11 липня 2013 р. Справа № 902/730/13
Провадження № 11/902/20/13
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: фермерського господарства «Бухнівське», с. Бухни Погребищенського району
до: товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенський маслосирзавод»,
м. Погрибище
про стягнення 678991,18 грн. заборгованості
при секретарі судового засідання Павловій Т.С.
за участю представників сторін:
позивача : Путілін Є.В. за довіреністю б/н. від 06.06.2013 року,
відповідача : Нікитенко Т.М. за довіреністю № 369 від 28.09.2012 року.
Фермерське господарство «Бухнівське» звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенський маслосирзавод» заборгованості в загальному розмірі 678 991,18 грн..
Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 січня 2012 року між сторонами укладено договір № 2 на купівлю молока у 2012 році відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язувався постачати, а відповідач приймати та оплачувати сировину (молоко). На виконання даного договору позивач в період з 01.01.2012 року по 31.01.2013 року поставив відповідачу сировину на загальну суму 2 714 997,41 грн., за яку відповідач провів часткові розрахунки на загальну суму 2 296 369,30 грн.. Крім того, позивач вказує про наявність у відповідача боргу за попередній період в розмірі 254 937,64 грн.. Відсутність розрахунків за поставлену сировину зі сторони відповідача слугували підставою звернення з позовом до суду.
Ухвалою суду від 23.05.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/730/13 та зобов'язано сторін надати ряд документів необхідних для вирішення даного спору.
Розгляд справи ухвалою від 11.04.2013р. відкладено на 02.07.2013р. у зв'язку з ненаданням сторонами документів визначених судом. В судовому засіданні 02.07.2013р. судом оголошено перерву до 11.07.2013р. з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази та пояснення.
Відповідач у відзиві та додаткових поясненнях заперечує проти позову посилаючись на те, що позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами та просить відмовити в задоволення позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01 січня 2012 року між фермерським господарством «Бухнівське» (позивач за договором - Товаровиробник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Погребищенський маслосирзавод» (відповідач, за договором - Переробник) укладено договір № 2 на купівлю молока у 2012 році (надалі - договір) відповідно до п.1.1 якого Товаровиробник зобов'язувався постачати, а Переробник приймати та оплачувати сировину (молоко).
Згідно п.3.1 договору прийняте молоко оплачується по договірній ціні за 1 кг молока базисного вмісту жиру та базисного білка згідно протоколу погодження цін на період до її зміни. Протокол погодження цін Переробник погоджує з Товаровиробником в зимовий час 2 рази на місяць, в літній період щодекадно.
Звірка поставки молока здійснюється представниками сторін кожного першого числа наступного місяця (п. 3.2. договору).
Переробник надає Товаровиробнику на слідуючий день після прийняття молока по кількості та якості приймальну квитанцію 1 раз на місяць до 10 числа наступного місяця за звітним (п. 4.3. договору).
Оплату за поставлене молоко Переробник зобов'язується проводити через кожних 10 календарних днів (п. 3.4. договору).
Договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, а відносно розрахунків до їх повного здійснення (п. 6.1. договору).
На виконання умов договору позивач в період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. поставив відповідачу сировину на загальну суму 2 616 621,01 грн., що підтверджується приймальними квитанціями (форма № ПК-3), які складались щомісячно у відповідності до п.4.3 договору (а.с. 23, 28, 34, 37,41, 45, 49, 52, 56, 60, 67).
Як свідчать матеріали справи, зокрема приймальна квитанція (форма № ПК-3) за січень 2013 року, після збігу терміну дії договору між сторонами продовжувались господарські відносини в межах даного договору та в січні 2013 року позивачем поставлено відповідачу сировину на суму 98 778,40 грн. (а.с. 70).
Відповідачем оплачено лише частину сировини, яка була поставлена за вищезазначеними приймальними квитанціями. Так, останнім здійснено перерахування на розрахунковий рахунок позивача в безготівковому порядку, а також шляхом передачі готівки за період з 01.01.2012 року по 16.05.2013 року на загальну суму 2 296 369,30 грн.. Наведене стверджується платіжними дорученнями, квитанціями до прибуткових касових ордерів, виписками банківських установ (а.с. 19-22, 24-27, 29-33, 35, 36, 38-40, 42-44, 46-48, 50, 51, 53-55, 57-59, 61-66, 68, 69).
Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості за договором становить 418 628,11 грн., що визнається відповідачем в обопільно підписаному акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2013 року. (а.с. 71).
Також судом встановлено, що у 2011 році між сторонами існували господарські відносини, пов'язані з поставкою позивачем сировини (молока). Так, протягом січня-грудня 2011 року відповідачу було поставлено сировину на загальну суму 3 128 890,14 грн.. Відповідач провів розрахунки за поставлену сировину на суму 3 250 142,00 грн.. Крім того, за відповідачем рахувалась заборгованість за попередні періоди в розмірі 376 189,50 грн.. За таких обставин утворилась заборгованість в розмірі 254 937,64 грн., що визнається відповідачем в обопільно підписаному акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2012 року та підтверджується протоколами погодження цін на закупівлю молока, приймальними квитанціями (серія 08-ЛН) за період січень - грудень 2011 року, платіжними дорученнями, квитанціями до прибуткових касових ордерів, виписками банківських установ (а.а. 94, 98-179),
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Дії позивача по передачі сировини та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 673 565,75 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 5 425,43 грн. 3% річних за період з 11.02.2013р. по 19.05.2013р., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення 3% річних є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача, а його заперечення не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи та його діями щодо прийняття зобов'язання до виконання та визнання заборгованості в актах звірки розрахунків.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Погребищенський маслосирзавод» (22200, Вінницька область, м. Погребище, вул. Київська, 61, код ЄДРПОУ 00444518) на користь фермерського господарства «Бухнівське» (22200, Вінницька область, Погребищенський район, с. Бухни, код ЄДРПОУ 03731253) 673 565 (шістсот сімдесят три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 75 коп. - боргу; 5 425 (п'ять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 43 коп. - 3% річних; 13 579 тринадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 82 коп. - витрат зі сплати судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 16.07.2013р.
Суддя В. Матвійчук
віддрук. прим.:
1 - до справи