Справа № 133/881/13
08.07.2013 року
В складі: головуючого - судді Сороки Д.В.
При секретарі - Пилипчуку Р.В. .
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Флоріанівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про поновлення строку звернення до адміністративного суду про стягнення недоплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутових потреб, про стягнення невиплаченої заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутові потреби та стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку,-
Позивачка ОСОБА_1 звернувся до Флоріанівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про поновлення строку звернення до адміністративного суду про стягнення недоплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутових потреб, про стягнення невиплаченої заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутові потреби та стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку.
В обгрунтування позовних вимог позивачка вказала, що з 05 березня 1985 року вона працювала на посаді секретаря Флоріанівської сільської ради Козятинського району Вінницької області.
17 листопада 2010 року вона була звільнена із займаної посади у зв'язку із закінченням строку повноважень Флоріанівської сільської ради 5 скликання на підставі п.1 ст.50 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
В день звільнення з посади секретаря Флоріанівської сільської ради із нею не були проведені в повному обсязі розрахунки, внаслідок чого відповідачем було порушено ст.ст.47, 116 КЗпП України.
Так, як вбачається із відповіді сільського голови ОСОБА_2 Народному депутату України ОСОБА_3 від 27.11.2012 року №334 за 17 листопада 2010 року їй була нарахована і виплачена заробітна плата лише за 1 годину роботи (час проведення 1 сесії 6 скликання Флоріанівської сільської ради). В обґрунтування виплати їй заробітної плати лише за 1 годину сільський голова у цьому листі, зокрема, вказав, що повноваження секретаря сільської ради закінчуються одночасно із закінченням їх депутатських повноважень в день відкриття першої сесії нового скликання. Дана сума нарахованої заробітної плати становить 16,79 грн., виплачено 15,77 грн.
Проте, така позиція сільського голови не відповідає як нормам діючого на той час законодавства, так і фактичним обставинам справи, оскільки 17.11.2010 року вона працювала цілий робочий день, а саме: приймала участь у роботі комісії по прийому-передачі документації сільської ради, що підтверджується копією відповідного акту прийому-передачі, підписаного нею та сільським головою ОСОБА_2 Крім того, зазначена обставина підтверджується відповіддю начальника управління праці та соціального захисту населення Козятинської РДА ОСОБА_4 на ім'я голови Козятинської районної ради ОСОБА_5 від 22.02.2011 року №3-13-03/436, де зазначено, що 17.11.2010 року не був зарахований її як робочий день і заробітна плата, за цей день їй нарахована не була, хоча вона фактично здійснювала посадові обов'язки, але облік робочого часу не проведено.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 “Про упорядкування структури та умов праці апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів” та колективного договору Флоріанівської сільської ради 13.07.2010 року 23 сесією 5 скликання Флоріанівської сільської ради було прийнято рішення про надання позивачці матеріальної допомоги на матеріально-побутові потреби в розмірі середньомісячної заробітної плати з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років.
Однак, при звільнення дані кошти її також виплачені не були. Натомість, після її звільнення рішенням 3 сесії 6 скликання Флоріанівської сільської ради від 20.01.2011 року було відмінено вищезазначене рішення 23 сесії 5 скликання сільської ради про надання їй матеріальної допомоги на матеріально-побутові потреби у зв”язку із відсутністю коштів на дану виплату.
За таких обставин вона звернулася зі скаргою до прокурора Козятинської міжрайпрокуратури, яким було внесено протест на рішення 3 сесії 6 скликання Флоріанівської сільської ради від 20.01.2011 року “Про відміну рішення 23 сесії 5 скликання від 13.07.2010 року “Про надання матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби”.
Розглянувши протест прокурора Козятинської міжрайпрокуратури №3241 від 25.07.2012 року на 10 сесії 6 скликання Флоріанівської сільської ради 12.09.2012 року було прийнято рішення “Про відміну рішення 3 сесії 6 скликання від 20.01.2011 року “Про відміну рішення 23 сесії 5 скликання від 13.07.2010 року “Про надання матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби секретарю сільської ради ОСОБА_1О.”.
Водночас, в цей же день 10 сесія 6 скликання прийняла рішення “Про надання матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби секретарю сільської ради ОСОБА_1О.”. При цьому сільська рада ухвалила надати її зазначену матеріальну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Проте, до цього часу матеріальна допомога на соціально-побутові потреби її так надана і не була.
Разом із тим, розпорядженням Флоріанівського сільського голови від 27.10.2010 року її було надано чергову відпустку з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати.
Однак, при звільненні зазначена матеріальна допомога на оздоровлення всупереч зазначеному розпорядженню сільського голови була надана її лише в розмірі посадового окладу, а не середньомісячної заробітної плати.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов”язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунки у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
З огляду на викладене, відповідач повинен виплатити її недоотриманий заробіток за відпрацьований нею повністю робочий день 17.11.2010 року в сумі 119 грн. 65 коп.
Також сільська рада повинна сплатити їй недоотриману суму коштів матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 1115 ,68 грн. - 3001,68 (середньомісячна заробітна плата) - 1886 грн. (посадовий оклад згідно із карткою-довідкою за 2010 рік).
Окрім того, на її користь із відповідача підлягає стягненню невиплачена при звільненні матеріальна допомога на соціально-побутові потреби в розмірі 3001,68 грн.
Оскільки в день звільнення з нею не були повністю проведені розрахунки по заробітній платі, то відповідач повинен також виплатити її середній заробіток за весь час затримки.
Вона вже зверталася із аналогічним позовом до суду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 10.04.2012 року провадження у справі було закрито. В обґрунтування винесення такої ухвали суд керувався тим, що із позовної заяви та доданих матеріалів вбачається, що спір виник з приводу звільнення позивачки з публічної служби, а відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАСУ на вказаний спір поширюється юрисдикція адміністративних судів.
За таких обставин вона звернулася до суду із цим позовом в порядку адміністративного судочинства.
Позивачка та представник позивачки - ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримали та підтвердили вищенаведені обставини.
Представник відповідача ОСОБА_2 в попередньому судовому засіданні визнавав позов частково, в частині стягнення матеріальної допомоги на соціально побутові потреби та на оздоровлення., пояснюючи при цьому , що фінансування з бюджету не надходили та здійснити виплати було неможливо. В подальшому при судовому розгляді справи, позов не визнав у повному обсязі у зв'язку з тим, що заробітна плата позивачці була виплачена в повному обсязі, а матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових потреб посадовим особами органів місцевого самоврядування в розмірі середньомісячної заробітної плати не входить до структури заробітної плати і виплачується в межах установленого фонду оплати праці за умови наявності коштів. Також, він пояснив, що у зв'язку з тим, що сільська рада являється дотаційною, кошти для надання допомоги на вирішення соціально-побутових потреб на протязі 2010-2013 років в бюджет сільської ради не закладалися. При зверненні позивача до суду нею були пропущені строки позивної давності. Як вбачається з обставин справи, предметом позову є недоплачені суми матеріальної допомоги на оздоровлення та для соціально-побутових потреб. Для вирішення спору про стягнення даних сум в судовому порядку ч. 1 ст. 233 КЗпП України визначено строк в розмірі 3-х місяців з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатись про порушення його прав. Відповідно, ОСОБА_1 в межах зазначеного строку повинна була звернутись до суду із відповідним позовом.
Заслухавши пояснення сторін у справі, свідків та дослідивши докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Судом встановлено, що позивачка працювала на посаді секретаря Флоріанівської сільської ради Козятинського району Вінницької області з 5 березня 1985 року, а 17 листопада 2010 року - була звільнена із займаної посади, у зв'язку із закінченням строку повноважень Флоріанівської сільської ради 5 скликання на підставі п.1 ст.50 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (а.с. 11).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 “Про упорядкування структури та умов праці апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів” та колективного договору Флоріанівської сільської ради 13.07.2010 року 23 сесією 5 скликання Флоріанівської сільської ради було прийнято рішення про надання позивачці матеріальної допомоги на матеріально-побутові потреби в розмірі середньомісячної заробітної плати з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років (а.с.15).
Однак, дійсно, навіть при звільненні дані кошти позивачці виплачені не були. Натомість, після її звільнення, рішенням 3 сесії 6 скликання Флоріанівської сільської ради від 20.01.2011 року було відмінено вищезазначене рішення 23 сесії 5 скликання сільської ради від 23.07.2010 року про надання їй матеріальної допомоги на матеріально-побутові потреби у зв'язку із відсутністю коштів на дану виплату (а.с 16).
За таких обставин позивачка звернулася зі скаргою до прокурора Козятинської міжрайпрокуратури, яким було внесено протест на рішення 3 сесії 6 скликання Флоріанівської сільської ради від 20.01.2011 року “Про відміну рішення 23 сесії 5 скликання від 13.07.2010 року “Про надання матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби ОСОБА_1О.”.
Розглянувши протест прокурора Козятинської міжрайпрокуратури №3241 від 25.07.2012 року, на 10 сесії 6 скликання Флоріанівської сільської ради 12.09.2012 року було прийнято рішення “Про відміну рішення 3 сесії 6 скликання від 20.01.2011 року “Про відміну рішення 23 сесії 5 скликання від 13.07.2010 року “Про надання матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби секретарю сільської ради ОСОБА_1О.” (а.с.17).
Водночас, в цей же день 10 сесія 6 скликання прийняла рішення “Про надання матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби секретарю сільської ради ОСОБА_1О.”. При цьому, сільська рада ухвалила надати позивачці зазначену матеріальну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с.18).
Проте, незважаючи на це матеріальна допомога на соціально-побутові потреби позивачці так надана і не була.
При цьому, ще до прийняття вищезазначених рішень Флоріанівської сільської ради від 12.09.2012 року у зв'язку з протестом прокурора Козятинської міжрайпрокуратури, позивачка звернулась до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області в порядку цивільного судочинства із позовом до Флоріанівської сільської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Ухвалою вказаного суду від 10.04.2012 року провадження у справі було закрито з огляду на те, що відповідно до п.2 ч. 2 ст. 17 КАС України на вказаний спір поширюється юрисдикція адміністративних судів. Тобто судом надано юридичне роз'яснення прав позивачки на звернення до суду та роз'яснено правові підстави оскарження дій Флоріанівської сільської ради (а.с.25).
Щодо вимог позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення недоплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутових потреб, то відповідно до вимог ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» матеріальна допомога належить до заохочувальних та компенсаційних виплат, а не до основної чи додаткової заробітної плати, про що саме і наголошується позивачкою у своїй позовній заяві (а.с. 4).
Таким чином, спірна сума не є заробітною платою, і за захистом свого порушеного права позивачка мала право звернутися в межах строків, встановлених ч. 1 ст. 233 КЗпП України - тримісячний строк, а не ч. 2 цієї ж статті.
Позивачка не надала суду докази про те, що нею з поважних причин були пропущені строки подачі звернення до суду, а юридична обізнаність позивачки щодо необхідності звернення до суду підтверджується вищезазначеними обставинами (ухвала Козятинського міськрайонного суду Вінницької області).
Незважаючи на те, що останнє рішення Флоріанівської сільської ради “Про надання матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби секретарю сільської ради ОСОБА_1О.” прийняте 12.09.2012 року, до суду позивачка звернулась із зазначеним позовом лише 27.03.2013 року.
Крім того, до питання про стягнення на користь позивачки невиплаченої їй при звільненні заробітної плати, а відтак, і середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати слід зазначити, що статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму
З дотриманням вимог статті 116 КЗпП України відповідач здійснив розрахунок усієї суми заробітної плати по день звільнення - 17 листопада 2010 року, з урахуванням відпрацьованої 1-єї години 17 листопада 2010 року, про що було відомо позивачці.
Водночас, позивачка не погодилась із виплаченою їй сумою заробітної плати. Повідомленням Управління праці та соціального захисту населення Козятинської районної державної адміністрації від 28.02.2011 року позицію позивачки було підтверджено та рекомендовано звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Натомість, не звертаючись до суду, позивачка намагалась захистити свої права звертаючись до голови Козятинської районної ради 28.01.2011 (а.с. 36-37), народного депутата України ОСОБА_3 від 28.01.2011 (а.с. 34-37), голови Козятинської районної державної адміністрації від 23.05.2011 (а.с. 28-30), прокурора Козятинської міжрайонної прокуратури Вінницької області від 13.12.2012 (а.с. 31-33).
Таким чином, про порушення свого трудового права, а саме про факт звільнення позивачки з займаної посади 17.11.2010 року , позивачці було відомо з часу її звільнення і доказів, що їй стало відомо про це пізніше, позивачка суду не надала. Крім цього, позивачка також не надала суду докази про те, що нею з поважних причин були пропущені строки подачі звернення до суду.
Стаття 233 КЗпП України встановлює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, а саме в тримісячний строк з дня коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк.
Отже, на час звернення до суду, 27 березня 2013 року, тримісячний строк позивачкою був пропущений без поважних причин.
З роз'яснень пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року вбачається, що пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови у позові. Якщо суд установить, що останній є необґрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.
Крім цього, в судовому засіданні доведено, що у зв'язку з закінченням строку повноважень сільської ради 5 скликання позивачка виконувала свої обов'язки до початку роботи 1 сесії 6 скликання Флоріанівської сільської ради, яка відбулась 17 листопада 2010 року, що підтверджується показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, актом про вимогу на здійснення передачі цінних паперів попереднім секретарем сільської ради ОСОБА_1 від 307.11.2010, складеним депутатами сільської ради та затвердженим сільським головою ОСОБА_2 30.11.2010 (а.с. 54), письмовим попередженням сільського голови ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про необхідність передачі документів по роботі секретаря сільської ради в повному обсязі та повернення матеріальних цінностей, що належать сільській раді від 25.11.2010 (а.с. 56).
При таких обставинах, оскільки позивачка пропустила строки для звернення з позовом до суду і не навела поважних причин пропуску строку для звернення з позовом до суду, в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 116, 233 КЗпП України , ст.ст. 69, 70, 71, 158, 160, 161-163 КАС України, -
В позові ОСОБА_12 до Флоріанівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про поновлення строку звернення до адміністративного суду про стягнення недоплачених сум матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутових потреб, про стягнення невиплаченої заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутові потреби та стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку відмовити .
Копію постанови протягом трьох днів з дня її складання в повному обсязі надіслати для відому сторонам у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання її копії сторонами.
Дата документу 08.07.2013