12 липня 2013 рокуСправа № 808/5244/13-а м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Киселя Р.В.,
при секретарі судового засідання Столяренко О.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Кушнір В.М.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, та вирішуючи питання щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду,
31.05.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 (далі - позивач) до Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач, після уточнення позовних вимог, просить: визнати протиправними дії посадових осіб відповідача в частині невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 17.04.2012 по 31.03.2013 у розмірі 35166,20 грн. з урахуванням відрахувань у різні фонди та вихідну допомогу в розмірі 31603,00 грн.; зобов'язати відповідача (правонаступника) нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 17.04.2012 по 31.03.2013 у розмірі 35116,20 грн.; зобов'язати відповідача (правонаступника) нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 17 років у сумі 31603,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з жовтня 2011 року по 31.03.2013 позивач проходив службу на посаді начальника Вільнянського районного відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області. 17.04.2012 на підставі наказу відповідача №24о/с, на час проведення службового розслідування за фактом порушення стосовно позивача кримінальної справи, позивача було усунено від виконання службових обов'язків за посадою начальника Вільнянського районного відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області. Після закінчення службового розслідування, на підставі постанови прокурора Шевченківського району м. Запоріжжя від 25.04.2012 з 18.05.2013 позивача було знову усунено від виконання службових обов'язків за посадою, відповідно до ст. 47 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту. Починаючи з квітня 2012 року по дату звільнення позивачу виплачувалось грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальне звання та процентної надбавки за вислугу років без нарахування встановлених позивачу додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру. В підсумку не донарахована та недоплачена позивачу з квітня 2012 року по 31.03.2013 сума грошового забезпечення становить 35166,20 грн. Крім того, станом на дату звільнення позивача за скороченням штатів - 31.03.2013 вислуга років позивача становила - 17 років 07 місяців 16 днів. Відповідно до вимог Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 №447, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2008 за №612/15303, позивачу повинна бути виплачена грошова допомога в розмірі 31603,00 грн. Оскільки відповідачем зазначені суми не сплачені, просив визнати дії відповідача щодо невиплати цих сум неправомірними та зобов'язати останнього нарахувати та виплатити позивачу ці суми.
Через невідповідність позовної заяви вимогам ст. 106, ухвалою від 01.06.2013 її було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову до 20.06.2013.
У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.
Ухвалою від 20.06.2013 було відкрите провадження у справі, судове засідання призначене на 03.07.2013.
У судовому засіданні оголошувались перерви до 08.07.2013, 10.07.2013 та 12.07.2013.
У судовому засіданні 08.07.2013 позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про зміну позивних вимог, оскільки за приписами ч. 1 ст. 51 КАС України позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. В даному випадку судовий розгляд даної справи був розпочати у судовому засіданні 03.07.2013, а згідно заяви про зміну предмету позову, позивач просив крім первинних позовних вимог розглянути й вимогу про визнання неправомірним та скасування наказу відповідача №39о/с від 11.06.2012 в частині відсторонення позивача від виконання службових обов'язків начальника Вільнянського районного відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області.
У судовому засіданні 12.07.2013 представником відповідача було заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Своє клопотання представник відповідача обґрунтував тим, що про вчинення відповідачем оскаржуваних дій позивач знав протягом всього часу відсторонення позивача від виконання обов'язків начальника Вільнянського районного відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області до дати звільнення позивача зі служби, тобто з 17.04.2012 по 31.03.2013. Протягом цього часу позивач не звертався до відповідача з приводу недоплати йому грошового забезпечення. Разом з тим, з квітня 2012 року розмір грошового забезпечення, яке виплачувалось позивачу відповідачем зменшився майже вдвічі. Отже протягом всього цього часу позивач достовірно знав про ненарахування йому частини грошового забезпечення. Крім того, 19.04.2013 позивач отримав у відповідача довідку про середньоденне грошове забезпечення для розрахунку виплат на випадок безробіття за №11/4/1087, в якій визначений розмір виплаченого позивачу за останні шість місяців, які передували дню звільнення, грошового забезпечення. Відтак, вважає, що позивачем пропущений встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України місячний строк для звернення до суду із цим позовом.
У судовому засіданні 12.07.2013 позивач заперечив проти клопотання представника відповідача, зазначивши, що на виконання вимог ч. 4 ст. 99 КАС України позивач 25.04.2013 звернувся до відповідача із заявою в якій просив провести донарахування та виплату йому не донарахованого грошового забезпечення за період з квітня 2012 року по 31.03.2013 та грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Листом від 29.05.2013 відповідач відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті зазначених сум, а 31.05.2013 позивач звернувся до суду із цим позовом. Відтак, вважає що ним була використана можливість досудового вирішення даного спору, а тому ним не пропущений строк звернення до суду із цим позовом. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
У судовому засіданні 12.07.2013 було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Вирішуючи питання про пропуск позивачем встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до суду та наявність підстав для поновлення цього строку, суд виходить з наступного.
Строк звернення до суду та наслідки пропущення строків звернення до суду врегульовано ст.ст. 99, 100 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, зазначеною нормою встановлений спеціальний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Зазначений строк обраховується з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Питання про нарахування та виплату грошової винагороди за період перебування особи на публічній службі є похідним від проходження такою особою публічної служби, безпосередньо стосуються питання її проходження.
Судом встановлено, що з 1995 року по 31.03.2013 позивач проходив службу на посадах рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту. 11.10.2011 позивача було призначено на посаду начальника Вільнянського районного відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області.
Наказом відповідача від 17.04.2012 №52 було призначене службове розслідування за фактом затримання позивача у службовому кабінеті за підозрою в отриманні хабара у розмірі 2600 грн.
Пунктом 5 наказу відповідача від 17.04.2012 №24о/с позивача на час проведення службового розслідування з 17.04.2012 було усунено від виконання службових обов'язків за посадою, виконання обов'язків начальника Вільнянського районного відділу на час усунення позивача від виконання обов'язків начальника покладено на майора служби цивільного захисту Шпака Р.М.
Постановою слідчого прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя від 19.04.2013 було порушено кримінальну справу відносно позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Постановою слідчого прокуратури Шевченківського району м. Запоріжжя від 25.04.2012 позивача було відсторонено від займаної посади.
Станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом досудове розслідування у зазначеній кримінальній справі завершене, позивача ознайомлено із матеріалами кримінальної справи та справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Запорізької області.
На підставі наказу відповідача від 17.04.2012 №24о/с комісією із проведення службового розслідування було проведене службове розслідування за фактом затримання позивача у службовому кабінеті за підозрою в отриманні хабара у сумі 2600 грн. та порушення за цим фактом кримінальної справи за ч. 3 ст. 368 КК України стосовно позивача. За наслідками службового розслідування був складений акт, який 17.05.2012 був затверджений т.в.о. начальника позивача.
Пунктом 5 наказу відповідача від 11.06.2012 №39о/с на час проведення слідчих дій позивача було усунено від виконання службових обов'язків.
В січні - березні 2012 року позивачу виплачувалось грошове забезпечення з врахуванням наступних нарахувань: оклад, оклад за званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, премія. В період з 17.04.2012 по 31.03.2013 позивачу не нараховувались надбавка за виконання особливо важливих завдань та премія.
Пунктом 9 наказу відповідача від 09.11.2012 №82о/с позивача з 09.11.2012 було переведено до управління державного нагляду з питань пожежної безпеки відповідача.
Пунктом 1 наказу відповідача від 29.03.2013 №21о/с у зв'язку зі скороченням штатів з 31.03.2013 із позивачем був розірваний контракт, виключено позивача зі списків відповідача та звільнено позивача зі служби в запас Збройних Сил України (із постановкою на військовий облік). Цим же наказом позивачу визначене грошове забезпечення по 31.03.2013 включно, вихідну допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 17 років служби.
19.04.2013 позивачу була видана довідка про середньоденне грошове забезпечення для розрахунку виплат на випадок безробіття.
25.04.2013 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив провести донарахування та виплату йому не донарахованого за період з квітня 2012 року по 31.03.2013 року грошового забезпечення та відповідної грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у зв'язку зі звільненням позивача з посади начальника Вільнянського районного відділу відповідача у зв'язку із скороченням штатів.
21.05.2013 відповідачем було сплачено на користь позивача вихідну допомогу у сумі 15801,50 грн., виходячи із розрахунку середньомісячного грошового забезпечення - 1859,00 грн.
Листом від 29.05.2013 №11/з-1/1124 відповідач поінформував позивача про те, що на підставі наказу відповідача від 17.04.2012 №24о/с та постанови прокурора Шевченківського району м. Запоріжжя позивача було усунено від виконання службових обов'язків начальника Вільнянського районного відділу відповідача з 17.04.2013 по день звільнення позивача зі служби, на підставі п.п. 46, 47 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту. На підставі положень Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 № 447, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2008 за № 612/15303, в період усунення позивача від виконання службових обов'язків грошове забезпечення йому виплачувалось з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням та процентної надбавки за вислугу років. У зв'язку із відсутністю на дату звільнення позивача судового рішення про відсутність у діях позивача складу злочину або недоведеність участі позивача у вчиненні злочину додаткові види грошового забезпечення (доплати і надбавки) постійного характеру, які позивач отримував до дня усунення з посади, підстави для прийняття наказу про виплату зазначених доплат та надбавок за час вимушеної відсутності позивача в органі управління (підрозділі) відсутні.
За приписами п. 13.1 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 № 447, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2008 за № 612/15303, особам рядового і начальницького складу, усуненим з посад відповідно до Дисциплінарного статуту України чи відстороненим від посад відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, грошове забезпечення виплачується з наступного після усунення від посади дня з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним звання та процентної надбавки за вислугу років.
У разі скасування наказів про усунення осіб рядового і начальницького складу від виконання посад за відсутністю складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого в учиненні злочину додаткові види грошового забезпечення (доплати і надбавки) постійного характеру, які особи рядового і начальницького складу отримували до дня усунення з посад, виплачуються за час вимушеної відсутності в органі управлінні (підрозділі).
За приписами п. 1.7 зазначеної Інструкції виплата особам рядового і начальницького складу грошового забезпечення провадиться один раз за поточний місяць у період з 20 до 25 числа.
Отже нарахування та виплата грошового забезпечення має системний характер - здійснюється щомісяця протягом всього строку проходження публічної служби.
Судом не встановлено факту затримки у виплаті позивачу грошового забезпечення за період квітень 2012 року - березень 2013 року.
Судом встановлено, що у зв'язку із відстороненням позивача від посади начальника Вільнянського районного відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області з 17.04.2012 розмір виплаченого позивачу грошового забезпечення з 17 квітня 2012 року по день звільнення істотно зменшився у порівнянні із тим розміром грошового забезпечення, який був отриманий позивачем протягом січня-березня 2012 року.
Позивач протягом квітня 2012 року березня 2013 року вчасно отримував грошове забезпечення за проходження служби у відповідача, ця обставина сторонами визнається.
Відтак, позивач дізнався про зменшення розміру його грошового забезпечення саме з квітня 2012 року, та знав про таку недоплату протягом всього періоду проходження служби у відповідача.
За час проходження служби у відповідача позивач не звертався до відповідача зі зверненнями з приводу недоплати йому надбавок та премій за період з 17.04.2012 по 31.03.2013.
Отже, про недоврахування відповідачем та недоотримання позивачем надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії за квітень 2012 року позивач дізнався не пізніше 25.04.2012, за травень 2012 року - 25.05.2012, за червень 2012 року - 25.06.2012, за липень 2012 року - 25.07.2012, за серпень 2012 року - 25.08.2012, за вересень 2012 року - 25.09.2012, за жовтень 2012 року - 25.10.2012, за листопад 2012 року - 25.11.2012, за грудень 2012 року - 25.12.2012, за січень 2013 року - 25.01.2013, за лютий 2012 року - 25.02.2013 та за березень 2013 року у день звільнення зі служби - 31.03.2013.
До суду із цим позовом позивач звернувся 31.05.2013.
Отже, станом на момент звернення позивача до суду із цим позовом ним був пропущений, визначений в ч. 3 ст. 99 КАС України, місячний строк для звернення до адміністративного суду щодо вимог позивача про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача в частині невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 17 квітня 2012 року по 31 березня 2013 року у розмірі 35166,20 грн. з урахуванням відрахувань у різні фонди, а також щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 17 квітня 2012 року по 31 березня 2013 року у розмірі 35166,20 грн.
Твердження позивача про те, що про підстави не нарахування та невиплати йому надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії в період з квітня 2012 року по 31.03.2013 року він дізнався лише з листа відповідача від 29.05.2013 не є доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду із зазначеними вимогами, та не приймається судом оскільки, як зазначено вище, позивач знав про вчинення відповідачем зазначених дій до його звільнення зі служби, накази відповідача в частині усунення позивача від виконання службових обов'язків начальника Вільнянського районного відділу відповідача позивачем не оскаржені, станом на дату судового засідання (12.07.2013) суду не надані докази визнання зазначених наказів в частині усунення позивача від виконання службових обов'язків начальника Вільнянського районного відділу відповідача неправомірними та їх скасування в цій частині.
Інших доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду позивач суду не надав.
Відтак, суд не знаходить причин поважності пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині вимог позивача про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача в частині невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 17 квітня 2012 року по 31 березня 2013 року у розмірі 35166,20 грн. з урахуванням відрахувань у різні фонди, а також щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 17 квітня 2012 року по 31 березня 2013 року у розмірі 35166,20 грн., через що, в силу вимог ст. 100 КАС України, позовна заява в цій частині підлягає залишенню без розгляду.
Щодо вимог позивача про визнати протиправними дії посадових осіб відповідача в частині невиплати позивачу вихідної допомогу в розмірі 31603,00 грн. та зобов'язання відповідача (правонаступника) нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 17 років у сумі 31603,00 грн., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що виплата відповідачем вихідної допомоги на користь позивача відбулась лише 21.05.2013, тоді як позивач був звільнений зі служби 31.03.2013, а із цим позовом позивач звернувся до суду 31.05.2013.
З довідки відповідача від 19.04.2013 про середньоденне грошове забезпечення для розрахунку виплат на випадок безробіття вбачається, що станом на 19.04.2013 позивачу не була виплачена зазначена грошова допомога.
Отже, виходячи з того, що до 21.05.2013 позивач не знав та не міг знати про розмір нарахованої та виплаченої йому грошової допомоги, суд доходить висновку про те, що позивачем під час звернення до суду було додержано строк звернення до адміністративного суду, а тому підстав для задоволення клопотання представника відповідача у цій частині судом не встановлено.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення клопотання представника відповідача, а саме в зазначеній вище частині.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 100, 160, 165 КАС України, суд
Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити частково.
Позовну заяву ОСОБА_4 до Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині вимог про визнання протиправними дій посадових осіб Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області в частині невиплати ОСОБА_4 грошового забезпечення за період з 17 квітня 2012 року по 31 березня 2013 року у розмірі 35166,20 грн. з урахуванням відрахувань у різні фонди, а також щодо зобов'язання Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області (правонаступника) нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за період з 17 квітня 2012 року по 31 березня 2013 року у розмірі 35166,20 грн. - залишити без розгляду.
У задоволенні решти вимог клопотання представника відповідача відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою ст. 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Кисіль
Ухвала виготовлена у повному обсязі 16.07.2013.