11 липня 2013 р.Справа № 2а-1506/11/2119
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Ведмідська Н.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Домусчі С.Д.
суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області на постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 05 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни,-
Управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області подало апеляційну скаргу на постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 05 грудня 2011 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Постановою від 05 грудня 2011 року Скадовський районний суд Херсонської області частково задовольнив адміністративний позов, визнав протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за період з 13 березня по 22 липня 2011 року з урахуванням проведених нарахувань.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального прав, оскільки підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, виплачено у відповідності до вимог постанов Кабінету Міністрів України.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив неправомірність дій відповідача та порушення прав позивача на отримання підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в період з 13 березня по 22 липня 2011 року.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Апеляційний суд встановив, що 13 вересня 2011 року позивач, звернувшись до суду з позовом до відповідача, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 30 вересня 2011 року, та зобов'язати відповідача надалі нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивач є дитиною війни, перебуває на пенсійному обліку у відповідача, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 5, 6, 7, 8).
Апелянт не заперечує свого обов'язку вплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни. Спір стосується лише розміру підвищення до пенсії як дитині війни, який має виплачуватись позивачу.
Ухвалою суду першої інстанції від 15 вересня 2011 року позовні вимоги заявлені за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 12 березня 201 року залишені без розгляду. Зазначена ухвала в апеляційному порядку не оскаржена.
Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не застосовується для розрахунку підвищення до пенсії позивача, оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком чинним законодавством не визначено.
Положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, які суперечать ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та на які посилається апелянт, не можуть бути застосовані, оскільки мають меншу юридичну силу ніж норми Закону, а положення ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року, не змінювались та не зупиняли свою дію у часі.
Із 23 липня 2011 року відповідач діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови КМУ від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».
Не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача на майбутнє здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до вимог закону, оскільки адміністративний суд не розглядає вимоги з питань які у майбутньому можуть бути спірними. Окрім іншого позивач, у разі якщо буде вважати, що відповідач порушив його права, має право звернутись до адміністративного суду із відповідним позовом.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 05 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя С.Д Домусчі
суддя О.О.Кравець
суддя Л.П. Шеметенко