Справа № 427/1157/13-ц
Провадження № 2/427/974/13
01.07.2013 року
Свердловській міський суд Луганської області в складі:
судді Маркової Т.Г.,
при секретарі с/з Гойдіній Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні міста Свердловська, Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія» про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що з 24.10.2011 року по 10.07.2012 року він працював в філії «Шахтоуправління з видобутку та збагачення вугілля» ТОВ «ДВ Нафтогазодобувна компанія». За час роботи він отримав травму, в зв'язку з якою, відповідно до висновку МСЕК від 26.06.2012 року, йому встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 60 %. Вважає, що внаслідок травми, яка сталася під час роботи у відповідача, йому була заподіяна і моральна шкода, яка полягає в психологічному стресі та фізичному болю у зв'язку з лікуванням захворювання. Він набув фізичних обмежень, які заважають йому реалізовуватись, як особистості, не може швидко рухатись, втратив можливість продовжувати працювати та отримувати гідну заробітну плату. Моральну шкоду він оцінює в 65 000 грн., які просить стягнути з відповідача.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в присутності його представника, наполягає на задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні підтвердила обставини, викладені в позові, наполягає на його задоволенні.
Представник відповідача ТОВ «ДВ Нафтогазодобувна компанія» Бірюкова Т.С. в судовому засіданні проти позову заперечує, вважає, що позовна заява не відповідає ст. 137 ЦПК України, оскільки в ній не зазначено в чому саме полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до п. 10 Акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форми Н-1) № 5 від 07.11.2011 року, позивач порушив ст. 14 Закону України «Про охорону праці», п. V.5.1.Правил безпеки у вугільних шахтах, тому наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин з боку підприємства цілком відсутня, а навпаки порушення допущене з боку позивача. Тому зазначена у позові норма ст. 237-1 КЗпП України не поширюється у даному випадку на спірні правовідносини. Згідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника здійснюється фондом соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», чого не врахував позивач. У нього третя група інвалідності, яка свідчить, згідно Наказу МОЗ України від 05.06.2012 р. № 420, про помірно виражені порушення функцій організму, при яких можна у звичайних виробничих умовах продовжувати професійну діяльність нижчої кваліфікації (ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 30-60 відсотків). Таким чином, відповідач вважає, що позивач цілком здорова людина, очевидного характеру його страждання не носять, ті докази, які додані до позовної заяви лише констатують наявність у нього травми та ніяк не можуть бути розцінені як докази наявності завданої моральної шкоди. На підставі вищевикладеного відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.
Суд, дослідивши матеріали справи, та надані докази, на підставі ст. 60 ЦПК України, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з трудової книжки позивача, він з 24.10.2011 по 10.07.2012 року працював в філії «Шахтоуправління з видобутку та збагачення вугілля» ТОВ «ДВ Нафтогазодобувна компанія», після чого був звільнений за п. 2 ст. 40 КЗПП України ( за станом здоров'я) (а.с. 6-8).
Згідно довідки МСЕК від 26.06.2013 року, позивача, при первинному огляді, визнано інвалідом 3 групи з 26.06.2012 року в зв'язку з нещасним випадком на виробництві, та в нього встановлено 60% втрати професійної працездатності, йому протипоказані тяжка фізична праця, праця з вимушеним положенням тулубу, з навантаженням на праву верхню кінцівку, підвищене психоемоційне навантаження ( а.с 18).
При цьому, згідно дослідження комп'ютерній томографії, у позивача було виявлено компресійний перлом тіл Th10, 11, 12 - 1 ст. Начальний остеохандроз, деф.спондилез попереково-крижового відділу хребта, протрузія L 5-S1. Множинні переломи лицьового скелету, гемо синус, пневмоцефалія, КТ-картина дермоїдної кісти правої скроневої області, ймовірно з розривом. ( а.с. 18-21).
Відповідно до акту розслідування нещасного випадку, що стався 04.11.2011 року о 12 годин 30 хв. на філії « Шахтоуправління з видобутку та збагачування вугілля » ТОВ « ДВ нафтогазовидобувна компанія», комісія дійшла висновку, що нещасний випадок з гірником очисного забою ОСОБА_2 вважається пов'язаним з виробництвом, та складається акт за формою Н-1. Причинами нещасного випадку є засмічення гірничої виробки на сполученні проміжного штреку лави № 1 верхня та вантажного уклону, що є порушенням ст. 13 Закону України « Про охорону праці», п. У.6.1 Правил безпеки у вугільних шахтах. Необережність та неуважність самого потерпілого під час пересування по уклону, що є порушенням ст. 14 Закону України « Про охорону праці», п. 1У.5.1 Правил безпеки у вугільних шахтах ( а.с. 13-16).
Комісією з охорони праці філії « Шахтоуправління з видобутку та збагачування вугілля » ТОВ « ДВ нафтогазовидобувна компанія» від 26.07.2012 року було вирішено зменшити розмір одноразової допомоги позивачу на 5% за порушення ним вимог законодавства про охорону праці ( а.с. 17).
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Данні правовідносини регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року ( з наступними змінами), згідно зі ст.ст. 1, 21, 28, 34 якого на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладалося обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.
Пункт "е" ч. 1 ст. 21 та ч. 2 ст. 34 Закону… були виключені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року, який набув чинності з дня публікації 20.03.2007 року, у зв'язку з чим спірні правовідносини з вказаного часу регулюються ст. 237-1 КЗПП України, відповідно до вимог якої, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Таким законодавством є відповідні норми ЦК України, зокрема ч.ч. 3,4,5 ст.23, п.1 ч.1 ст.268, ст.ст.1167, 1168 ЦК України.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Статтею 1167 ч.1 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що моральну шкоду потерпілому зобов'язаний відшкодовувати роботодавець, в зв'язку з чим критично оцінює заперечення представника відповідача проти цього.
Як зазначає позивач, йому була заподіяна і моральна шкода, яка полягає в психологічному стресі та фізичному болю у зв'язку з лікуванням захворювання. Він набув фізичних обмежень, які заважають йому реалізовуватись, як особистості, не може швидко рухатись, втратив можливість продовжувати працювати та отримувати гідну заробітну плату. Моральну шкоду він оцінює в 65 000 гр., які просить стягнути з відповідача на його користь. Пошкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя і це суд визнає доведеним.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року ( з наступними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Як передбачає ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування,
а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві, за наслідками якої його було звільнено з роботи за станом здоров'я, визнано інвалідом третьої групи, ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 60%, суд приходить до висновку щодо завишення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, задовольнивши частково позов.
На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23,1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, ЦПК України, с у д -
Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч ) гривень.
В задоволені решти вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення набуває законної чинності , якщо протягом вказаного часу не надійде апеляційна скарга на нього.
Суддя Т.Г. Маркова