Головуючий у 1-й інстанції: Драновська С.З.
Суддя-доповідач:Котік Т.С.
іменем України
"11" липня 2013 р. Справа № 568/436/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Котік Т.С.
суддів: Жизневської А.В.
Малахової Н.М.,
при секретарі Грищенко І.В. ,
за участю позивача та його представника ОСОБА_3, представника відповідача Салійчук Н.В. та третьої особи Пастух О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від "27" травня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_6 до Радивилівської районної ради Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішень ,
У березні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, вимоги за яким уточнив, та просив визнати протиправним та скасувати рішення Радивилівської районної ради Рівненської області №400 від 26.02.2013 року «Про заяву ОСОБА_6.», визнати ОСОБА_6 поновленим на посаді голови районної ради за наслідками розгляду заяви про поновлення на роботі на сесії районної ради 26.02.2013 року, поновити ОСОБА_6 на посаді голови Радивилівської районної ради Рівненської області та зобов"язати районну раду вчинити щодо цього відповідні законні дії.
Також, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Радивилівської районної ради Рівненської області №251 від 17.02.2012 року «Про припинення повноважень голови Радивилівської районної ради ОСОБА_6.» та рішення №327 від 23.11.2012 року «Про обрання голови Радивилівської районної ради шостого скликання».
Постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 27 травня 2013 року відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Радивилівської районної ради Рівненської області №400 від 26.02.2013 року «Про заяву ОСОБА_6.» та №327 від 23.11.2012 року «Про обрання голови Радивилівської районної ради шостого скликання». Також, відмовлено у задоволенні позову щодо визнання ОСОБА_6 поновленим на посаді голови районної ради за наслідками розгляду заяви про поновлення на роботі на сесії районної ради 26.02.2013 року та в поновленні ОСОБА_6 на посаді голови Радивилівської районної ради Рівненської області і зобов"язанні районної ради вчинити щодо цього відповідні законні дії.
Позовні вимоги ОСОБА_6 в частині визнання протиправним та скасування рішення Радивилівської районної ради Рівненської області №251 від 17.02.2012 року «Про припинення повноважень голови Радивилівської районної ради ОСОБА_6.» залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що оспорюванні рішення ради прийнято всупереч Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Радивилівської районної ради.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи убачається, що відповідно до рішення Радивилівської районної ради №01 від 23.11.2010 року ОСОБА_6 було обрано головою Радивилівської районної ради та в цей же день, він попереджений про обмеження, пов"язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходженням служби (а.с. 34,46).
16 листопада 2011 року на підставі розпорядження Президента України №357/2011-рп позивача призначено головою Радивилівської районної державної адміністрації, до виконання обов"язків якого він приступив 18.11.2011 року на підставі розпорядження №158.
17 листопада 2011 року ОСОБА_6 відрядив себе до райдержадміністрації для виконання обов'язків голови місцевої адміністрації, а на час свого перебування на посаді голови районної державної адміністрації (до вирішення питання про обрання голови районної ради на сесії районної ради) обов'язки голови поклав на заступника голови районної ради Ковальчука П.В., видавши відповідне розпорядження №26-к (а.с. 5).
Так само, 17.11.2011 року позивачем до Радивилівської районної ради було подано заяву відповідно до ч.5 ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» про складання повноважень голови районної ради у зв"язку з розпорядження Президента України від 16.11.2011 року №357/2011-рп. Проте, із заявою до відповідної ради про складання ним повноважень голови ради подав лише 16.12.2011 року, в той час як до виконання обов"язків голови районної державної адміністрації приступив 18.11.2011 року.
23.12.2011 року більшістю голосів, рішення щодо припинення повноважень ОСОБА_6 як голови районної ради не прийнято на сесії районної ради. Так само, при таємному голосуванні 17.02.2012 року, вказане рішення не було прийнято.
Зі змісту протоколу п"ятнадцятої позачергової сесії районної ради шостого скликання убачається, що 17.02.2012 року, після оголошеної перерви, за проханням ОСОБА_6, сесія повернулася до розгляду питання про припинення його повноважень як голови Радивилівської районної ради. Більшістю голосів, підтримано депутатами і пропозиція ОСОБА_6 з приводу голосування за вказаним питанням у відкритому режимі. За результатами голосування рішення про припинення повноважень ОСОБА_6 як голови Радивилівської районної ради було прийнято, взято до відома факт припинення повноважень голови Радивилівської районої ради ОСОБА_6 у зв"язку з його зверненням з особистою заявою від 17.11.2011 року про складання ним повноважень (а.с. 24,25,26).
Звертаючись до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення позивач посилався на те, що таке рішення прийнято всупереч вимог ст.ст.24,43,55,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки прийнято шляхом відкритого голосування, йому не було надано копію даного рішення та не внесено запис до трудової книжки.
Суд першої інстанції, надаючи правову оцінку прийнятому рішенню, прийшов до правильного висновку, що дане рішення прийнято відповідно до норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а позивачем, в порушення вимог п.3 ст. 99 КАС України, пропущено строки звернення до суду з вказаними вимогами, підстави для поновлення такого строку відсутні, а тому позов у названій частині залишено без розгляду .
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.5 ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження голови районної ради вважається достроково припиненими без припинення повноважень депутата у разі звернення з особистою заявою до відповідної ради про складання ним повноважень голови.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням від 17.02.2012 року №251 про припинення повноважень ОСОБА_6 як голови Радивилівської районної ради було прийнято у зв"язку з його зверненням з особистою заявою від 17.11.2011 року.
Посилання позивача на те, що він не отримував копію вказаного рішення, та запис в його трудову книжку про звільнення не було внесено, а тому він не пропустив строки звернення до суду, є безпідставними.
За змістом ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Виходячи з приписів зазначених правових норм, позивач дізнався про рішення ради від 17.02.2012 року в день його прийняття, оскільки безпосередньо був присутній на сесії, та таке рішення приймалося за його пропозицією.
Також, не є підставою для поновлення строку звернення до суду і та обставина, що позивачу не внесено до трудової книжки запису про припинення повноважень голови районної ради, оскільки за змістом ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження голови районної ради припиняються, а відповідна особа звільняється з посади голови ради з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до відома зазначений факт.
Проте, як до прийняття рішення так і після, позивач продовжував обіймати посаду голови Радивилівської районної державної адміністрації, запис про перебування у трудових відносинах у вказаного суб"єкта владних повноважень підтверджується і записом в трудовій книжці позивача, яка ним була заведена 18.11.2011 року.
Окрім того, як судом першої інстанції так і при розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що трудові книжки НОМЕР_1 та НОМЕР_2, ОСОБА_6 забрав з ради ще 07.11.2011 року (а.с. 45). На неодноразові звернення начальника відділу юридичного забезпечення, роботи з кадрами та зверненнями громадян ОСОБА_22 не повернув.
Суд апеляційної інстанції критично відноситься до пояснень позивача з приводу того, що трудову книжку ним повернуто до ради, проте, вона пропала. Зі змісту повідомлення Радивилівського районного центру зайнятості від 05.06.2013 року убачається, що ОСОБА_6 до центру зайнятості було подано три трудових книжки, а в тому числі і ті, що знаходилися у районній раді. Зазначене повідомлення не містить даних про те, що ним надавалися копії трудових книжок.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до вимог ст.100 КАС України, залишив позовну вимогу в названій частині без розгляду.
Порушення судом норм процесуального права, а саме не винесення окремого процесуального документа по вказаному питанню, не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Так само, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення і в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування рішень Радивилівської районної ради Рівненської області №400 від 26.02.2013 року «Про заяву ОСОБА_6.» та №327 від 23.11.2012 року «Про обрання голови Радивилівської районної ради шостого скликання», щодо визнання ОСОБА_6 поновленим на посаді голови районної ради за наслідками розгляду заяви про поновлення на роботі на сесії районної ради 26.02.2013 року та в поновленні ОСОБА_6 на посаді голови Радивилівської районної ради Рівненської області і зобов"язанні районної ради вчинити щодо цього відповідні законні дії.
Як на підставу для визнання протиправним та скасування рішення Радивилівської районної ради Рівненської області №327 від 23.11.2012 року «Про обрання голови Радивилівської районної ради шостого скликання», позивач посилався на те, що на час прийняття вказаного рішення він фактично залишався головою ради, оскільки у передбачений законом спосіб його повноваження не були припинені та не проведено звільнення.
Відмовляючи у задоволенні позову у названій частині, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що при прийнятті даного рішення рада діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
З вказаним висновком погоджується і колегія суддів.
Так, з матеріалів справи убачається, що з 17.11.2011 року, обов"язки голови Радивилівської районної ради виконував Ковальчук П.В. - заступник голови, з 18.11.2011 року голова ради ОСОБА_6 приступив до виконання обов"язків голови Радивилівської районної державної адміністрації та повноваження якого припинені як голови районної ради 17.02.2012 року.
Отже, виходячи з вищезазначеного, на час прийняття спірного рішення, повноваження ОСОБА_6 як голови районної ради були припинені згідно рішення Радивилівської районної ради від 17.02.2012 року № 251, яке було чинним та ніким не оспорювалося, в тому числі і ОСОБА_6, а тому на розгляд сесії правомірно поставлено питання про обрання нового голови ради, відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Зі змісту витягу протоколу двадцять четвертої сесії районної ради шостого скликання від 23.11.2012 року, участь у даній сесії приймав і ОСОБА_6 як голова Радивилівської районної державної адміністрації, а тому його доводи про те, що він фактично, на час прийняття рішення про обрання Пастуха О.В. головою районної ради, обіймав посаду голови ради, є безпідставними.
Обставини перебування на посаді голови Радивилівської районної державної адміністрації з 18.11.2011 року позивачем не заперечуються як і того, що саме за вказаним місцем роботи знаходилася його трудова книжка, в яку внесено відповідний запис про прийняття на роботу, та у зв"язку з перебування саме на даній посаді, він отримував заробітну плату.
Окрім того, твердження ОСОБА_6 проте, що перебуваючи на посаді голови Радивилівської районної державної адміністрації він фактично являвся головою ради суперечать вимогам ч.2 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.7 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», ст.12 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та не узгоджуються з приписами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» .
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Радивилівської районної ради Рівненської області №400 від 26.02.2013 року «Про заяву ОСОБА_6.» та визнання ОСОБА_6 поновленим на посаді голови районної ради за наслідками розгляду заяви про поновлення на роботі на сесії районної ради 26.02.2013 року, а також, поновлення ОСОБА_6 на посаді голови Радивилівської районної ради Рівненської області із зобов"язанням районної ради вчинити щодо цього відповідні законні дії, слід зазначити наступне.
З матеріалів справи убачається, що 02.01.2013 року до Радивилівської районної ради ОСОБА_6 направлено заяву про поновлення його на роботі на посаді голови Радивилівської районної ради у зв"язку із закінченням термінів відрядження до Радивилівської районної державної адміністрації та у зв"язку із припиненням повноважень голови райдержадміністрації на підставі ст.9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (а.с.9).
Зазначену заяву було внесено на розгляд сесії районної ради, хоча розгляд вказаних заяв та прийняття по ним рішень не урегульовано Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламентом Радивилівської районної ради шостого скликання.
Рішенням Радивилівської районної ради №400 від 26.02.2013 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_6 про поновлення на посаді.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про визнання даного рішення протиправним позивач посилався на те, що вказане рішення прийнято з порушенням вимог ст. ст. 43,55,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Радивилівської районної ради, яке виразилося в тому, що рішення по вказаному питанню було прийнято відкритим голосуванням та без лічильної комісії.
Суд першої інстанції правомірно відхилив вказані доводи та прийшов до обґрунтованого висновку, що Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламентом Радивилівської районної ради шостого скликання не передбачено таємного голосування при прийнятті рішення про поновлення на посаді голови районної ради, після припинення таких повноважень у порядку, визначеному Законом.
За змістом ч.3 ст.59 даного Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», таємне голосування обов"язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4,16 статті 26, пунктами 1,29 і 31 статті 43 та статтями 55,56 цього закону.
Згідно ст.3.25 Регламенту районної ради таємним голосуванням шляхом заповненням і подачі бюлетенів проводяться персональні обрання, затвердження на виборні посади органів районної ради або відкликання чи усунення з виборної посади органів районної ради, висловлення недовіри голові районної державної адміністрації .
Проте, як убачається з матеріалів справи, жодне із питань, передбачених даним Законом та Регламентом, на сесії ради від 26.02.2013 року не приймалося, а тому підстави для таємного голосування були відсутні.
Доводи ОСОБА_6 про те, що обрання на посаду голови районної ради та поновлення на цій посаді після припинення повноважень за власною заявою, є ідентичними визначеннями, не узгоджується з приписами ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Також, спростовані судом першої інстанції і доводи позивача з приводу того, що при прийнятті рішення по його заяві, була відсутня лічильна комісія та за результатами голосування приймалося протилежне рішення.
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і ст.2.18 Регламенту, робочими органами сесії районної ради є президія та лічильна комісія.
Статтею 3.18 Регламенту визначено, що результати голосування підводить лічильна комісія.
За змістом статті 3.20 Регламенту та статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення вважається прийнятим, якщо після його обговорення на засіданні за нього проголосувала більшість від складу ради.
Як встановлено судом першої інстанції, на двадцять сьомій сесії районної ради шостого скликання від 26.02.2013 року обрано президію районної ради у складі голови районної ради Пастух О.В, заступника голови районної ради Ковальчука П.В. і голови райдержадміністрації Грисюка А.І. Також, обрано лічильну комісію у складі Братащука М.Р., ОСОБА_14 і ОСОБА_15
Посилання позивача на те, що підрахунок голосів депутатів проводився недієздатним органом спростовано судом у спосіб, визначений законом.
Так, суд прийшов до правильного висновку, що лічильна комісія як робочий орган сесії діяла правомірно, оскільки рішення про склад комісії не змінювалося та члена лічильної комісії ОСОБА_14 не виводили із складу лічильної комісії. Та обставина, що член лічильної комісії ОСОБА_14 не брав участі у підрахунку голосів, а перебував у сесійній залі, не впливає на результати голосів, які підраховано комісією та оголошено одним із її членів. За результатами голосування рішення №400 прийнято більшістю голосів депутатів (24) від загального складу ради після обговорення.
Окрім того, допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_14 підтвердив результати голосування та обставини розгляду заяви ОСОБА_6 Зазначені обставини підтвердили і ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, допитані судом першої інстанції в якості свідків. Також, свідки заперечили доводи позивача щодо існування іншого рішення за результатами розгляду його заяви.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правових підстав змісту пункту 1 розпорядження № 26-к від 17.11.2011 року, яким ОСОБА_6 відрядив себе до Радивилівської районної державної адміністрації для виконання обов'язків голови місцевої адміністрації без збереження заробітної плати голови Радивилівської районної ради (а.с.5).
Відповідно до п.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Порядок направлення у відрядження урегульовано Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордоном, яку затверджено наказом Мінфіну 13.03.98 р. №59.
Згідно даної Інструкції, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства). Строк відрядження визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів.
Проте, зі змісту розпорядження убачається, що позивач відрядив себе до Радивилівської районної державної адміністрації не для виконання службового доручення, оскільки про таке доручення не йшлося у розпорядженні Президента України від 16.11.2011 року, а у зв"язку з призначенням на нову посаду до місцевого органу виконавчої влади згідно розпорядження Президента України та відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Так само, не передбачено тимчасове припинення повноважень голови районної ради (у зв"язку з відрядження для обіймання іншої посади) і Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Про порушення, допущені при прийнятті згаданого розпорядження відображено і в листі №17-08/75 від 24.04.2013 року Територіальної державної інспекції з питань праці у Рівненській області (а.с. 44).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Радивилівської районної ради №400 від 26.02.2013 року в частині розгляду заяви ОСОБА_6 про поновлення на посаді.
Всі інші вимоги щодо визнання ОСОБА_6 поновленим на посаді голови районної ради за наслідками розгляду заяви про поновлення на роботі на сесії районної ради 26.02.2013 року, а також, поновлення ОСОБА_6 на посаді голови Радивилівської районної ради Рівненської області із зобов"язанням районної ради вчинити щодо цього відповідні законні дії є похідними від зазначеної вище вимоги та не підлягають задоволенню з підстав викладених вище.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а твердження позивача щодо порушення судом норм матеріального права та не врахування положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» при вирішенні справи є необґрунтованими в силу того, що апелянтом на власний розсуд тлумачаться норми даного Закону .
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Радивилівського районного суду Рівненської області від "27" травня 2013 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.С. Котік
судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова
Повний текст cудового рішення виготовлено "15" липня 2013 р.
Роздруковано та надіслано:РП
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_6 АДРЕСА_1
3- відповідачу Радивилівська районна рада Рівненської області вул. Івана Франка, 11,м.Радивилів,Рівненська область,35500
4 - тр. ос. голова Радивилівської районної ради Рівненської області Пастух Олександр Володимирович, 35500, м. Радивилів, вул. І. Франка, 11.