ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
05 липня 2013 року № 2а-10590/10/1370
16 год. 01 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Качур Р.П.,
за участю секретаря судового засідання - Чернявської О.Д.
представника позивача Мандзиняк Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУМВС України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів, -
15 листопада 2010 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова до ОСОБА_3 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 45800 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи Державної автомобільної інспекції при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на ім'я ОСОБА_3 здійснено першу державну реєстрацію автомобіля марки MAN (державний номерний знак НОМЕР_3) 2002 року випуску та відповідно до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» повинен був сплатити податок з власників транспортних засобів до бюджету Залізничного району м. Львова в сумі 45800 грн. Доказів про зарахування вказаного податку в доход державного бюджету відповідачем не надано, що є підставою його стягнення податковим органом в примусовому порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення; заперечення проти позову не подав.
Суд, враховуючи неявку відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.
Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до листа Управління ДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 9/2074 від 31.08.2010 року на ім'я ОСОБА_3 18.03.2010 року здійснено першу реєстрацію автомобіля марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_3, 2002 року випуску.
Згідно з Розрахунком суми податку з власників транспортних засобів сума податку, що підлягає сплаті, становить 45800 грн.
З долучених до матеріалів справи копій реєстраційної справи транспортного засобу, зареєстрованого ОСОБА_3 та облікових карток приватних транспортних засобів вбачається, що позивач має у власності автомобіль, а квитанція про сплату податку в розмірі 45800 грн. відсутня.
Відповідно до довідки Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова № 16927/9/19-023/823 від 16.05.2011 року, кошти до бюджету від відповідача по сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 45800 грн. не надходили.
Спору щодо правильності розрахунку податку немає. Спір виник у зв'язку з не сплатою фізичною особою відповідачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 року, порушення якого встановлено податковим органом, та Закон України від 25.06.1991, № 1251-XII «Про систему оподаткування», Закон України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратили чинність з 01 січня 2011 року, згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99).
Спірні правовідносини виникли до 01.01.2011 року, а тому положення Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» та «Про систему оподаткування», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовуються Судом при вирішенні спору.
Закон України «Про систему оподаткування» визначає ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Відповідно до ст. 2 цього ж Закону під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Згідно зі ст. 14 цього ж Закону до загальнодержавних належать, зокрема, такі податки і збори (обов'язкові платежі), як податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Відповідно до ст. 20 цього ж Закону контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього ж Закону є об'єктами оподаткування.
Відповідно до ст. 2 цього ж Закону, об'єктами оподаткування є, зокрема, автомобілі вантажні - код 8704.
Згідно зі ст. 3 цього ж Закону, перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Згідно з ч. 1 ст. 5 цього ж Закону, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Згідно з ч. 6 ст. 5 цього ж Закону фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Згідно з ч. 5 ст. 6 цього ж Закону, сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього ж Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.
Відповідно до ст. 7 цього ж Закону у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Оскільки сума податку з власників транспортних засобів, яка мала б бути сплачена відповідачем під час первинної реєстрації, не зарахована на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, Суд вважає, що відповідач не виконав обов'язку із сплати податку.
З наведених вище положень Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» вбачається, що сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, розраховується саме фізичною особою за ставками, встановленими цим Законом.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме п. 4.2 ст. 4, визначено в яких випадках контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання, а саме у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Як вбачається з наведеного, на податковий орган не покладено обов'язку самостійно здійснювати нарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що підлягає сплаті. Таким чином, податкове повідомлення-рішення і податкові вимоги відповідно до ст.6 Закону № 2181 ІІІ з приводу сплати даного виду податку не виносяться.
Відповідно до п. 87.11 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Таким чином, податковий орган має право на звернення до суду з позовом про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Враховуючи наведене, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача податкового боргу.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в дохід Державного бюджету України податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 45800 (сорок п'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 10 липня 2013 року.
Суддя Качур Р.П.