"07" лютого 2012 р.справа № 2а-7029/09/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
при секретарі судового засідання: Ліпіна О. О.
за участю представників:
позивача: - Чумак О. О. (дов. від 17.07.2011 р.)
- Двирник Л. Г. (дов. від 19.09.2011 р.)
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року
у справі № 2а-7029/09/0870
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Металург-Запоріжжя»
до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Металург-Запоріжжя» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 07 березня 2006 року № 0000202302/0-8265, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в загальному розмірі 113625,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 37875,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 75750,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено порядок оформлення результатів невиїзних перевірок, а саме: акт перевірки не підписано посадовими особами податкового органу, вручено позивачу без додатків. Форма податкового повідомлення-рішення не відповідає формі, визначеній в наказі ДПА №328 від 10.08.2005, податкове повідомлення-рішення не містить посилання на порушені позивачем норми чинного законодавства. По суті проведеної перевірки позивач зазначає, що гроші, отримані клубом за трансферним контрактом, є компенсацією за підготовку футболіста, яка була проведена на території Російської Федерації. При цьому, підготовка (навчання) не є спортивною діяльністю, оскільки такого виду спорту як навчання законодавством України не передбачено; спортсмен здійснював свою діяльність на території України на підставі термінового трудового договору у формі контракту в інтересах позивача.
Означена справа розглядалась в судовому порядку неодноразово.
Постановою господарського суду Запорізької області від 21.06.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.11.2006, позов задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2009 постанову господарського суду Запорізької області від 21.06.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 01.11.2006 у справі №5/84/06-АП скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України, утримання резидентом податку з доходу нерезидента в порядку п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР здійснюється лише з доходу, одержаного нерезидентом від здійснення господарської діяльності на території України.
В даному разі відчуження ЗАТ «ФК «Динамо-Москва» на користь позивача майнового права на укладення трудової угоди з гравцем не є господарською діяльністю нерезидента на території України. Адже за трансфертним контрактом відбулось разове відчуження права нерезидента на користь резидента на території Російської Федерації, після чого гравець, здійснюючи певні дії на виконання укладеного з позивачем трудового договору, самостійно набуває прав (зокрема, права на одержання заробітної плати) та обов'язків. Тобто він не є особою, що діє від імені нерезидента для одержання останнім доходу на території України.
Саме ж майнове право (право на укладення трудового договору з гравцем), що є предметом названого трансфертного контракту, виникло у нерезидента на території Російської Федерації та не є результатом господарської діяльності ЗАТ «ФК «Динамо-Москва» на території України.
Втім з метою запобігання як подвійного оподаткування доходів, так і ухилень від сплати податків, для правильного вирішення цього спору судам слід дослідити усе коло обставин, пов'язаних з оподаткуванням названої операції у відповідності з Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яка набрала чинності для України 03.08.1999.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 07.03.2006 №0000202302/0-8265.
Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с. 170), в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду; прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що винагороду за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України слід розуміти доходом, отриманим нерезидентом із джерелом його походження з України, а відтак відповідачем не отримано суми податку з доходу, який отриманий нерезидентом із джерелом його походження на території України, у розмірі 37875,00 грн. Статтею 14 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яка набрала чинності 03.08.1999, передбачено, що доход, що одержується резидентом однієї Договірної Держави щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, може оподатковуватись в другій Договірній Державі тільки якщо, зокрема доход виплачується з джерел у цій другій Державі.
Якщо доход від особистої діяльності, яка здійснюється спортсменом у такій його якості, начисляється не безпосередньо спортсмену, а іншій особі, цей доход може незалежно від положень ст. 7 Угоди оподатковуватися таким чином, як визначено п. 1 цієї статті, в Договірній Державі, де здійснюється діяльність спортсмена.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином.
Представники позивача проти апеляційної скарги заперечують. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «ФК «Металург-Запоріжжя» вимог податкового законодавства за період з 09.01.2004 по 30.09.2005 та вимог валютного законодавства за період з 09.01.2004 по 30.09.2005, за результатами якої складений акт від 24.02.2006 №26-23/32811573.
В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, а сааме: не утримано суми податку з доходу, отриманого нерезидентом із джерелом його походження на території України, який визначено як доход, що підлягає оподаткуванню за ставкою 15 відсотків, визначеному підпунктом «ж» п.13.1 ст.13 зазначеного Закону України, у розмірі 37875,00 грн.
До такого висновку відповідач дійшов з огляду на наступні обставини.
03 серпня 2005 року між ТОВ «ПФК «Металург-Запоріжжя» та ЗАТ «ФК «Динамо-Москва» укладений трансферний контракт б/н про перехід на умовах «оренди» професійного футболіста ОСОБА_4
За цим контрактом ЗАТ «ФК «Динамо-Москва» (м. Москва, Росія) передає права ТОВ «ПФК «Металург-Запоріжжя» (м. Запоріжжя, Україна) на футболіста ОСОБА_4, громадянина Російської Федерації. За передачу прав сторонами передбачена компенсація в сумі, що еквівалентна 50000,00 дол. США. Дата сплати за п.7 даного трансфертного контракту встановлена протягом 3-х банківських днів з моменту складання строкового трудового договору з футболістом.
Строк дії контракту відповідно до п.6 його визначений з 03.08.2005 по 13.12.2005.
На виконання трансферного контракту від 03.08.2005 б/н ТОВ «ПКФ «Металург- Запоріжжя» здійснено оплату за передачу прав на футболіста на загальну суму 50000,00 дол. США (252500 грн.) згідно платіжного доручення №5 від 09.08.2005.
03.08.2005 професійний футболіст ОСОБА_4 звільнений в порядку переводу з ЗАТ «ФК «Динамо-Москва» до позивача на підставі п. 5 ст. 77 Кодексу про працю Російської Федерації. Наказом позивача № 02/05-08-к від 05.08.2005 ОСОБА_4 з 05.08.2005 прийнятий на умовах контракту на посаду спортсмена-професіонала з футболу команди «Металург» ТОВ «ПКФ «Металург- Запоріжжя». Наказом №01/15-12-к ОСОБА_4 звільнений 15.12.2005 з вказаної посади у зв'язку з закінченням строку контракту на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Як зазначено відповідачем, суми податку з доходів нерезидентів, отриманих з джерелом їх походження з України, до бюджету не перераховувались.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202302/0-8265 від 07.03.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у загальному розмірі 113625,00 грн., в тому числі за основним платежем - 37875,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 75750,00 грн.
Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема:
- винагороду за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України (підпункт «ж» п.13.1 ст.13);
- інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (підпункт «й» п.13.1 ст.13).
При цьому, під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярної, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення. Інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32. ст.1 Закону №334/94-ВР).
Відповідно до п.13.2 ст.13 Закону №334/94-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у п.13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п.13.1 цієї статті за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Отже, для оподаткування доходу, який отримано ЗАТ «ФК «Динамо-Москва» від позивача, необхідно, щоб були дотримані наступні умови: здійснення господарської діяльності на території України та отримання доходу від проведення спортивної діяльності.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що правовідносин, які виникли між позивачем та нерезидентом - ЗАТ «ФК «Динамо-Москва» при укладанні трансферного контракту, не підпадають під дію п.13.2 ст.13 Закону №334/94-ВР.
Регламентом Всеукраїнських змагань з футболу серед команд професіональних клубів 2005/2006 років, затвердженого Радою Об'єднання футбольних клубів «Професіональна футбольна ліга України» та Виконавчим комітетом Всеукраїнської спортивної організації «Федерація футболу України» 29 травня 2005 року, встановлено, що трансфер - перехід футболіста з одного клубу в інший; трансферний контракт - форма угоди між клубами про трансфер.
Відповідно до ст.45 Регламенту «футболіст має право на трансфер (тобто перехід) до іншого клубу, який знаходиться на території України або за її межами.... Якщо футболіст укладає контракт з новим клубом, попередній клуб має право на компенсацію за підготовку футболіста у відповідності до вимог ст. 51...», згідно якої встановлено розмір компенсації.
Як передбачено ч. 1 ст. 46 Регламенту трансфер футболіста на визначений термін вважається трансфером на правах оренди. Компенсація сплачується клубу тільки за наявності контракту, укладеного в установленому порядку між новим клубом і футболістом (ч.9 ст.51 Регламенту).
Вказане кореспондується з нормами статті 233 Закону України №3808-XII від 24.12.1993 «Про фізичну культуру і спорт», якою встановлено, що перехід спортсмена-професіонала до іншого клубу здійснюється відповідно до умов, які затверджуються професіональною спортивною лігою (асоціацією, спілкою, об'єднанням тощо) та національною спортивною федерацією за офіційним погодженням з центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту.
Спортивний клуб має право на компенсаційні виплати за перехід спортсмена-професіонала до іншого клубу. Розміри і порядок таких компенсаційних виплат визначаються регламентними документами відповідних суб'єктів організації діяльності спортсмена-професіонала.
Спортивна організація, що здійснювала підготовку спортсмена, якого запросив інший спортивний клуб для офіційного оформлення контракту, отримує від останнього компенсаційну виплату в обсязі витрат, порядок обрахування і сплати яких встановлюється відповідним нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту.
Таким чином, саме на законодавчому рівні визначено, що за перехід спортсмена-професіонала до іншого клубу передбачаються саме компенсаційні виплати.
Також, відповідно до нормативних документів України такого самостійного виду спорту як підготовка (навчання) спортсмена професіонала не існує, а тому підготовка (навчання) спортсмена не є спортивною діяльністю в розумінні діючого законодавства України. Вказане підтверджується статтею 18 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», де зазначено, що спортивна діяльність поділяється на самостійні види спорту.
Як вбачається з матеріалів справи, до укладення трансфертного контракту підготовка (навчання) спортсмена здійснювалася на території Російської Федерації, а на території України за умовами трансферного контракту футболіст ОСОБА_4 в період з 04.08.2005 по 15.12.2005 здійснював свою трудову діяльність на підставі трудового контракту.
Виплати, здійснені позивачем на користь нерезидента за трансферним контрактом, за своєю правовою природою є саме компенсацією за підготовку гравця у клубі нерезидента.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ЗАТ «ФК «Динамо-Москва» не проводило будь-якої спортивної діяльності на території України та не отримувало доходу за здійснення такої діяльності, відтак в даному випадку відсутній об'єкт оподаткування податком з доходу, отриманого нерезидентом із джерелом його походження на території України.
Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, що позивачем порушено ст.20 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яка набрала чинності для України 03.08.1999.
Стаття 20 цієї Угоди передбачає загальне правило оподаткування доходів, не охоплених попередніми статтями, і розповсюджується на разові доходи випадкового характеру, які неможливо або дуже важко віднести до якогось з видів доходів, що розглядаються в інших статтях Угоди.
Компетентні органи обох Держав у відповідному Протоколі дійшли згоди, що під іншими доходами розуміються доходи, одержані особами у вигляді виграшів і призів, благодійної допомоги, подарунків, аліментів, виплат за соціальним страхуванням, внаслідок одержання у спадщину коштів, майна, майнових та немайнових прав, а також доходи від нетрадиційних фінансових інструментів (деривативів).
Відповідно до ст. 7 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює вищезазначену підприємницьку діяльність, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але лише в тій частині, що стосується постійного представництва.
Судом встановлена відсутність розташованих постійних представництв ЗАТ «ФК «Динамо-Москва» на території України.
З огляду на вищенаведене та зважаючи на те, що ЗАТ «ФК «Динамо-Москва» за трансферним контрактом отримало компенсаційну винагороду, а не дохід, колегія суддів вважає відсутніми порушення позивачем положень Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено обставини справи відповідно до наданих доказів у їх сукупності з дотриманням норм процесуального права та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 у справі № 2а-7029/09/0870 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко