_________________________________________________________________________________________________________________________ Справа № 2-4769/11
Провадження № 2/520/3376/13
03.07.2013 року Київський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Реви С.В.,
при секретарі Ганєві А.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, суд, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи декілька раз уточнював та відповідно до останніх просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 156.980 гривень в рахунок відшкодування заборгованості по дубовому паркету, 16.000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати у сумі 1.840 гривень.
Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_1 нарізаний дубовий паркет у розмірі 470 кв.м., при цьому між сторонами була досягнута згода, що після укладки дубового паркету у будинку ОСОБА_2 можливо буде підрахувати площу та розрахуватися за вказаний паркет по ціні, еквівалент якої становив 20 доларів США за 1 кв.м..
Однак, до теперішнього часу відповідач ОСОБА_2 не розрахувався з позивачем, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернуся до суду із відповідним позовом.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та пояснив суду, що він не домовлявся із ОСОБА_2 про виконання будь-яких робіт щодо укладення паркету в будинку відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав та пояснив суду, що ОСОБА_2 дійсно придбав у ОСОБА_1 за 15.000 гривень нарізаний дубовий паркет у розмірі 298,89 кв.м., але ніяк ні 470 кв.м., вказані гроші були отримані ОСОБА_1, що підтверджується доказами, наявних в матеріалах справи.
Крім того, представник ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_2 не укладав з ОСОБА_1 будь-якого договору підряду.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в дружніх стосунках, а ОСОБА_1 виконував роботи по влаштуванню паркетної підлоги.
У 2008 році ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з проханням придбати у нього дубовий паркет. При цьому між сторонами була досягнута згода, що після укладки вказаного паркету у будинку ОСОБА_2 можливо буде підрахувати площу та розрахуватися за вказаний паркет по ціні, еквівалент якої становив 20 доларів США за 1 кв.м., цей факт не оспорювався учасниками процесу.
При цьому, ОСОБА_1 вважає, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір підряду, оскільки для виконання усіх необхідний робіт, пов'язаних з укладкою паркету ОСОБА_1 запропонував своїх робітників.
Однак, суд вважає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладалося ніякого договору підряду, оскільки ОСОБА_1 не отримував від ОСОБА_2 будь-яких грошей по укладці паркету, а укладався усний договір купівлі-продажу, яким ОСОБА_1 передав паркет, а ОСОБА_2 прийняв вказаний паркет та зобов'язався сплатити за нього 20 доларів США за 1 кв.м. після його укладки та підрахування площі.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Положеннями ч. 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Таким чином, судом встановлено, що у ОСОБА_2 дійсно виник обов'язок сплатити ОСОБА_1 певну грошову суму за дубовий паркет по ціні 20 доларів США за 1 кв.м..
Однак, суд критично оцінює посилання позивача ОСОБА_1 на те, що він передав у власність відповідача паркет у розмірі 470 кв.м., оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували цей факт.
Між тим, в матеріалах справи знаходиться висновок експертного будівельно-технічного дослідження за № 19/13 від 14 червня 2013 року, яке було проведене судовим експертом ОСОБА_3 на підставі заяви ОСОБА_2, з якого вбачається, що загальна площа дубового паркету у будинку відповідача становить 298,89 кв.м., тобто ніяк 470 кв.м., як стверджував позивач (а. с. 182-189).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
З огляду на вищевказане, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 фактично отримав від позивача ОСОБА_1 дубовий паркет площею 298,89 кв.м., за який сплатив йому 15.000 гривень (а. с. 35).
Але за домовленістю сторін ОСОБА_2 повинен був сплатити 20 доларів США за кожен кв.м., тобто щоб получити загальну вартість грошових коштів за паркет слід 298,89 кв.м. помножити на 20 доларів США, що в еквіваленті на 03 липня 2013 року по курсу НБУ становить 159 гривень 86 копійок, отримаємо 47.780 гривень 55 копійок, хоча ОСОБА_1 отримав лише 15.000 гривень.
У зв'язку з чим, суд вважає, що у ОСОБА_2 виникла заборгованість перед ОСОБА_1, яка складає суму у розмірі 32.780 гривень 55 копійок, виходячи з наступного розрахунку:
(47.780 гривень 55 копійок - 15.000 гривень = 32.780 гривень 55 копійок).
Відповідно до ч. 2 ст. 1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Таким чином, суд вважає, що оскільки на теперішній час неможливо повернути позивачу дубовий паркет, у зв'язку з чим ОСОБА_2 повинен відшкодувати вартість безпідставно набутого майна у розмірі 32.780 гривень 55 копійок, а тому позов в частині стягнення боргу підлягає частковому задоволенню.
Між тим, суд вважає, що відсутні в матеріалах справи докази на підтвердження завдання позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, що полягає в стражданнях, які викликали у нього неможливість реалізації його потреб та потреб його сім'ї, тому немає підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.
Згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, тому судові витрати слід стягнути з ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 327 гривень 80 копійок.
Отже, з урахуванням вказаного, суд дійшов до висновку, що позов є обґрунтованим, який слід задовольнити частково шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 32.780 гривень 55 копійок в рахунок відшкодування боргу та 327 гривень 80 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 33.108 гривень 55 копійок. В іншій частині відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 524, 530, 533, 655, 656, 663, 664, 669, 691-693, 865, 866, 870, 1167, 1213 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 Семеновичана користь ОСОБА_1 32.780 (тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят) гривень 55 (п'ятдесят п'ять) копійок в рахунок відшкодування боргу та 327 (триста двадцять сім) гривень 80 (вісімдесят) копійок в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 33.108 (тридцять три тисячі сто вісім) гривень 55 (п'ятдесят п'ять) копійок.
В іншій частині відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання через Київський районний суд міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Рева С. В.