Справа № 1309/10301/12
Іменем України
09 липня 2013 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Боровкова Д.О.
при секретарі Проць К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб таким, що втратили право на користування житлом (треті особи: ОСОБА_4, орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Повітненська сільська рада Городоцького району Львівської області) та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (третя особа: орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради) про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення у житловий будинок,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просять визнати ОСОБА_3, ОСОБА_2 та малолітніх дітей останньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житлом у будинку № 5-а на вул. Дитячій в смт. Рудно м. Львова. Свої вимоги мотивують тим, що будинок № 5а на вул. Дитячій в селищі Рудному м. Львів, належить їй на підставі договору дарування, посвідченого Другою львівською державною нотаріальною конторою 10.04.1997 року. Будинок в цілому складається з трьох кімнат та кухні, загальною площею 82,9 кв.м. В цьому будинку зареєстровані: вона - власник будинку, її чоловік ОСОБА_7, син ОСОБА_4, колишня невістка ОСОБА_2, внуки: ОСОБА_3. ОСОБА_5, 2001 року .народження, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак відповідачка, колишня невістка, разом з дітьми з листопада 2011 року в будинку не проживають. Шлюб між її сином та відповідачкою розірваний у листопаді 2011 року. З цього часу відповідачка разом з дітьми забрала усі свої речі і добровільно залишила її будинок і не проживає в ньому, не приймає участі в оплаті комунальних витрат. Місце їхнього проживання ІНФОРМАЦІЯ_3 . ЇЇ син також в даний час в будинку не проживає, проживає за межами Львівської області. Отже, не проживаючи в її будинку без поважних причин понад 6 місяців, відповідачі втратили право користування ним. В зв'язку з наведеним, просять позов задовольнити.
У судовому засіданні відповідачі проти позову заперечили, подали зустрічний позов, в якому просять вселити їх у будинку № 5-а на вул. Дитячій в смт. Рудно м. Львова /а.с./. Свої вимоги мотивують тим, що відповідачка за зустрічним позовом зі своїм чоловіком вбачали і вбачають вину ОСОБА_2 у тому, що сім'я розпалася, та за те, що вона звернулася в суд із заявою про розлучення, останні морально та фізично вижили її з дітьми зі спірного будинку, зібравши її речі і виставив їх на вулицю, а на вхідних дверях свого будинку поставили інші замки. Таким чином, вона не з власної волі не проживає тимчасово в спірному будинку, а відповідачка своїми незаконними діями позбавила її та дітей (своїх внуків) можливості користуватися житлом, і вона вимушена була оселитися тимчасово у маминому будинок за адресою с. Повітно, Городоцького району Львівської області, де зареєстровано та фактично проживає 9 осіб. Можливості прописатися в даному будинку у неї та дітей не має, також іншого житла, яке б належало їй на праві користування чи власності у неї не має. Раніше з позовом до суду про вселення та усунення перешкод вона не зверталася оскільки відповідачка говорила та запевнила їх, що виписувати вона її з дітьми не збирається, якщо вона не буде претендувати на право проживання в будинку з ними. Проте, як вбачається з матеріалів справи суду, відповідачка звернувся до суду з позовом про визнання її та трьох малолітніх дітей такими, що втратили право користування житлом. З її вимогами вона не згідна і з тих мотивів, що у відповідності з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника будинку втрачає право на користування його житлом лише в разі, якщо він не проживав у житловому будинку понад один рік без поважних причин. Акт, який знаходиться в матеріалах справи засвідчує те, що я з дітьми не проживають без зазначення причини не проживання лише 6 місяців. Крім цього вони не проживали у будинку відповідача з поважних причин, внаслідок того, що відповідач не пускав її до проживання в ньому. В зв'язку з наведеним, просять позов задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позов підтримала, проти зустрічного заперечила, дала пояснення аналогічні зазначеним у первісному позові, додатково пояснивши, що відповідачка ОСОБА_2 виїхала разом зі своїми трьома дітьми зі спірного житла фактично 25.10.2011 року, забравши з собою всі особисті свої речі та речі дітей, ліжка, шафу, посуд тощо. ОСОБА_1 просила колишню невістку залишитися та проживати у її будинку, проте відповідачка не захотіла цього та погрузивши всі речі у машини виїхала до своєї матері. Відповідачка ніколи не намагалася вселитися назад у її будинок. На даний час ОСОБА_1 не бажає, щоб колишня невістка поверталася до її будинку. Просить первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
У судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 первісний позов підтримав, проти зустрічного заперечив, пояснивши, що його колишня дружина ОСОБА_2 добровільно виїхала з будинку по вул. Дитячій,5-а у м. Львові-Рудно, забравши зі собою дітей та всі речі, мати просила її лишитися, проте ОСОБА_2 не захотіла цього та виїхала до своєї матері у будинок у с. Помітно Городоцького району, який вони реконструювали власними силами, надбудувавши другий поверх. Те, що його мати поміняла замки на вхідних дверях у спірному будинку не відповідає дійсним обставинам справи, так у грудні 2012 року була поміняна серцевина замка, оскільки стара серцевина поламалася, а до того часу відповідачі за первісним позовом могли вільно заходити до будинку його матері, проте його колишня дружина цього не робила, просить первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
У судовому засіданні відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та її представник проти первісного позову заперечили, зустрічний позов підтримали, дали пояснення аналогічні зазначеним у зустрічному позові, при цьому відповідач додатково пояснила, що вона разом з дітьми виїхала зі спірного будинку у смт Рудно 25.10.2011 року, забравши зі собою всі речі, позивач її не виганяла, а навіть просила залишитися, проте атмосфера, яку створили їй її колишні свекруха та свекор не дозволяла їй це зробити, вона не бажає, щоб її та її дітей знімали з реєстрації за адресою м. Львів-Рудно вул. Дитяча,5-а, просить зустрічний позов задовольнити, у первісному позові відмовити.
У судовому засіданні відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 М. проти первісного позов заперечила, зустрічний позов підтримала, пояснивши, що вона є онукою позивача за первісним позовом, у будинку бабці вона не проживає майже рік, коли вони виїздили з будинку, вона плакала та хотіла лишитися, проте мама наказала їй їхати. Після того, як вони виїхали, вона приходила до бабці та залишалася іноді ночувати, бабця часто лишала їй ключ від вхідних дверей у вазоні біля будинку, проте, згодом між нею та бабцею стався конфлікт, і вона перестала приходити до неї, просить зустрічний позов задовольнити, у первісному позові відмовити.
У судовому засіданні представник органу опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради проти первісного позов заперечив, а зустрічний позов підтримав, пояснивши, що вселення ОСОБА_2 з трьома дітьми у будинок по вул. Дитяча,5а у м. Львові-Рудно буде відповідати інтересам дітей.
Суд ухвалив справу розглядати без участі представника третьої особи Повітненської сільської ради Городоцького району Львівської області, який будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився без поважних на те причин, однак матеріалів справи достатньо для винесення рішення по справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, відповідачів за первісним позовом, третіх осіб, свідків, вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільних справ №№ 2-2974/11, 1309/8058/12, 1309/8670/12, відмовні матеріали ЖРЗПЗ № 6785, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з третьою особою ОСОБА_4 з 21 вересня 1996 року, від шлюбу вони мають трьох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6
15 грудня 2011 року рішенням Залізничного районного суду м. Львова шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був розірваний (цивільна справа № 2-2974/11).
Будинок № 5-а на вул. Дитячій у м. Львові-Рудно належить на праві власності позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 - матері третьої особи ОСОБА_4 /а.с.6/.
У зазначеному будинку, який складається із трьох кімнат, житловою площею 51,8 кв.м., зареєстровано семеро осіб: позивач за первісним позовом, її чоловік ОСОБА_7 та син ОСОБА_4, а також колишня невістка ОСОБА_2 та троє онуків ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 /а.с.4/.
Фактично у спірному житлі проживають лише два мешканця: позивач та її чоловік ОСОБА_7.
Відповідач ОСОБА_2 та її троє неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не проживають у спірній квартирі з жовтня 2011 року і тому втратили право на користування житлом, такий висновок суду ґрунтується на поясненнях представника позивача та відповідачів, які вони дали у судовому засіданні.
Крім того, зі змісту акту складеного Рудненською селищної ради від 06.05.2012 вбачається, що відповідачі не проживають у спірному житлі з листопада 2011 року /а.с.5/.
Свідки по справі: чоловік позивача ОСОБА_7., та сусіди позивача ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у судовому засіданні ствердили, що відповідачі не проживають ІНФОРМАЦІЯ_7 на вул. Дитячій у м. Львові-Рудно з 25.10.2011 року, відповідач ОСОБА_2 виїхала з будинку добровільно, забравши із собою дітей та всі свої особисті речі та речі дітей, а також посуд, меблі, в день коли відповідачі виїздили з будинку, позивача не було у дома, вона в той час була у будинку ОСОБА_8 Крім того, ніхто не бачив, щоб відповідачі намагалися вселитися в спірну квартиру.
Суд критично ставиться до твердження відповідачів, що в них немає на сьогоднішній день житла, оскільки останні проживають у житловому будинку в с. Помітно Городоцького району Львівської області, який належить на праві власності матері відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_10, який був реконструйований спільними зусиллями останніх та третьої особи ОСОБА_4, зазначені обставини не заперечувалися учасниками судового процесу, і тому в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Суд приходить до висновку, що не можна вважати поважною причиною не проживання відповідачів у спірному житлі те, що позивач ОСОБА_1 поміняла ключі на вхідних дверях до спірного житла, оскільки з пояснення третьої особи ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7 убачається, що серцевина замка була поміняна у вхідних дверях будинку у грудні 2012 року, тобто більше ніж через рік як відповідачі виїхали із зазначеного будинку.
Крім того, з пояснення відповідача ОСОБА_3 убачається, що її бабця - позивач за первісним позовом, коли останньої не було в дома, завжди лишала їй ключ від будинку по вул. Дитяча,5-а у м. Львів-Рудно у визначеному місці біля будинку, що свідчить про те, що у відповідачів завжди була можливість потрапити до спірного житла і при бажанні вселитися у нього.
Також, суд не бере до уваги твердження відповідачів, що поважною причиною не проживання у спірній квартирі є те, що неправомірна поведінка позивача за первісним позовом та її чоловіка призвела до того, що відповідач ОСОБА_2 зі своїми дітьми вимушена була у жовтні 2011 року виїхати зі спірного житла, оскільки відповідачі на підтвердження зазначених своїх тверджень не надали суду доказів, крім того, з пояснення відповідача ОСОБА_2 убачається, що її колишня свекруха (позивач) просила її залишитися та проживати у будинку по вул. Дитяча,5-а у м. Львові - Рудно, проте вона не змогла там жити..
Крім того, відповідачі не зверталися у жовтні-листопаді 2011 року до відповідних органів із заявами про неможливість проживати у спірному житлі через перешкоди, що чинили їм позивач або інші особи.
ОСОБА_2 звернулася з відповідною заявою до Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області лише 17.10.2012 року, вже після того, коли позивач за первісним позовом перший раз звернулася до суду з аналогічним позовом про визнання осіб таким, що втратили право на користування житлом (відмовні матеріали ЖРЗПЗ № 6785 та цивільна справа № 309/8058/12).
Проте, відповідачі за первісним позовом не бажали фактично вселитися у спірне житло, оскільки їх перший позов про вселення, який був поданий до суду 17.10.2012 був повернутий ОСОБА_2 за її заявою згідно з ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.10.2012 року на підставі ст. 121 ЦПК України (цивільна справа № 309/8670/12).
Таким чином, судом встановлено, що не проживання відповідачів у спірному житлі з 2011 року не було пов'язане з неправомірною поведінкою позивача та створеними нею перешкодами для проживання відповідачів у будинку по вул. Дитяча,5-а у м. Львові - Рудно, також останні не надали суду доказів того, що вони не проживали в спірному житлі з жовтня 2011 року з поважних причин
Враховуючи наведене, суд вважає, що первісний позов є підставним та підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що відповідачі не проживали у спірній квартирі без поважних причин з жовтня 2011 року, тобто більше одного року.
Щодо зустрічного позову, в якому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять вселити їх та малолітніх дітей у будинок по вул. Дитяча,5-а у м. Львові - Рудно /а.с./, то у задоволенні цього позову слід відмовити, тому, що, як зазначалося вище, судом достовірно було встановлено, що позивачі по зустрічному позову не проживали у спірному житлі без поважних причин більше одного року, не зверталися до відповідних органів із заявами про неможливість проживати у спірній квартирі через перешкоди, що чинили їм ОСОБА_1 та її чоловік.
Таким чином, твердження позивачів по зустрічному позову, що їм чинилися перешкоди у вселення у спірну квартиру є безпідставними, крім того, останні не подали до суду доказів, які б засвідчували про те, що ОСОБА_2 разом зі своїми дітьми намагалися з жовтня 2011 року по жовтень 2012 року вселитися у будинок по вул. Дитяча,5-а у м. Львові - Рудно.
Також, з пояснень самого позивача по зустрічному позову ОСОБА_2 вбачається, що фактично вона перший раз звернулася до відповідача за зустрічним позовом з приводу її вселення у спірний будинок весною 2013 року, лише після того як ОСОБА_1 звернулися до суду з первісним позовом, окрім того, в одному зі своїх пояснень позивач за зустрічним позовом пояснила, що вона не впевнена, чи бажає вона реально вселятися до будинку по вул. Дитяча,5-а у м. Львові - Рудно.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,62,88,212-215,218 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб таким, що втратили право на користування житлом (треті особи: ОСОБА_4, орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Повітненська сільська рада Городоцького району Львівської області) - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ОСОБА_2 та малолітніх дітей останньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житлом у будинку № 5-а на вул. Дитячій в смт. Рудно м. Львова.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (третя особа: орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради) про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення у житловий будинок - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя:
Оригінал рішення.