кіселик С.А.
суддів - Потапенка В.І., Суржик М.М.
при секретарі - Салабай MB. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2006 року.
. В квітні 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до військової частини А-2201 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати, моральної шкоди.
На обґрунтування вимог вказувала, що під час розгляду її основного позову вона дізналась, що відповідач мовби то за відомостями №НОМЕР_1 та №НОМЕР_2 виплатив їй борг по заробітній платі в сумі 1065 грн. 28 коп. Однак вона вказану суму заробітної плати не отримувала і у відомостях про отримання заробітної плати підписи вчинено не нею а сторонньою особою. Оскільки відповідач не виплатив їй борг в сумі 1065 грн.28 коп. в день звільнення то має виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 14068 грн. 88 коп.
28 березня 2006 року позивач доповнила свої вимоги та просила стягнути із відповідача на її користь борг по заробітній платі в сумі 165 грн. 31 коп. за квітень, червень, липень 1998 року та серпень 1999 року, компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 502 грн. 07 коп., на борг в сумі 1065 грн.28 коп. таза борг в сумі 165 грн 31 коп. за квітень, червень, липень 1998 року і серпень 1999 року в сумі 239 грн. 08 коп. та на відшкодування моральної шкоди 8000 грн.
На обґрунтування вимог зазначила, що відповідачем за квітень 1998 року їй було нараховано 73 грн.88 коп., до виплати 68 грн. 25 коп., нею отримано тільки 34 грн. за платіжною відомістю 604. В червні 1998 року виплачено тільки 30 грн., а було нараховано 109 грн. 92 коп. В липні 1998 року нараховано заробітної плати 130 грн., а виплачено 89 грн. 37 коп., а не 119 грн.37 коп. В серпні 1999 року нараховано 97 грн.95 коп. , до видачі 89 грн. 46 коп., а виплачено 60 грн. 15 коп. А отже їй недовиплачено заробітну плату в сумі 165 грн. 31 коп.
В зв"язку з порушенням термінів виплати заробітної плати вона втратила частину зарплати, а відтак відповідач має виплатити їй компенсацію на всю за боргову заробітну плату.
Ухвалою Кіровського районного суду від 06 травня 2006 року провадження по справі в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за квітень, червень, липень 1998 року в розмірі 136 грн. закрито.
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2006 року позов задоволено частково та стягнуто із державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» на користь ОСОБА_1 1094 грн. 59 коп. заборгованої заробітної плати, 531 грн. 61 коп. компенсації втрати частини заробітної плати, в зв'язку з порушенням термінів її виплати, 8457 грн. 46 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, 800 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 10883'грн. 66 коп.
У задоволенні вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в розмірі 209 грн. 54 коп. відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач просить його змінити збільшивши розмір суми, що підлягає стягненню за час затримки розрахунку при звільненні , з урахуванням загального коефіцієнту підвищення розміру середньої заробітної плати за проміжок часу з моменту звільнення до вирішення справи. Та збільшити розмір відшкодування моральної шкоди.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ч.І ст. 303 ЦПК України, заслухавши доповідача, сторони та дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Згідно п.4 ч.І ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення , або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст.309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними, або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначив правовідносини, що склались між сторонами, але приймаючи рішення про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку, при визначенні суми середнього заробітку, не застосував вимоги п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (із наступними змінами).
Висновку щодо застосування даного нормативного акту дійшов Пленум Верховного Суду України , який в пункті 21 Постанови № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначив, що «при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій , це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 ( з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
Пунктом 10 вищезазначеної Постанови Кабінету Міністрів передбачається, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві , установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в період, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата , включаючи
премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригується на коефіцієнт іх підвищення.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6,7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний ( погодинний) заробіток.
Згідно довідки наданої ДП «Кіровоградський ремонтний завод» на підприємстві з 01 червня 2003 року по 1 липня 2006 року 8 разів змінювались тарифні ставки. Була встановлена погодинна тарифна ставка за П розрядом з 01.06.2003 року 1грн 45 коп., з 01.06.2004 року - 1 грн. 60 коп., з 01 грудня 2004 року - 1грн. 70 коп., з 01 березня 2005 року - 1грн. 98 коп., з 01 липня 2005 року 2 грн. 17 коп., з 01 січня 2006 року - 2 грн. 74 коп , з 01 квітня 2006 року - 2 грн. 94 коп., а з 01 липня 2006 року - 3 грн. 09 коп.
Перевіривши розрахунок наданий суду ОСОБА_1. колегія суддів дійшла висновку, що він грунтується на Законі і може бути прийнятий судом.
Позивачка наполягає на своїй позовній вимозі і розмірі, що підлягає стягненню.
Перевіряючи рішення суду щодо моральної шкоди, колегія суддів бере до уваги доводи позивачки про погіршення відносин між нею та представниками комунальних підприємств, у зв'язку із наявністю заборгованості позивачки по оплаті комунальних послуг.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, при визначенні рівня моральних страждань та суми, що підлягає відшкодуванню , діяв відповідно до засад справедливості , розумності та виваженості. А тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
В частині стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати рішення сторонами не оскаржується.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст..ст. 116, 117, 237 - І КЗпП України, Положенням про порядок компенсацій втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 ( з наступними змінами і доповненнями), керуючись ст.. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 06 травня 2006 року скасувати .
Позов ОСОБА_1 до ДП «Кіровоградський ремонтний завод» (в/ч А-2201) про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати, моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути із Державного підприємства «Кіровоградський ремонтний завод» на користь ОСОБА_1 1094 грн. 59 коп. заборгованої заробітної плати, 531 грн. 61 коп. компенсації втрати частини заробітної плати, в зв'язку з порушенням термінів її виплати, 12436 грн. 45 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та 800 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Щодо вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в розмірі 209 грн. 54 коп - відмовити.
Стягнути із ДП «Кіровоградський ремонтний завод» (в/ч А-2201) на користь держави 51 грн. судового збору та ЗО грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня його проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання ним чинності.
Головуючий : (підпис)
С.А.Кіселик
Суддя Апеляційного суду Кіровоградської області