04 червня 2013 р. справа № 804/3465/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чорної В.В.
при секретарі судового засідання Молчановій В.В.
за участі:
представника позивача Філіпчука О.О.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Тернівського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, -
06 березня 2013 року Тернівський районний центр зайнятості м. Кривого Рогу (далі - Тернівський РЦЗ м. Кривого Рогу) на виконання своїх владних повноважень звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти, незаконно отримані нею як допомога по безробіттю, в сумі 4 051 грн. 58 коп.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що з 27.08.2010 р. ОСОБА_2 надано статус безробітної, та призначена допомога по безробіттю. У зв'язку з поданням письмової заяви про відмову від послуг державної служби занятості, відповідачка була знята з реєстрації у центрі зайнятості з 02.09.2011 р. При обміні інформацією з управлінням Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу, позивачем було встановлено, що ОСОБА_2 отримує на себе пенсію по втраті годувальника, яка була призначена їй з 01.04.2011 р. Посилаючись на те, що під час перебування на обліку у Тернівському РЦЗ м. Кривого Рогу відповідачка не подала відомості, які впливають на умови призначення допомоги по безробіттю, а саме, щодо отримання нею пенсії у зв'язку з втратою годувальника у період з 01.04.2011 р. по 21.08.2011 р., Тернівський РЦЗ звернувся до ОСОБА_2 з листом, у якому просив повернути незаконно отримані кошти в сумі 4 051 грн. 58 коп. Проте, в добровільному порядку зазначені кошти відповідачем не були повернуті, що стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом (а.с. 3-5).
Ухвалою суду від 19.04.2013 р., після усунення позивачем недоліків позовної заяви, за даним позовом відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено її до судового розгляду (а.с. 1-2).
В судовому засіданні 04.06.2013 р. представник позивача за довіреністю Філіпчук О.О. позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково також зазначив, що пенсія по втраті годувальника є іншим доходом, що позбавляє відповідачку можливості отримувати ще й допомогу по безробіттю.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що вона є інвалідом з дитинства, з 30.01.1997 р. їй призначена третя група інвалідності безстроково, та пенсія по інвалідності. З метою реалізації свого права на працю, вона 27.08.2010 р. звернулась до Тернівського РЦЗ м. Кривого Рогу з відповідною заявою, за результатами розгляду якої з 27.08.2010 р. їй було надано статус безробітної, та призначено допомогу по безробіттю. В березні 2011 року ОСОБА_2 стало відомо про її право на пенсію по втраті годувальника, оскільки її батько ОСОБА_3 помер внаслідок професійного захворювання ІНФОРМАЦІЯ_1 р., а вона є інвалідом з дитинства, після чого відповідачка звернулась до органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою. З 01.04.2011 р. ОСОБА_2 призначено пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв'язку з погіршенням здоров'я та втратою надії на працевлаштування за допомогою позивача, ОСОБА_2 у серпні 2011 року звернулась до Тернівського РЦЗ м. Кривого Рогу із заявою про відмову від послуг державної служби зайнятості, після чого була знята з обліку в центрі зайнятості з 02.09.2011 р. Враховуючи вищевикладені обставини, посилаючись на відсутність ознак недобросовісності у своїх діях при отриманні допомоги по безробіттю, відповідач посилається на необґрунтованість вимог позивача, та просить відмовити у їх задоволенні (а.с. 42-43).
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, та виходить при цьому з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що 27.08.2010 р. ОСОБА_2 звернулася до Тернівського районного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної та виплати допомоги по безробіттю. За формою даної заяви, ОСОБА_2 зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років, про що поставила свій підпис (а.с. 8).
Частинами 1, 3, 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ (в редакції, яка діяла на час звернення відповідачки із зазначеною заявою) передбачено, що застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Згідно ч. 1 ст. 23 зазначеного Закону, п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 р., зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за № 915/5136 (далі - Порядок № 307) в редакції, яка діяла на час звернення відповідачки із заявою про надання їй статусу безробітної, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:
- до 2 років - 50 відсотків;
- від 2 до 6 років - 55 відсотків;
- від 6 до 10 років - 60 відсотків;
- понад 10 років - 70 відсотків.
Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру:
- перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
- протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
- надалі - 70 відсотків.
Наказом Тернівського РЦЗ м. Кривого Рогу від 27.08.2010 р. № НТ 100827 ОСОБА_2 з 27.08.2010 р. надано статус безробітної, та відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 р. (далі - Порядок № 307), призначено виплату допомоги по безробіттю на період з 27.08.2010 р. по 21.08.2011 р. у розмірі 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100 відсотків - 90 календарних днів, 80 відсотків - 90 календарних днів, 70 відсотків -180 календарних днів (а.с. 15).
Пунктами 10, 12 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі надання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості, та у разі закінчення строку їх виплат.
Відповідно до абз. 9 п.п. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007 р. (далі - Порядок № 219), громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня подання письмової заяви до центру зайнятості про відмову від його послуг або з дати, зазначеної в заяві.
Наказом Тернівського РЦЗ м. Кривого Рогу від 02.09.2011 р. № НТ 110902, згідно абз. 9 п.п. 1 п. 20 Порядку № 219, ОСОБА_2 було знято з обліку у зв'язку з поданням нею письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості, а також з 22.08.2011 р. припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із закінченням строку її виплати. У відповідності до пп. 12 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с. 15).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п. 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 р. № 60/62, Тернівським РЦЗ м. Кривого Рогу було проведено обмін інформацією з управлінням Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу, за наслідками якого встановлено, що ОСОБА_2 з 01.04.2011 р. отримує пенсію по втраті годувальника, що підтверджується листом управління Пенсійного фонду України в Тернівському районі м. Кривого Рогу від 31.05.2012 р. № 5060/06-29 (а.с. 14).
Зважаючи на викладені обставини, позивач стверджує, що ОСОБА_4 з моменту отримання нею допомоги по втраті годувальника втратила право на отримання допомоги по безробіттю, оскільки, виходячи з положень Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі, коли особа отримує пенсію про втраті годувальника, вона набуває соціального статусу непрацездатної особи, в той час, як отримання нею пенсії по інвалідності не позбавляє її статусу працездатної особи, у відповідності до рекомендацій МСЕК.
Крім того, на думку позивача, в порушення абз. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким передбачено, що застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, ОСОБА_2 під час перебування на обліку у Тернівському РЦЗ м. Кривого Рогу як безробітної, не подала відомості, які впливають на умови призначення допомоги по безробіттю.
При цьому, свою позицію позивач обґрунтовує наступним.
Згідно аб.з. 17 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними громадянами визнаються особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 12 ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1058-IV від 09.07.2003 р., право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII, який був чинним на час призначення та здійснення ОСОБА_2 виплати допомоги по безробіттю, передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів.
Відповідно до п. 6.14 Порядку № 307, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за № 915/5136, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи зазначені норми законодавства, а також те, що під час перебування на обліку у центрі зайнятості, у період з 01.04.2011 р. по 21.08.2011 р. ОСОБА_2 одночасно з допомогою по безробіттю отримувала і пенсію у зв'язку з втратою годувальника, у зв'язку з чим отримала статус непрацездатної особи, та не повідомила про це позивача, Тернівський РЦЗ м. Кривого Рогу дійшов висновку про те, що матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 4 051 грн. 58 коп., передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», отримано ОСОБА_2 незаконно (а.с. 16).
З огляду на це, листом від 15.06.2012 р. № 12/05-67 Тернівський РЦЗ м. Кривого Рогу звернувся до ОСОБА_2 з проханням повернути кошти в сумі 4 051 грн. 58 коп., які були незаконно отримані нею як допомога по безробіттю (а.с. 17). Проте, зазначені кошти відповідачкою в добровільному порядку повернуті не були, що стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
При вирішенні даного спору, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII, який був чинним на час призначення та здійснення виплат ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Також, згідно абз. «е» ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону, держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі інвалідам, які не досягли пенсійного віку.
Отже, Закон України «Про зайнятість населення» не містить жодної норми, яка б унеможливлювала визнання інваліда безробітним, та ставила б визнання інваліда безробітним в залежність від отримання ним пенсії та соціальної допомоги від держави у зв'язку з інвалідністю.
З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки Жовтневої МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 № 100372, ОСОБА_2 з 30.01.1997 р. встановлено третю групу інвалідності (інвалід з дитинства), у зв'язку з чим, відповідно до норм абз. «б» ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення», їй було призначено пенсію по інвалідності з 30.01.1997 р. довічно (а.с. 52, 55).
При цьому, згідно зазначеної довідки, ОСОБА_2 придатна до працевлаштування маркшейдером.
Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. При цьому, непрацездатними членами сім'ї, зокрема, вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Згідно листа управління Пенсійного фонду України від 30.05.2013 р. № 3848/06/65, з 01.04.2011 р. за особистою заявою ОСОБА_2, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», її переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за втратою годувальника як інваліда з дитинства (а.с. 51).
На думку позивача, саме зазначені обставини є підставою для позбавлення відповідачки статусу працездатної особи, оскільки, згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається лише непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника. Отже, з моменту призначення зазначеної пенсії, на думку позивача, ОСОБА_2 набула статусу непрацездатної особи, у зв'язку з чим не може бути визнана безробітною особою в порядку ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення».
Проте, з такою позицією позивача суд не погоджується, оскільки переведення відповідачки з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку із втратою годувальника обумовлено необхідністю приведення її пенсійної справи у відповідність до норм чинного законодавства України, зокрема, ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, зазначені обставини не позбавляють останню статусу інваліда третьої групи з дитинства, яка придатна до праці за умови дотримання рекомендацій МСЕК, та, відповідно, не є підставою для втрати останньою статусу працездатної особи.
Отже, ОСОБА_2 як інвалід третьої групи з дитинства, яка, згідно рекомендацій Жовтневої МСЕК, придатна до роботи маркшейдером, та не досягла пенсійного віку, має право конкурувати на ринку праці України нарівні з іншими працездатними громадянами, та за умови реєстрації її в органах служби зайнятості може бути визнана безробітною відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення». Таким чином, підстави для позбавлення її допомоги по безробіттю у зв'язку з переведенням з пенсії по інвалідності на пенсію за втратою годувальника - відсутні.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Тернівського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 10.06.2013 р.
Суддя В.В. Чорна