Справа № 123/4966/13-ц Номер провадження 2/123/2236/2013
26.06.2013 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:
головуючого, судді Гуріної О.В.
при секретарі Малевановій Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення,
07.05.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, він є власником квартири АДРЕСА_1. В квартирі на даний час зареєстрована та проживає відповідачка ОСОБА_2 Звільнити квартиру в добровільному порядку відповідачка відмовляється. Реєстрація та проживання ОСОБА_2 в квартирі перешкоджає позивачу в реалізації його прав власника. На підставі наведеного, просить усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом виселення.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги, просили позов задовольнити.
Відповідачка у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, з посиланням на те, що має право на проживання у спірному житловому приміщенні, так як з попереднім власником квартири ОСОБА_3 вона проживала однією сім'єю, а відтак також є спадкоємцем майна, що залишилось після його смерті. Крім того, просила прийняти до уваги, що не має іншого житла.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом при розгляді справи встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.12.2012 року, реєстровий №1-233 (а.с.5). Право власності позивача на спірне житло виникло з моменту державної реєстрації, тобто з 25.12.2012 року (а.с. 16). Згідно з обліковим рахунком НОМЕР_2, що виданий КП «ЖЕО Київського району м.Сімферополя», в квартирі з 17 квітня 2012 року зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 (а.с.11).
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
В розумінні вищенаведених положень закону право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватись цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Таким чином, виникнення права членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим майном та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку (квартири) права власності на цей будинок (квартиру), а відтак, припинення права власності особи на будинок (квартиру) припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком (квартири).
Передбачаючи право власника будинку (квартири) на відчуження цього об'єкту закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири).
Частина 4 ст.156 ЖК України передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку (квартири), при умові збереження права власності на будинок (квартиру) цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою спірної квартири в той час, коли її власником являвся ОСОБА_3, у зв'язку із чим набула право на проживання у цьому житлі як член сім'ї.
Між тим, суд вважає, що з припиненням права власності попереднього власника на квартиру АДРЕСА_1 припинилось й право відповідачки ОСОБА_2 на користування цією квартирою.
Як слідує з фактичних обставин справи, ОСОБА_2 не укладався договір найму (оренди) житла з новим власником, тому суд приходить до висновку, що на даний час відсутні будь-які законні підстави для проживання відповідачки у квартирі.
Отже, ОСОБА_2 з моменту реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру в порядку спадкування набула статус тимчасового мешканця, відповідно до якого не має самостійного права користування житлом.
Відповідно до ст.98 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання у жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача. Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Таким чином, тимчасові жильці згідно з положеннями ЖК та ЦК України (ст.98 ЖК, ст.818 ЦК) повинні звільнити житло після закінчення обумовленого з ними строку проживання при пред'явленні до них такої вимоги власником (наймачем, наймодавцем).
У судовому засіданні позивач пояснив, що звертався до відповідачки з проханням звільнити належне йому на праві власності житло, але остання до теперішнього часу його вимог не виконала. Пояснення позивача підтвердили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які у судовому засідання підтвердили, що ОСОБА_2 дійсно відмовляється добровільно виселитись з квартири, чим створює для позивача перешкоди у користуванні власністю.
Доводи відповідачки про те, що вона проживала однією сім'єю зі спадкодавцем і тому має право на спадкування спірної квартири, суд не приймає до уваги, оскільки будь яких доказів встановлення цього факту суду не надано.
На підставі наведеного, враховуючи, що власником заявлена вимога про звільнення квартири, а ОСОБА_2 як тимчасовий мешканець відмовляється звільнити жиле приміщення, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту відповідно до вимог ст.ст.386, 391 ЦК України шляхом виселення відповідачки без надання іншого житлового приміщення.
На підставі ст.ст. 321, 386, 391, 818 ЦК України, ст. 98 ЖК, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення із вказаного жилого приміщення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР К через Київський районний суд м.Сімферополя АРК шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Гуріна О. В.