"26" квітня 2013 р. справа № 0417/2а-820/2011
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя - Головко О.В.
судді - Малиш Н.І. Щербак А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська
на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в адміністративній справі
№ 0417/2а-820/2011
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська про
про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити певні дії, -
Позивач у січні 2011 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська про щодо невиплати в повному обсязі щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська про щодо здійснення нарахування та виплати не в повному обсязі позивачу щомісячного підвищення до пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 24 липня 2010 року по 24 січня 2011 року.
Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні, і має право відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону на підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася.
Доводи Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська про щодо здійснення виплати підвищення до пенсії в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», є необґрунтованими.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним актом, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності застосування положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у здійсненні Управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська про своєї діяльності при визначенні розміру та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії.
Таким чином колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу.
Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а тому суд першої інстанції помилково присудив судові витрати з Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська - без змін, виклавши абзац п"ятий резолютивної частини постанови в наступній редакції: "Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 3 (три) грн. 40 коп."
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Головко
Суддя Н.І. Малиш
Суддя А.А. Щербак