Справа: № 2а-15711/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.
Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
Іменем України
25 червня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Федорова Г.Г.
суддів: Вівдиченко Т.Р.
Ключкович В.Ю.
за участю секретаря: Каленюк О.Ю.
та представника позивача Сікорського Т.Г.,
представника відповідача Сухенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Подол і К» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Подол і К» до Міністерства культури України, заступника Міністра культури України - керівника апарату Міністерства культури України Губіної Олександри Олександрівни, за участю: Прокуратури Подільського району м. Києва про визнання протиправною та скасування постанови, -
У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Подол і К» (далі -позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міністерства культури України, заступника Міністра культури України - керівника апарату Міністерства культури України Губіної Олександри Олександрівни (далі - відповідачі), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Міністерства культури України від 22.06.2012 року № 06 про застосування до ТОВ «Подол і К» фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини у розмірі 170 000,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Подол і К» відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Заслухавши в судовому засіданні судцю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції -скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, дозвіл на виконання будівельних робіт із будівництва офісних будівель з офісно-готельним комплексом та паркінгом (I-IV черги) за адресою: АДРЕСА_1 на № 1953-Пд/С від 07.04.2010 року надано ТОВ «Поділ і К», гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_7 та підряднику ЗАТ «Українська будівельна компанія».
Після проведення Департаментом культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України перевірки позивача на предмет дотримання законодавства України про охорону культурної спадщини на об'єкті будівництва: АДРЕСА_1-А-71 у Подільському районі м. Києва, було встановлено, що ТОВ «Подол і К» проводить будівельні роботи з будівництва офісно-готельного центру в історичному ареалі м. Києва за адресою: АДРЕСА_1-А-71 у Подільському районі м. Києва, без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - Міністерства культури України.
22 червня 2012 року Заступником Міністра культури України - керівником апарату Губіною О.О. за проведення незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць на ТОВ «Подол і К» накладено штраф у розмірі 170 000,00 грн. (Постанова про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини № 06 (далі - Постанова).
Суд першої інстанції мотивував своє рішення ти, що під час розгляду справи доводи позивача були спростовані, натомість, відповідач діяв у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством та в рамках закону прийняв правовий акт індивідуальної дії.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що в разі наявності в нього дозволу на виконання будівельних робіт, отримання інших документів дозвільного характеру, зокрема дозволу Міністерства культури України на проведення будівельних робіт, не вимагається; Крім того, проект будівництва об'єкту за вищевказаною адресою було у встановленому чинним законодавством України порядку погоджено з Державною службою з питань національної культурної спадщини, про що свідчить погодження на першому аркуші першого тому проекту; що проект будівництва та всі дозвільні документи на будівництво офісних будівель з офісно-готельним комплексом та паркінгом (I-IV черги) за адресою: АДРЕСА_1 було у встановленому чинним законодавством України погоджено всіма уповноваженими на те органами, зокрема, органом охорони культурної спадщини в межах повноважень. Зазначає, що рішенням Київської міської ради від 02.04.2009 року передано громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних будівель на АДРЕСА_1, укладено договір оренди земельної ділянки за вищевказаною адресою від 25.02.2010 року між Київською міською радою та вказаними громадянами.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Будівельні роботи виконуються Позивачем на підставі дозволу від 07.04.2010 року №1953-Пд/С на виконання будівельних робіт із будівництва офісних будівель з офісно-готельним комплексом та паркінгом (1-4 черги) за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Приписами ст. 66 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Нармативно-правовим актом, що регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є Закон України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III (далі Закон № 1805-III).
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону № 1805-III приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
Приписами частини третьої статті 32 Закону № 1805-III визначено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону № 1805-III проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.
Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок надаються за умови дотримання виконавцем робіт вимог охорони культурної спадщини та наявності у нього необхідного кваліфікаційного документа, виданого кваліфікаційною радою. Порядок надання дозволів установлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної статті Закону № 1805-III, Кабінетом Міністрів України 13 березня 2002 року прийнято постанову № 316, якою затверджено Порядок видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 44 Закону № 1805-III за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, фінансові санкції у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону № 1805-III рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.
В ст. 45 Закону № 1805-III визначено, що фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, керівником чи заступниками керівника органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівником органу охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, керівником органу охорони культурної спадщини місцевого самоврядування після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.
Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.
Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що Відповідно до статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» за наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.
Пунктом. 2. Прикінцевих положень зазначеного закону вказано, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення Київської міської ради від 02.04.2009 року про передачу громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних будівель на АДРЕСА_1 (а.с. 27) та дозвіл від 07.04.2010 року №1953-Пд/С на виконання будівельних робіт із будівництва офісних будівель з офісно-готельним комплексом та паркінгом (1-4 черги) за адресою: АДРЕСА_1, який був виданий не тільки позивачеві, а й ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та ЗАТ «Українська будівельна компанія» (а.с. 9), були чинними на дату винесення постанови, однак до відповідальності був притягнений лише позивач.
Крім того, колегія суддів зазначає, що проект будівництва об'єкту за вищевказаною адресою було у встановленому чинним законодавством України порядку погоджено з Державною службою з питань національної культурної спадщини, про що свідчить погодження від 30.10.2009 року № 998 на першому аркуші першого тому проекту (а.с. 33).
Також, згідно з листами Державної служби з питань національної культурної спадщини від 25.05.2009 року № 22-1450/35 та від 23.03.2011 року № 22-694/35 (а.с. 34-35), на земельній ділянці по АДРЕСА_1, пам'ятки культурної спадщини відсутні, а вказана земельна ділянка не належить до земель історико-культурного призначення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про охорону культурної спадщини» (опублікований у Відомостях Верховної Ради України 2000, № 39, ст.333) набрав чинності ще до прийняття Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (опублікований у Відомостях Верховної Ради України 2011, № 34, ст.343).
Колегія суддів зазначає, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.
Тобто будівельні роботи, які виконуються Позивачем на вищевказаній земельній ділянці, не можуть вважатися незаконними з огляду на наявність у Позивача діючого дозволу від 07.04.2010 року №1953-Пд/С на виконання будівельних робіт, як єдиного документу, необхідність в отриманні якого передбачена чинним законодавством України.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Подол і К» до Міністерства культури України, заступника Міністра культури України - керівника апарату Міністерства культури України Губіної Олександри Олександрівни, за участю: Прокуратури Подільського району м. Києва про визнання протиправною та скасування постанови слід задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Міністерства культури України від 22.06.2012 року № 06 про застосування до TOB «Подол і К» фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини у розмірі 170 000,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Подол і К» судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1 700,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 850,00 грн.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Подол і К» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Подол і К» до Міністерства культури України, заступника Міністра культури України - керівника апарату Міністерства культури України Губіної Олександри Олександрівни, за участю: Прокуратури Подільського району м. Києва про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Міністерства культури України від 22.06.2012 року № 06 про застосування до TOB «Подол і К» фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини у розмірі 170 000,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Подол і К» судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1 700,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 850,00 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Федорова Г.Г.
Судді: Вівдиченко Т.Р.
Ключкович В.Ю.
Повний текст виготовлено 01.07.2013 року.
Головуючий суддя Федорова Г. Г.
Судді: Вівдиченко Т.Р.
Ключкович В.Ю.