Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/1683/13-ц
12.07.2013 м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді А.А.Надопта, при секретарі С.С.Онисько, за участю представника позивача по дорученню О.М.Мулеса, представника відповідача по дорученню ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» м.Київ до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» м.Київ про захист прав споживача та визнання недійним договору про надання споживчого кредиту,
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.04.2007р. між ПАТ КБ «УкрСибБанкк» та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11140020000, відповідно до умов якого банк надав відповідачу грошові кошти на загальну суму 19.700,00 швейцарських франків, а відповідач в свою чергу прийняв дані кошти та зобов'язався належно використати отримані кошти і повернути банку кредит в порядку та на умовах, зазначених у Кредитному договорі, в тому числі вчасно погашати кредит та відсотки за користування кредитом. 11.06.2012р. між ПАТ «УкрСибБанк» та ТОВ «Кей-Колект» м.Київ укладено договір факторингу №4, а відтак, як наслідок, до ТОВ «Кей-Колект» перейшли права вимоги за зобов»язаннями, які виникли у ОСОБА_3 на підставі кредитного договору від 11.04.2007р. за №11140020000 з ПАТ «УкрСибБанк».
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що ПАТ «УкрСибБанк» свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі- видав готівку, проте відповідач, в порушення умов вищевказаного кредитного договору свої зобов'язання не виконав, в результаті чого виникла заборгованість по сплаті кредиту, відсотків. На неодноразове прохання погасити заборгованість по кредиту та відсотках, відповідач не відреагував та не виконав свої зобов'язання по Договору та додаткам до нього.
Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 08.04.2013р. становить 18.118,23 швейцарських франків, що по курсу НБУ станом на 08.04.2013р. становить 154.181,39 грн.
У зв"язку з наведеним та відповідно до вимог ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 154.181,39 грн. та суму понесених ним судових витрат по справі- 1.541,81 грн. судового збору.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві та просив суд їх повністю задоволити. Одночасно представник позивача заперечував проти позовних вимог ОСОБА_3 по зустрічному позову та просив відмовити в ньому в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3, скориставшись своїми процесуальними правами, передбаченими ст.ст.29,31 ЦПК України, відповідно до вимог ст.123 ЦПК України до розгляду справи по суті 04.07.2013р. подав до суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» м.Київ про захист прав споживача та визнання недійним договору про надання споживчого кредиту, ухвалою суду від 04.07.2013р. дані позови об»єднанні в одне провадження.
Зокрема, обгрунтовуючи свої заперечення щодо первісного позову та свої зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 посилається на те, що з моменту укладення кредитного договору 11.04.2013р. істотно змінились обставини, якими вони керувались під час укладення кредитного договору.
Під час укладення договору він не міг передбачити, що офіційний курс швейцарського франка по відношенню до гривні може зрости від 414,41 грн. за 100 швейцарських франків до 842,20 грн. за 100 швейцарських франків.
ОСОБА_3, обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що виконання кредитного договору порушило б співвідношення його майнових інтересів, позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала під час укладення договору, зокрема, зміна обставин вносить істотний дисбаланс в договірні відносини між ним та банком.
Позивач ОСОБА_3 також вважає, що спірний договір укладено з порушеннями вимог Закону України «Про захист споживачів» в частині недотримання істотних умов, які обов»язкові для кредитних договорів, чим були порушені його права як споживача фінансових послуг, а відтак позивач вважає, що банк ввів його в оману, не надавши в письмовій формі повної інформації про умови кредитування. Також вважає порушенням і стягнення з нього боргу у швейцарських франках, оскільки це суперечить загальним принципам валютного регулювання в Україні.
З огляду на викладене, оскільки на думку ОСОБА_3 спірний договір №11140020000 від 11.04.2007р. не відповідає вимогам закону щодо змісту договорів споживчого кредиту, а відтак просить суд визнати цей кредитний договір, укладений між нею та ПАТ КБ «УкрСибБанк» недійсним з моменту його укладення.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв"язку, суд приходить до наступного.
Згідно з вимогами ст.55 Конституції України та ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов»язків.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст.8 Конституції України.
Відповідно до норм ст.ст.1,2 цього Закону судова влада в Україні здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, і реалізується шляхом здійснення суддями правосуддя в рамках відповідних судових процедур та в межах наданих повноважень.
Стаття 7 зазначеного Закону гарантує кожному захист його права, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов»язків цивільного характеру передбачено і п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до приписів ст..9 Конституції України та ст.ст.2,8 ЦПК України.
Повноваження суду при вирішенні цивільних справ визначені ЦПК України, у тому числі і повноваженнями щодо вирішення і кредитних спорів, а відтак, розглядаючи даний спір за первісним позовом суд вважає, що між сторонами склались правовідносини, які випливають із договірних зобов»язань.
Зокрема, згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору, який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), і вимогами законодавства.
Суд встановив, що всупереч цьому, відповідач не виконав свої зобов'язання, передбачені Кредитним договором. Так, як достовірно встановлено з матеріалів справи 11.04.2007р. між ПАТ КБ «УкрСибБанкк» та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11140020000, відповідно до умов якого банк надав відповідачці грошові кошти на загальну суму 19.700,00 швейцарських франків, а відповідач в свою чергу прийняла дані кошти та зобов'язався належно використати отримані кошти і повернути банку кредит в порядку та на умовах, зазначених у Кредитному договорі, в тому числі вчасно погашати кредит та відсотки за користування кредитом. 11.06.2012р. між ПАТ «УкрСибБанк» та ТОВ «Кей-Колект» м.Київ укладено договір факторингу №4, а відтак, як наслідок, до ТОВ «Кей-Колект» перейшли права вимоги за зобов»язаннями, які виникли у ОСОБА_3 на підставі кредитного договору від 11.04.2007р. за №11140020000 з ПАТ «УкрСибБанк».
Встановлено також, що ПАТ «УкрСибБанк» свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі- видав готівку, проте відповідач, в порушення умов вищевказаного кредитного договору свої зобов'язання не виконала, в результаті чого виникла заборгованість по сплаті кредиту, відсотків. На неодноразове прохання погасити заборгованість по кредиту та відсотках, відповідачка не відреагувала та не виконала свої зобов'язання по Договору.
Так, матеріалами справи достовірно доведено, що заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 08.04.2013р. становить 18.118,23 швейцарських франків, що по курсу НБУ станом на 08.04.2013р. становить 154.181,39 грн.
Суд виходить з того, що відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.
Відповідно до ч.2 ст.1050 та ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Оскільки в суді на підставі належних та достовірних доказах встановлені обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема, те, що відповідач не виконав взяті на себе відповідно до кредитного договору обов»язки, суд вважає первісний позов підставним і такий підлягає до задоволення.
Разом з тим, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги ОСОБА_3 по його зустрічному позову не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Обгрнутовуючи свої позовні вимоги по зустрічному позову ОСОБА_3 посилався на те, що спірний кредитний договір було укладено з порушеннями вимог Закону України «Про захист споживачів» в частині недотримання істотних умов, які обов»язкові для кредитних договорів, чим були порушенні його права як споживача фінансових послуг, з моменту укладення кредитного договору 11.04.2013р. істотно змінились обставини, якими вони керувались під час укладення кредитного договору- значно зріс валютний курс швейцарського франка до гривні, виконання кредитного договору порушило б співвідношення її майнових інтересів, позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала під час укладення договору, зокрема, зміна обставин вносить істотний дисбаланс в договірні відносини між ним та банком, а також стягнення з нього боргу у швейцарських франках, оскільки це суперечить загальним принципам валютного регулювання в Україні, проте суд не може погодитись з такими доводами ОСОБА_3, оскільки такі суперечать нормам ЦК України та вимогам Закону України «Про захист споживачів», а отже є безпідставними.
Так, згідно вимог ст.ст.6,627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Положення ст.652 ЦК України пов»язує можливість розірвання договору безпосередньо з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених у ч.2 ст.652 ЦК України.
У статті 11 Закону України «Про захист споживачів», на який ОСОБА_3 покликається в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог, визначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов»язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов»язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. У цьому ж чітко прописана процедура укладення договору, в якій йдеться й про питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип процедурної ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб»єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповілаьність, встановлену нормами ст.ст.15,23 цього Закону.
У зв»язку з цим застосування Закону №1023-Х11 до спорів, яки виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Оскільки після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору зазначений Закону України «Про захист споживачів» не можу бути застосований, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство, що регулює кредитні правовідносини.
Окрім того, відповідно до ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Розірвання (зміна) договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.
При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій етапі 651 ЦК України.
З матеріалів справи встановлено, що 11.04.2007р. між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, предметом якого є кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 19.700,00 швейцарських франків.
Так, звертаючись до суду із зустрічним позовом та обгрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_3 посилався між іншим і на те, що у 2008-2010р.р. відбулась істотна зміна обставин, якою він керувався, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу швейцарського франка по відношенні до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу.
Однак, ч.2 ст.652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.
До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі ст.652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до ст.ст.10,11,60 ЦПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Проте суд вважає, що ОСОБА_3 у своєму зустрічному позові не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Крім того, відповідно до ст.36 Закону України «Про Національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси, як зазначено у ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003р. № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до швейцарського франка, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони, в тому числі і ОСОБА_3, приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Позивачем по зустрічному позову не доведено, що сторони при укладені кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.
Виходячи із змісту ст.ст.1046,1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику, тобто ОСОБА_3 міг та зобов»язаний був знати про можливість таких ризиків.
Відсутність у боржника необхідних коштів, на що також посилається ОСОБА_3, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено ст.617 ЦК України.
Між тим, ст.629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Отже, ОСОБА_3 зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства, а відтак, оскільки ОСОБА_3 не здійснено спроб досудового врегулювання спору, а також не доведено необхідні умови для розірвання кредитного договору на підставі ст.652 ЦК України у судовому порядку, то підстави для задоволення його зустрічних позовних вимог та визнання недійсним кредитного договору відсутні.
Суд вважає, що при укладенні кредитного договору від 11.04.2007р. в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов'язання, ОСОБА_3, повинен був чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до швейцарського франка не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом. Ризик підвищення курсу швейцарського франка до гривні несе саме позичальник. Наявність усіх обов'язкових умов для визнання договору недійним, передбачених ЦК України, відсутня, а тому права ОСОБА_3 при укладені та виконанні кредитного договору від 11.04.2007р., укладеного між ним та ПАТ "УкрСиббанк", не порушені.
Суд також вважає, що судові витрати по справі, які поніс позивач, слід стягнути з відповідачки, оскільки відповідно до вимог ст.88 ч.1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. В даному випадку відповідно до платіжних доручень від 06.05.2011р. \а.с.1\ позивач сплатив 120,00 грн. за інформаційно-технічний розгляд справи та 277,65 грн. судового збору.
Відповідно до вимог ст.ст.25,256,257,267,525,554,1048,1050 ЦК України та керуючись ст.ст.10 п.3,11 п.1,60 п.1,88,212-213,215 ЦПК України, суд-
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» м.Київ до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту - задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_1 (ІК НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» м.Київ, вул.Іллінська-8 заборгованість за кредитним договором в сумі 18.118,23 швейцарських франкі, що по курсу НБУ станом на 08.04.2013р. становить 154.181,39 грн. та понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати в розмірі 1.541,81 судового збору.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» м.Київ про захист прав споживача та визнання недійним договору про надання споживчого кредиту - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Закарпатської області протягом 10-ти днів з дня його винесення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Повне рішення суду виготовлене 15.07.2013р.
ГоловуючийА. А. Надопта