10.1
Іменем України
17 червня 2013 року Справа № 812/4272/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді: Агевича К.В.
при секретарі судового засідання Чуванову А.С.,
за участю:
представника позивача: Брицької Н.В. (довіреність від 03.06.2013 № 8/01-1338)
відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 1105,54 грн.,-
07 травня 2013 року Лисичанський міський центр зайнятості звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 1105,54 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував на обліку у Лисичанському міському центру зайнятості з 08.02.2012 по 10.09.2012. З пам'яткою «Ваші права - Ваші обов'язки» ОСОБА_3 був ознайомлений 08.02.2012. На підставі заяви ОСОБА_2 15.02.2012 йому було надано статус безробітного та розпочато виплата допомоги по безробіттю. Згідно обміну даними з ДПА виявлено факт отримання доходу за 2 квартал 2012 року від ВАТ «Лисичанський завод ГТВ» у період перебування на обліку в центрі зайнятості. В ході подальшого розслідування було направлено запит на підприємство за № 8/07-364 від 12.02.2013. Згідно відповіді за № 13-167 від 26.02.2013 наданої керівництвом ВАТ «Лисичанський завод ГТВ» ОСОБА_2 працював за договорами ЦПХ у період з 28.05.2012 по 28.07.2012 та отримав дохід у сумі 1240,73 грн. За результатами проведення розслідування даного страхового випадку було складено акт № 65 від 12.03.2013. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не повідомив про факт працевлаштування в період з 28.05.2012 по 28.07.2012 до ВАТ «Лисичанський завод ГТВ», Лисичанським МЦЗ 19.03.2012 прийнято рішення про повернення ОСОБА_2 незаконно отриманої допомоги по безробіттю за цей період. З 28.05.2012 по 28.07.2012 ОСОБА_2 отримав допомогу по безробіттю в сумі 1105,54 грн. 19.03.2013 ОСОБА_2 було направлено лист № 8/08-657 про добровільне повернення коштів, лист ним отримано 21.03.2013.
Згідно з п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Оскільки відповідачем кошти добровільно не повернуті, позивач просив стягнути з відповідача 1105,54 грн. - розмір незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 40, 49). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).
Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно із статтею 25 цього Закону держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).
Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) був зареєстрований в Лисичанському міському центрі зайнятості з 08 лютого 2012 року як такий, що шукає роботу. У статусі безробітного останній перебував на обліку в Лисичанському міському центрі зайнятості з 15 лютого 2012 року по 10 вересня 2012 року, про що свідчать заяви про реєстрацію від 08 лютого 2012 року та від 15 лютого 2012 року, довідка від 19 березня 2013 року № 8/06-650 та витяг із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_2 (арк. справи 11, 12, 18, 19).
Статтею 1 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», серед іншого, встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.
Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (надалі - Порядок № 60/62).
Порядок № 60/62 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності із пунктом 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа згідно пункту 6 Порядку № 60/62 знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку № 60/62).
Пунктом 8 Порядку № 60/62 регламентовано, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів у відповідності із пунктом 9 Порядку № 60/62 може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Згідно листа відкритого акціонерного товариства «Лисичанський завод гумових технічних виробів» вбачається, що ОСОБА_2 працював на підставі договору на виконання робіт з 28.05.2012 по 28.04.2012, йому був нарахований дохід у розмірі 1240,73 грн. (а.с. 14).
Тобто, з огляду на вимоги Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» у період з 28 травня 2012 року по 28 квітня 2012 року включно ОСОБА_2 відносився до зайнятого населення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не повідомив позивача, що він 28 травня 2012 року був прийнятий на роботу, внаслідок чого в період з 28 травня 2012 року по 28 квітня 2012 року незаконно отримав допомогу по безробіттю у розмірі 1240,73 грн. Вказані обставини підтверджуються актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 12 березня 2013 року № 65 та наказом Лисичанського міського центру зайнятості від 19 березня 2013 року № 36 про повернення коштів особою (арк. справи 16-17, 20).
Відповідач наказ Лисичанського міського центру зайнятості від 19 березня 2013 року № 36 про повернення коштів не оскаржував, протягом 15 календарних днів з дня отримання листа позивача від 19 березня 2013 року № 8/08-657 незаконно виплачені у період з 28 травня 2012 року по 28 липня 2012 року включно кошти у розмірі 1240,73 грн. не повернув (арк. справи 20, 21). Лист від 19 березня 2013 року № 8/08-657 отриманий відповідачем 21 березня 2013 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 22).
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 1105,54 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Лисичанського міського центру зайнятості (ідентифікаційний код 13391634) виплачену у період з 28 травня 2012 року по 28 липня 2012 року допомогу по безробіттю в сумі 1105,54 грн. (одна тисяча сто п'ять гривень 54 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядок і строки, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 25 червня 2013 року.
Суддя К.В. Агевич