10.2.4
Іменем України
11 липня 2013 року Справа № 812/5406/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Прудника С.В.
при секретарі Якимчук В.В.,
за участю сторін:
позивача не прибув,
представника відповідача не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до юридичної особи з назвою «Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області» про скасування рішення №463 від 12.03.2013 року
11 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов зазначений адміністративний позов.
Ухвалою від 13 червня 2013 року позов було залишено без руху для усунення недоліків.
26 червня 2013 року недоліки позову усунено.
Ухвалою від 27.06. 2013 року відкрито провадження по справі суддею Ушаковим Т.С.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справ між суддями від 01.07.2013 року та згідно розпорядження керівника апарату Луганського окружного адміністративного суду №484 від 01.07.2013 року, у зв'язку з находженням судді Ушакова Т.С. у щорічній відпустці відповідно до наказу Голови Луганського окружного адміністративного суду №156-в від 13.06.2013 року, адміністративну справу №812/5406/13-а за позовом ОСОБА_1 до юридичної особи з назвою "Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області" про скасування рішення №463 від 12.03.2013, передано для подальшого розгляду у провадження судді Луганського окружного адміністративного суду Прудника С.В.
Ухвалою від 01 липня 2013 року справу прийнято до свого провадження суддею Прудником С.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у рекомендованому поштовому відправленні з повідомленням від 20.03.2013 року позивачем, громадянином України ОСОБА_1, отримано Рішення №463 від 12.03.2013 року суб'єкту господарської діяльності приватної юридичної особи з назвою «Управління ПФУ в м.Первомайську» (ЄДРПОУ: №21792413).
Не маючи повної інформації про дану особу позивач оскаржив це рішення до Головного управління ПФУ у Луганській області. 30.03.2013 р. листом з рекомендованим повідомленням про вручення №9320002842073 вона, ОСОБА_1, отримала Рішення № 2589/09-10 від 10.04.2013 р. Головного управління ПФУ у Луганській області.
Після цього позивач оскаржив це рішення до Пенсійного Фонду України.
07.05.2013 р. листом з рекомендованим повідомленням про вручення №0101406659900 позивач, отримав Рішення №10946/09-10 від 26.04.2013 р. Пенсійного фонду України, із змісту якого стало зрозуміло, що його скарга від 18.04.2013 р. не розглядалась, як і його попередня скарга, а підстави для відмови у задоволенні скарги ґрунтуються на нормах, які взагалі не відносяться до норм, що встановлюють підстави і обов'язок подання звітності.
Позивач вважає, що Рішення №463 від 12.03.2013 року видане на підставі підроблених документів, не утвореною та, у зв'язку з цим, неправоздатною і недієздатною приватною особою - суб'єктом господарської діяльності, яка не має жодного відношення до органів державної влади.
У зв'язку з цим Рішення №463 від 12.03.2013 р. є незаконними і підлягає скасуванню з наступних підстав.
Рішення №463 від 12.03.2013 складено на підставі Акту №144 від 26.02.2013 року, у якому відомості не відповідають дійсності і свідчать про те, що він підроблений.
Із самого рішення позивачу не зрозуміло, за що саме воно складено, чи за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності тому, що Рішення складено на підставі незаконного атку перевірки №144 від 26.02.2013.
Позивач, посилаючись на норми законодавства, вважає, що висновки, вказані в акті №144 від 26.02.2013 року та рішенні №463 від 12.03.2013 року про те, що неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нібито є порушенням - незаконні, оскільки їх зроблено всупереч забороні вимагати від суб'єктів господарювання подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого ст. 8 ГК України.
Крім того, з 01.01.2013 року позивач не перебуває на спрощеній системі оподаткування, так як він, як громадянин-підприємець, взагалі не є платником податків і зборів, що обґрунтовує наступним. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 як громадянин України, що зареєстрований підприємцем, а саме громадянином-підприємцем, на підставі ст..129 ГК України, не зобов'язаний ні вести бухгалтерський облік, ні подавати будь-яку звітність у грошовому вимірнику, яка не можу бути складена у відсутність бухгалтерських документів. Так само і відповідно до п.3.2 «Порядку формування та подання звіту», на який посилається у акті №144 від 26.02.2013 року гр..ОСОБА_2, встановлено обов'язок лише для фізичних осіб-підприємців, а позивач є громадянином-підприємцем, у зв'язку з чим у неї не виникає обов'язку формувати і подавати звітів, вказаних порядком, яким встановлено, що саме фізичні особи-підприємці, у тому числі і ті, що обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт самі за себе один різ на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом.
Разом із цим, акт №144 від 26.02.2013 року про нібито встановлення факти неподання позивачем до органів ПФУ звіту про суми нарахованої зарбіної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів ПФУ за січень 2013 року не містить саме суми нарахованого єдиного внеску на загальнообвоязкове державне соціальне страхування, а містить лише інформацію про неподання позивачем звіту, що не передбачено повноваженнями, встановленими законодавством України для головного спеціаліста ПФУ.
Таким чином, позивач вважає, що акт №144 від 26.02.2013 року складений з перевищенням повноважень головним спеціалістом відділу ПОІС ОСОБА_2
Крім того, позивач посилається на те, що позапланова перевірка, на підставі якої складено вищезазначений акт №144 - незаконна. ОСОБА_1 не була присутня при цій перевірці, їй не вручались ні посвідчення, ні направлення на перевірку. Акт нею було отримано лише разом з рішенням №463 від 12.03.2013, що підтверджується відсутністю підпису в акті про його отримання.
З огляду на те, що акт було складено в довільній формі та за відсутності позивача, це позбавило її права подати заперечення, зауваження до акту і пояснення та вважає його підробленим, таким, що несе в собі ознаки складу злочину, передбаченого ст..206 КК.
ОСОБА_1 вважає рішення №463 від 12.03.2013 р., видане СПД ЮО «УПФУ в м.Первомайську», яка є приватною юридичною особою і не має жодного відношення до органів Пенсійного фонду України, оскільки вказана юридична особа ніколи не утворювалась Пенсійним фондом України та відповідно до даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) зареєстрована ЄДРПОУ за № 10026250769, як суб'єкт господарської діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи Громадські організації, порядок виникнення яких законодавством не передбачений, утворюються в порядку, встановленому їх статутом.
Згідно ст. 26 ЦК УРСР Юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі пального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації. За таких обставин є очевидним факт того, що такої юридичної особи, як СПД ЮО «УПФУ в м.Первомайськ», не існує оскільки ніколи не утворювалось. Крім цього, у СПД «УПФУ в м.Первомайськ» відсутня правоздатність, а отже рішення №463 від 12.03.2012 р. є незаконним, оскільки видане неіснуючою, фіктивно зареєстрованою та на підставі цього недієздатною особою, яка взагалі не може мати ні прав ні обов'язків.
Позивач в обґрунтування позову посилається також на те, що згідно оскаржуваного рішення, СПД ЮО «УПФУ в м.Первомайськ» має не бюджетний рахунок №37198104001212 МФО 804013, на який останній в особі громадянки України ОСОБА_3 вимагає сплатити кошти у грошовому вимірі у розмірі 170, 00 грн. ОСОБА_1 вважає такі дії ОСОБА_3 протиправними, оскільки СПД ЮО «УПФУ в м.Первомайськ» не є органом державної влади, але має позабюджетні рахунки.
На підставі вищезазначеного позивач просить скасувати рішення №463 від 12.03.2013 р. СПД ЮО «УПФУ в м.Первомайськ».
У судове засідання позивач не прибув, до початку слухання справи до суду надійшла заява, в якій він просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, до початку слухання справи до суду надійшла заява, в якій він просив розглянути справу без його участі..
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, організовує роботу з ведення персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та автоматизованого оброблення інформації у системі Пенсійного фонду України, проводить збирання, акумулювання та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.
Згідно статті 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Відповідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ №587515, Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську Луганської області, зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 19.11.2012 року, ідентифікаційний код 21792413, має правовий статус юридичної особи, організаційно-правову форму за КОПФІ - орган державної влади (а.с.58).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1, зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 05.01.2011, реєстраційний №2 388 000 0000 004332, на підтвердження чого було видане свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с.19). Крім того, позивач є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2, виданим ДПІ в м.Первомайську 04.02.2011 року (а.с.30).
З 01.01.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон №2464) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є:
- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом другим розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.
Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється (пункт третій розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 від 08.07.2010).
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Пунктом 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1014/18309 (далі - Порядок №22-2), встановлено, що звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.
Пунктом 2.2 Порядку № 22-2 визначено, що звіт подається одним із способів:
- в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі;
- на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;
- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти. На паперових носіях звіт формується у двох примірниках та подається страхувальником до органу Пенсійного фонду за місцем взяття його на облік. Один примірник звіту з відміткою органу Пенсійного фонду про його прийняття зберігається у страхувальника.
Згідно з п.п.3.1 Порядку №22-2 страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3-3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію його, як підприємця), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.
На підставі наведених норм суд вважає доведеним, що позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за встановленою формою.
Відповідно до пункту 4 частини 11 статті 25 Закону України №2464 Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи та позовної заяви, позивачем звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайськ за січень 2013 року не надавався.
Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області «про результати розгляду скарги» від 10.04.2013 №2589/0910, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за січень 2013 року скаржником станом на 26.02.2013 не наданий. Тому Управлінням було складено акт від 26.02.2013 року №144 про неподання звітності до Пенсійного фонду України і направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням, який позивачем було отримано 11.03.2013, що підтверджується підписом на поштовому повідомленні (а.с.12-13).
На підставі акта про неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за січень 2013 року від 26.02.2013 року №144 управлінням Пенсійного фонду України в м. Первомайськ 12 березня 2013 року прийнято рішення за №463 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170,00 грн. за неподання звітності (а.с. 11).
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до Головного управління ПФУ в Луганській області. Рішенням Головного управління ПФУ в Луганській області від 10.04.2013 №2589/0910 у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, а оскаржуване рішення залишено без змін (а.с. 12-13).
У подальшому позивач звернувся зі скаргою до Пенсійного фонду України. Рішенням від 26.04.2013 №10946/09-10 у задоволенні скарги ОСОБА_1 також відмовлено, рішення від 12.03.2013 №463 та рішення від 10.04.2013 №2589/09-10 залишено без змін (а.с. 18).
Таким чином, у судовому засіданні не встановлено порушень вимог діючого законодавства України з боку відповідача при прийнятті ним оскаржуваного рішення від 12 березня 2013 року №463 про застосування штрафної санкції до позивача за неподання звітності, у розмірі 170,00 грн., оскільки на момент прийняття вказаного рішення позивач перебував на обліку у відповідача в якості платника єдиного внеску та не виконав покладеного на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язку подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Доводи позивача ґрунтуються на хибному тлумаченні чинного законодавства та не спростовують факту порушення обов'язку подання звітності органам Пенсійного фонду України, а також підстав для застосування штрафних санкцій.
Тому, у суду відсутні підстави для скасування рішення від 12 березня 2013 року №463.
Згідно вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову.
За відсутності підстав для задоволення позову відсутні підстави для стягнення судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до юридичної особи з назвою «Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області» про скасування рішення №463 від 12.03.2013 року, відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений і підписаний 11 липня 2013 року.
Суддя С.В. Прудник