Копія
Справа № 822/2188/13-а
02 липня 2013 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,
при секретаріДехтярук В.В. ,
за участі: представника позивача представника відповідачаОСОБА_3, Коваль Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 м. Хмельницький до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати протиправними та скасувати вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про сплату боргу № Ф-3730 від 10.05.2012 року на суму 911,99 грн., та Ф-737 від 19.03.2013 року на суму 4572,42 грн., до Пенсійного фонду України та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звільнити позивача від сплати єдиного внеску до Пенсійного фонду України як пенсіонера.
Свій позов позивач мотивує тим, що в травні 2012 року він отримав від відповідача вимогу про сплату недоїмки щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказану вимогу позивач оскаржив в адміністративному порядку, але в лютому 2013 року знову йому направлена вимога про сплату недоїмки щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказані вимоги № Ф-3730 від 10.05.2012 року на суму 911,99 грн., та Ф-737 від 19.03.2013 року на суму 4572,42 грн., позивач вважає протиправними тому що він є пенсіонером за віком та відповідно до частини 4 статті 4 Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати за себе єдиного внеску.
Позивач в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що в травні 2012 року позивач отримав від відповідача вимогу про сплату недоїмки щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказану вимогу позивач оскаржив в адміністративному порядку, але в лютому 2013 року йому знову направлена вимога про сплату недоїмки щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вказані вимоги № Ф-3730 від 10.05.2012 року на суму 911,99 грн., та Ф-737 від 19.03.2013 року на суму 4572,42 грн., позивач вважає протиправними тому що він є пенсіонером та відповідно до частини 4 статті 4 Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати за себе єдиного внеску.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, пояснивши суду, що вимоги про сплату боргу направлені згідно чинного законодавства, так як позивач отримує пенсію за вислугою років в зв'язку з чим зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки не підпадає під дію частини 4 статті 4 Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» N 1058-IV від липня 2003 року.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно частини 2 статті 15 цього Закону платниками страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування є застраховані особи, зазначені в пунктах 1 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Дослідження вказаних норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дає суду підставу зробити висновок про те, що фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та є платниками страхових внесків.
Із пояснень сторін та матеріалів справи судом встановлено, що позивач 02.06.2009 року зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Хмельницької міської ради та проводить підприємницьку діяльність, тобто виходячи із змісту норм пункту 3 частини 1 статті 11, частини 2 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та повинен бути платником страхових внесків.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд приходить до висновку, що участь такої застрахованої особи у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється за двох умов:
1. у разі якщо застрахованій особі відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначено пенсію і вона не продовжує працювати;
2. якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.
Перший рівень-солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Другий рівень-накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах-суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.
Третій рівень-система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» довічною пенсією вважається пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом.
Розділом XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що розділи X і XI, а також положення цього Закону, що стосуються Накопичувального фонду, набирають чинності з дня набрання чинності законом про запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду.
Аналізуючи вказані норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд робить висновок про те, що оскільки накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні не діє за відсутності прийнятого закону про запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду, відповідно відсутні підстави для призначення довічних пенсій в розумінні визначення даного статтею 1 цього Закону.
Позивачу при виході на пенсію була призначена пенсія за вислугу років згідно норм Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» № 2262-XII від 09.04.2012 року, що не заперечується сторонами та об'єктивно підтверджується матеріалами справи.
Згідно частини 1 статті 1-1, статті 7 цього Закону законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за цим Законом, перед звільненням зі служби.
При цьому військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.
Так як позивач продовжує працювати, тобто здійснювати підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець після призначення йому пенсії за вислугу років за правилами Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», тому на нього поширюється дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим згідно частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, (фізичні особи - підприємці), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач при здійсненні підприємницької діяльності обрав спрощену систему оподаткування.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати тому числі і такі як пенсія за віком.
Відповідно до частини 1 статті 26 цього ж Закону право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення ними віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Позивачу 09 вересня 2000 року виповнилось 60 років, тобто з цього часу він набув право на призначення пенсії за віком, але скориставшись крім того своїм правом на призначення виду пенсії за своїм вибором, він продовжує отримувати призначену йому пенсію за вислугу років згідно норм Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».
Аналізуючи норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», суд робить висновок, що незважаючи на те, що позивачу призначена пенсія за вислугу років як особі начальницького складу органів внутрішніх справ, він після досягнення 60-ти річного віку як це передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", набув право на пенсію за віком, та отримав статус пенсіонера за віком, але при цьому використав своє право на отримання пенсії за вислугою років.
В зв'язку з тим, що позивач як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, фактично являється пенсіонером за віком, отримує відповідно до закону пенсію за вислугою років, тому згідно частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» він незважаючи від виду пенсії, яку отримує, повинен бути звільнений від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Звільнення позивача від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не залежить від виду пенсії яку отримує позивач, так як визначальним критерієм такого звільнення є досягнення ним пенсійного віку.
Відповідач, незважаючи на вимоги чинного законодавства проводить нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачу та виставляє йому вимоги про сплату такого внеску до відповідного Пенсійного фонду України.
За таких обставин суд вважає, що вимоги відповідача про сплату недоїмки із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, тобто є протиправними тому підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і повністю доведений в судовому засіданні, тому його необхідно задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 11, 13, 15, 26, Розділом XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1-1, 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», ст. 4, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про сплату недоїмки по внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-3730 від 10 травня 2012 року на суму 911,99 грн., та Ф-737 від 19 лютого 2013 року на суму 5484,41 грн.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому звільнити фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як особу пенсійного віку.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судові витрати (помилково сплачений судовий збір) в сумі 149,11 грн., (сто сорок дев'ять гривень одинадцять копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судові витрати (судовий збір) в сумі 149,11 грн., (сто сорок дев'ять гривень одинадцять копійок).
Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 08 липня 2013 року
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський