Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
06 червня 2013 року Справа № 814/1429/13-а
м. Миколаїв
14:30
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028
до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про:стягнення податкового боргу в сумі 2932,22 грн.,
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - позивач або ДПІ) звернулась до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) податкового боргу в сумі 2932,22 грн.
06.06.2013 представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (ар. с. 27-28).
Ухвала про відкриття провадження у справі від 30.04.2013 і повістка суду від 16.05.2013, що були направлені за місцем проживання відповідача, повернулись без вручення адресату (ар. с. 32-35, 36-38). Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Відповідач був узятий на облік в органах державної податкової служби 16.02.2009 за № 722/2751-7, що підтверджується довідкою від 23.04.2009 (ар. с. 9).
Згідно з договором оренди Миколаївської міської ради від 16.10.2009 № 7007 (ар. с. 15), відповідач використовує земельну ділянку площею 3180 кв. м. для будівництва виробничої бази по вул. Казарського ріг вул. Сталь/Ленінський район. Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України договір оренди земельної ділянки є підставою для нарахування орендної плати за землю.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).
14.02.2012 відповідач подав позивачу податкову декларацію з плати за землю за 2012 рік, в якій визначив річну суму орендної плати - 5973,95 грн. (ар. с. 11-13). Таким чином не пізніше 30.07.2012 (за червень 2012 року), 30.08.2012 (за липень 2012 року), 30.09.2012 (за серпень 2012 року), 30.10.2012 (за вересень 2012 року), 30.11.2012 (за жовтень 2012 року), 30.12.2012 (за листопад 2012 року) і 30.01.2013 (за грудень 2012 року) відповідач мав сплатити 3484,80 грн., але кошти ним було сплачено лише 498 грн. За несвоєчасну сплату позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 24,45 грн. У зв'язку з наявністю переплати на рахунку відповідача сума податкового боргу зменшена на 79,03 грн. Сума яка підлягає сплаті становить 2932,22 грн.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що самостійно обчислена платником податків і зазначена ним у податковій декларації сума податкового зобов'язання вважається узгодженою.
Відповідно до підпункту 14.1.175 сума узгодженого грошового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.
Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів суми податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Як вказано у пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу, в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення. Позивач направив відповідачу податкову вимогу № 1002 на суму 418,80 грн. (ар. с. 10). Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Відповідач податкову вимогу не виконав.
Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби вправі звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу. Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суму здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.
Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (відомості про банківські реквізити не відомі, РНОКПП НОМЕР_1) на користь держави податковий борг в сумі 2932, 22 грн.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В. Птичкіна