Справа № 319/611/13-а
Провадження №2-а/319/18/2013
15 липня 2013 року смт Куйбишеве
Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Скляра С.Ю.,
при секретарі судового засідання Симоненко Л.Г.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у приміщенні Куйбишевського районного суду Запорізької області у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньої патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарних постів №5 роти ДПС Державної автомобільної інспекції Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - інспектор ДПС) ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в судовому засіданні 15 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
27 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом до інспектора ДПС ОСОБА_2, який 17 червня 2013 року виніс постанову серії АА2 №624656 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). У постанові відповідач вказав, що 17 червня 2013 року о 10 год. 22 хв. ОСОБА_1 на 174 км автошляху «Донецьк - Маріуполь» Донецької області керував автомобілем НОМЕР_1, при цьому перевищив встановлену швидкість руху, чим допустив порушення п.12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР). Не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 680 грн., позивач ОСОБА_1 просить скасувати її як протиправну. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач послався на те, що за обставин, вказаних у постанові по справі про адміністративне правопорушення, ним не були порушені ПДР, оскільки невідомо чи був відповідач допущений до використання приладу вимірювання, чи пройшов цей прилад метрологічну повірку. Крім того, додатком до протоколу про адміністративне правопорушення є фото, однак відсутні відомості про спеціальний технічний засіб, яким здійснювалась фотографічна фіксація, його технічні характеристики. З фото не можливо зрозуміти як саме проводилась зйомка. На думку позивача ОСОБА_1, відповідач під час винесення оскаржуваного рішення прийняв до уваги докази, які не є належними та допустимими.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги по тих підставах, які ним були викладені в позовній заяві, надав судові відповідні пояснення.
Відповідач - інспектор ДПС ОСОБА_2 був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, заперечень проти позову не надав (а.с.26-30).
Разом з цим, до суду від УДАІ ГУМВС України в Донецькій області надійшли письмові заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи за відсутності інспектора ДПС ОСОБА_2 і представника Управління ДАІ, які судом залишені без розгляду, оскільки заявлені не особою, яка бере участь у справі (а.с.44-49).
Суд, вислухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають значення для вирішення спору по суті, прийшов до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2013 року о 10 год. 22 хв. ОСОБА_1 на 174 км автошляху «Донецьк - Маріуполь» в с.Бугас Донецької області керував автомобілем НОМЕР_1, при цьому під час руху в населеному пункті перевищив встановлену швидкість руху, а саме рухався зі швидкістю 113 кілометрів на годину (далі - км/год) при дозволеній 60 км/год, чим, на думку відповідача, допустив порушення п.12.4 ПДР. Дане порушення зафіксовано відповідачем шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ2 №292531 від 17 червня 2013 року (а.с.7).
Зі складеним протоколом позивач ОСОБА_1 був ознайомлений, та отримав його копію.
Того ж дня відповідачем була винесена постанова серії АА2 №624656 в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, відповідно до якої водія ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 680 гривень. Після винесення постанови водій отримав її копію (а.с.6).
Право позивача ОСОБА_1 на оскарження рішення відповідача, який згідно змісту п.7 ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття рішення за наслідками його розгляду, безпосередньо передбачено ст.287 КУпАП та визначено стст.4,6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.
Предметом спору в даній справі є з'ясування правомірності винесення відповідачем рішення в справі про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 за захистом порушених прав звернувся до адміністративного суду 27 червня 2013 року, а саме у межах строку, передбаченого ст.289 КУпАП (а.с.2).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до стст.222,255 КУпАП органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі, передбачені частиною 3 статті 122 цього Кодексу. Від імені органів внутрішніх справ (міліції) протоколи про такі правопорушення, а також розглядати такі справи і накладати адміністративні стягнення мають право працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку про те, що інспектором ДПС ОСОБА_2 рішення, яке оспорюється позивачем, прийнято на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення прийнято з використанням повноваження з тою метою, з якою це повноваження надане зазначеному суб'єкту владних повноважень.
Приймаючи рішення у справі, судом враховано наступне.
У пункті 12.4 розділу 12 ПДР «Швидкість руху» встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 680 гривень відповідно).
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, водій ОСОБА_1 під час виявлення в його діях порушення ПДР в частині не дотримання швидкісного режиму заперечував факт порушення ПДР. У протоколі про адміністративне правопорушення вказав, що з цим протоколом не згоден і буде його оскаржувати в судовому порядку. Крім того, інспектор ДПС на службовому автомобілі без пізнавальних знаків, відмовився надати документи на технічний пристрій фіксації швидкості руху автомобіля (а.с.7).
Виходячи зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом на 174 км автошляху «Донецьк - Маріуполь» в межах населеного пункту, а саме с.Бугас Донецької області.
В протоколі зазначено, що швидкість вимірювана приладом «TruCAM» TC 000622, повірка до 22 січня 2014 року.
Як вбачається з наданого суду доказу - фотофіксації вчиненого адміністративного правопорушення, ОСОБА_1, керуючи 17 червня 2013 року автомобілем НОМЕР_1, перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 53 км/год, рухався зі швидкістю 113 км/год (а.с.53).
Відповідно до стст.10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.
Згідно Сертифіката серії А №006694, виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 29 серпня 2012 року, затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 «TruCAM», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12 (а.с.52).
Як вбачається з копії свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №22-2/1212297, виданого Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації та захисту прав споживачів», лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCAM» LTI 20/20 Зав. №ТС000622, який належить УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, визнаний придатним до застосування згідно паспортом та нормативно-технічною документацією фірми-виробника та дійсний до 22 січня 2014 року, про що також зазначено в протоколі. Окрім цього, з свідоцтва вбачається, що границі допустимих похибок при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах - ± 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год (а.с.51).
Даний прилад дозволяє зафіксувати перевищення швидкості конкретного автомобіля в потоці транспорту, потрібний завжди знаходитиметься у центрі і буде помічений перехрестям прицілу. Якщо швидкість автомобіля, що знаходиться у прицілі, нижче встановленого порогу, подальшу зйомку прилад не відтворюватиме. Прилад «TruCAM» виключає варіант, при якому, зафіксувавши перевищення швидкості один автомобілем, можна сфотографувати інший автомобіль. В момент фіксації автомобіля-порушника прилад запам'ятовує його швидкість і веде покадрову відеозйомку до тих пір, доки той не наблизиться на відстань, з якої можна визначити номерний знак та подати сигнал про зупинку. Зроблений відеозапис зберігається на спеціальну карту пам'яті, виготовлену тільки для даного приладу. При необхідності робиться роздруківка, де зазначаються усі необхідні дані, в тому числі і географічні координати місця фіксації автомобіля-порушника з точністю до 0,01 секунди.
З цього випливає, що прилад «TruCAM», як раз і відноситься до тієї самої категорії приладів (вимірювальної техніки), яка відповідно до закону повинна мати дозвільні документи для використання в Україні, оскільки дані приладу слугують доказами у справах про адміністративні правопорушення.
Згідно матеріалів справи відповідач - інспектор ДПС ОСОБА_2 перед початком використання приладу «TruCAM» вивчив порядок роботи з ним, технічні характеристики і здав відповідний залік (а.с.54-56).
З врахуванням наведеного, суд вважає безпідставними та необґрунтованими посилання позивача на те, що прилад вимірювання «TruCAM» не пройшов метрологічну повірку і інспектор ДПС ОСОБА_2 не був допущений до роботи з ним.
Наявність фотофіксації вчиненого правопорушення є належним доказом вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Крім того, положеннями КУпАП не передбачається внесення до протоколу про адміністративне правопорушення відомостей про технічні характеристики приладу «TruCAM», а також про те, що інспектор ДПС був допущений до роботи з ним.
Вказівка позивача ОСОБА_1 про те, що інспектор ДПС ніс службу на службовому автомобілі без пізнавальних знаків, на увагу не заслуговує, а також спростовується матеріалами справи (а.с.57-61,66-68).
Відповідно до стст.245,280 КУпАП на орган (посадову особу) про розгляді справи про адміністративне правопорушення покладений обов'язок всебічного, повного, об'єктивного з'ясування її обставин, зокрема, вчинення адміністративного правопорушення особою та вини цієї особи у його вчиненні.
Суд виходить також з того, що розгляд справи в порядку КАС України передбачає перевірку як дотримання вимог процесуального законодавства з боку суб'єктів владних повноважень, так й перевірку наявності чи відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення.
В зв'язку з цим, суд вважає, що відповідач - інспектор ДПС ОСОБА_2, який виконував обов'язки по забезпеченню безпеки дорожнього руху, правомірно склав протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1, оскільки вина останнього була ним встановлена при безпосередньому спостереженні та зафіксована у встановленому законом порядку. Відповідно, суд не вбачає підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.94 КАС України присудження позивачу ОСОБА_1 здійснених ним документально підтверджених судових витрат виключається, оскільки йому в задоволенні позову відмовлено.
Частиною другою ст.1712 КАС України визначено, що рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ч.3 ст.122, стст.247,251,254,258,287-289,293 КУпАП, стст.11,69-71,94,160-163,1712 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора дорожньої патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарних постів №5 роти ДПС Державної автомобільної інспекції Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.
Судове рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя: С.Ю.Скляр