Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/2321/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Гармаш Т.І.
Спори, що виникають із житлових правовідносин Доповідач Єгорова С. М.
Іменем України
10.07.2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого судді Єгорової С.М.,
суддів: Дуковського О.Л., Полежая В.Д.
при секретарі: Гончар А.В.
розглянувщи у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Світловодської міської ради, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про вселення та встановлення порядку користування квартирою за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 травня 2013 року,
В лютому ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщенням і підлягає зняттю з реєстраційного обліку за даною адресою.
Зазначала, що квартира на праві спільної часткової власності власності належить належить їй та неповнолітній дочці ОСОБА_4. Відповідач, з яким вона до 19.12.2012 року перебувала в зареєстрованому шлюбі, вселився у спірне житло і був зареєстрований як член сім"ї. Після припинення між ними шлюбних відносин та розірвання шлюбу 17 січня 2013 року ОСОБА_3 добровільно виселився зі спірної квартири, забрав усі свої речі та переїхав проживати в квартиру по АДРЕСА_2, 1/3 частина якої належить йому на праві власності, але не змінив реєстрації свого місця проживання. Не проживаючи в квартирі та будучи в ній зареєстрованим, він чинить їй перешкоди у здійсненні права власності на це майно, на утримання якого вона несе витрати з урахуванням реєстрації відповідача та позбавлена можливості оформити субсидію.
В березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом, у якому просив вселити його у спірну квартиру та встановити порядок користування нею, виділивши йому у користування кімнату площею 19, 2 кв.м, позивачці разом із донькою - дві інші кімнати, а кухню, вбиральню, ванну кімнату, коридор, вбудовану шафу - залишити у спільному користуванні.
Посилався на те, що в період шлюбу з ОСОБА_2, з 30.08.1997 року по 19.12.2012 року, проживав і він був зареєстрований в цій квартирі. 14 січня 2013 року, після розірвання шлюбу, залишив квартиру, оскільки після розлучення їх відносини з ОСОБА_2 погіршилися. Позивачка разом з дочкою отримали право власності на квартиру в порядку її приватизації, проте ремонт робили за спільні кошті, він у повному обсязі виконував обов'язки члена сім'ї власника. Він претендує на спільне майно, яке залишилось в квартирі після його виселення. Відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні квартирою, заперечує проти його проживання у квартирі та користування однією із кімнат та підсобними приміщеннями, змінила замки у вхідних дверях.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 травня 2013 року відмовлено в задоволенні первісного і зустрічного позову.
Сторони не погодились з рішенням суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, подали на нього апеляційні скарги, в яких просять скасувати судове рішення в частині, що їм відмовлено, ухвалити нове рішення і задовольнити вимоги тільки одного.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечували проти іншої. Звертали увагу, що судом не було дано оцінки встановленим обставинам щодо добровільного виселення відповідача після розірвання шлюбу до належного йому на праві власності житла. Подальше його вселення після припинення сімейних відносин на тих же умовах, що були на період шлюбу, вона вважає безпідставним.
ОСОБА_3 та його представник підтримали доводи своєї скарги та просили визнати його право на проживання у спірній квартирі зі встановленням порядку користування нею з підстав, передбачених ст.156 ЖК України, які повинні застосовуватись і до колишніх членів сім"ї. Вважає, що його вселення і проживання в квартирі було правомірним, тому він не підлягає примусовому зняттю з реєстрації.
Представник органу опіки та піклування Світловодської міської ради, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з"явився, про причину не повідомив, з урахуванням вимог ст.305 ЦПК України перешкод для розгляду справи немає.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їхніх представників, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню, а скарга відповідача - відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та її неповнолітній дочці ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло № 7942 від 16 лютого 2001 року.
Відповідач ОСОБА_3 вселився, зареєстрований і проживав в спірній квартирі як член сім"ї до припинення шлюбних відносин з позивачкою. Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 19 грудня 2012 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
З 14 січня 2013 року ОСОБА_3 в спірній квартирі не проживає, виселився до іншої квартири, яка належала йому разом з іншими особами на праві спільної часткової власності, і забрав свої особисті речі, проте залишається зареєстрованим за даною адресою, витрат по утриманню житла не несе, що створює позивачці перешкоди у здійсненні нею права власності в повній мірі та на власний розсуд, пов'язані із додатковими витратами на утримання квартири у зв'язку з реєстрацією у ній відповідача.
В лютому 2013 року відповідач неодноразово висловлював бажання та намагався вселитися до спірної квартири на тих же умовах, що були на час проживання його як члена сім"ї, встановити порядок користування житлом, проте позивачка йому заперечувала, внаслідок чого між ними виникали сварки, обставини яких перевірялись за заявами ОСОБА_2 працівниками міліції.
Звернення ОСОБА_3 до суду за захистом своїх прав на користування квартирою пов"язане з тим, що він брав участь в утриманні та ремонті спірної квартири, претендує на спільне майно, яке залишилось в квартирі, вважає, що має такі ж права як відповідачка і може повернутись до цього житла на попередніх умовах.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд виходив з того, що оскільки ч.2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом, а факт не проживання відповідача ОСОБА_3 без поважних причин понад встановлений цією нормою термін або існування домовленості щодо іншого порядку користування житлом не знайшов свого підтвердження, то відсутні умови за яких згідно закону особа може бути визнана такою, що втратила право користування житлом.
При цьому, суд не знайшов підстав і для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 про вселення в квартиру і визначення порядку користування нею. Послався на те, що після припинення сімейних відносин з власником житла відповідач виселився зі спірного житла і в подальшому неодноразово приходив до квартири лише з намірами з'ясування стосунків з колишньою дружиною з приводу спільного майна.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись в повній мірі, тому що суд дійшов їх внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Стаття 405 ЦК України встановлює право членів сім"ї власника житла, які проживають з ним, на користування цим житлом відповідно до закону. І наслідки відсутності члена сім"ї понад рік передбачені саме для члена сім"ї власника.
Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.
Частиною 4 ст. 156 ЖК України встановлено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідач після припинення своїх сімейних відносин з позивачкою виселився до належного йому на праві власності (на той час) житла, тому його наступне повернення до спірної квартири і користування житлом на тих же умовах без згоди власника, вселення його в примусовому порядку не буде відповідати вимогам житлового законодавства та призведе до порушення прав власника.
Зазначені висновки не суперечать ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст. 310, 311 ЦК України, оскільки право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Відповідно до положень ст.ст.317, 319, 321, 391 ЦК України, якими передбачено зміст, порядок, захист здійснення права власності та його непорушність, враховуючи вищезназначені обставини, можна погодитись з доводами ОСОБА_2, що реєстрація відповідача в помешканні за вищевказаною адресою фактично перешкоджає в реалізації її прав власника спірного жилого приміщення, які підлягають відновленню, зокрема, і шляхом усунення перешкод у користуванні квартирою, визнавши ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні належною на праві власності квартирою шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою не відповідає вимогам закону та суперечить встановленим судом обставинам, тому з підстав, передбачених п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог.
Висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині зняття відповідача з реєстрації відповідають вимогам закону, оскільки вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такою особою жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Правильними є висновки суду і щодо недоведеності зустрічних позовних вимог, тому що всупереч вимогам ст.ст.10, 60, 61 ЦПК України відповідачем не доведено обставини, на які він посилався, щодо наявності домовленості між сторонами для вселення до спірної квартири і проживання в ній на же умовах, що передбачені законом для членів сім"ї власника, після припинення таких відносин.
Доводи ОСОБА_3 про те, що він на даний час не має у своїй власності житла, а тому має підстави для вселення до спірної квартири як колишній член сім"ї власника і користування цим житлом через незабезпечення іншим, не спростовують висновків суду та не дають підстав для задоволення його вимог. Встановлено і не заперечується сторонами, що відповідач після виникнення спору вчинив відчуження належної йому частки в спільній частковій власності на квартиру на користь своїх родичів, чим штучно погіршив умови свого забезпечення житлом.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 травня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні належною на праві власності квартирою шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою, скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права власності та визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.
Головуючий суддя:
Судді: