Провадження №22ц/790/2448/13 Головуючий 1 інстанції
Справа № 2/639/186/2013 Шиянова Л.О.
Категорія: право власності Доповідач: Черкасов В.В.
03 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Черкасова В.В.
суддів - Кукліної Н.О., Бобровського В.В.
при секретарі - Каплоух Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 19 лютого 2013 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання та визнання права власності за набувальною давністю; ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи - Харківська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод володіння шляхом виселення із частини домоволодіння; ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи - Харківська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод володіння шляхом виселення із частини домоволодіння, -
У січні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання та визнання права власності за набувальною давністю.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказував, що він є біологічним сином ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Останній всиновив його з присвоєнням прізвища та по-батькові, оскільки перебував у зареєстрованому шлюбі з матір'ю позивача. На підставі договору купівлі-продажу його батьку ОСОБА_6 належало 2/8 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, інші ? частина зареєстрована за ОСОБА_3, 3/16 частини - зареєстровані за ОСОБА_4, 1/16 - за ОСОБА_5, а 2/8 частини взагалі не зареєстровані. З 2001 року він став проживати у домоволодіння по АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_6, вели спільне господарство. Таким чином, більше десяти років він користується та володіє 2/8 частинами вищевказаного житлового будинку, слідкує за технічним його станом, робив поточний ремонт.
Тому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.36) ОСОБА_2 просив суд встановити факт його проживання по АДРЕСА_1 з жовтня 2001 року та визнати за ним право власності на 2/8 частину вказаного домоволодіння за набувальною давністю.
У травні 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовними заявами до ОСОБА_2, треті особи - Харківська міська рада, ОСОБА_3 про усунення перешкод володіння шляхом виселення із частини домоволодіння.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказували, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 16 березня 2011 року за ними визнане право власності на 3/16 частини спірного домоволодіння за ОСОБА_4 та 1/16 частина визнана за ОСОБА_5, а ОСОБА_2 було відмовлено у визнанні за ним права власності на 2/8 частин, оскільки судом було встановлено факт не проживання останнього по АДРЕСА_1 в період з 2001 року по серпень 2007 року. Після ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 недобросовісно володіє ? частиною будинку до якої входять не зареєстровані 2/8 частини.
Тому, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у позовних заявах просили суд усунути перешкоди володіння ними належними їм на праві власності 3/16 та 1/16 частинами домоволодіння по АДРЕСА_1 через виселення ОСОБА_2 із квартири 2 вказаного будинку, а саме із приміщень: 2-1,2-2,2-3,2-4,2-5,2-6, ІІ.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 24 липня 2012 року позовні заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5 об'єднані в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 (а.с.123).
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 19 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено. Позови ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено. Усунено перешкоди у здійсненні ними права володіння їх власністю відповідно : 3/16 та 1/16 частинами домоволодіння АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_2 з частини домоволодіння, яке складається з приміщень: 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6,по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі та про відмову у позові ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить із наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з відсутності ознаки добросовісності та законності володіння майном, як необхідної ознаки для визнання права власності за набувальною давністю, тоді як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є законними власниками 3/16 та 1/16 частинами домоволодіння АДРЕСА_1, яким позивач за первісним позовом чинить перешкоди у користуванні їх власністю.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.
Відповідно до частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно, а частина 4 цієї ж статті вказує що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
У п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказано, що цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року.
Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюється також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Ознаками володіння, які є необхідними для набутті права власності на річ за набувальною давністю є добросовісність, відкритість, безперервність і тривалість володіння.
При зверненні до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння майном.
Матеріалами справи підтверджується, що право власності на спірне домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 - ? частина на підставі договору купівлі-продажу; ОСОБА_4 - 3/16 частини на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.03.2011 року та ОСОБА_5 - 1/16 частина також на підставі вищевказаного рішення суду; інші 2/8 частини не зареєстровані (а.с.39).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 з березня 2008 року не погоджується з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо належних на праві власності їм частин у вищевказаному будинку, просив визнати заповіт складений ОСОБА_6, його батьком на ім'я ОСОБА_9, 30 липня 2007 року на все належне йому на праві власності майно.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 16 березня 2011 року за ОСОБА_4 визнано право власності на 3/16 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями; за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/16 частину вищевказаного домоволодіння; У задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання заповіту складеного ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_9, 30 липня 2007 року та визнання за ним права власності на 2/8 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 у порядку спадкування по заповіту після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовлено. Рішення набрало законної чинності (а.с.54-59,94-99).
Доводи ОСОБА_2 стосовно набувальної давності права власності на 2/8 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції та не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до посвідченої нотаріусом довіреності 27.12.2011 року ОСОБА_2 про уповноваження вести його справи та наданої ОСОБА_10, ОСОБА_11, зазначено, що ОСОБА_2 - фактично мешкає в АДРЕСА_1, тобто за спірною, знятий з реєстраційного обліку за адресою : АДРЕСА_3, з 30 квітня 2008 року, на час видачі довіреності не зареєстрований.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 не надав суду належних доказів на підтвердження тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння частиною житлового будинку АДРЕСА_1.
Крім того, статтею 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого май на будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_2 володіє частиною домоволодіння АДРЕСА_1 без наявних на те правових підстав, тому відсутні ознаки набуття права власності ним частини спірного будинку за набувальною давністю, а право ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає поновленню шляхом усунення перешкод володіння шляхом виселення.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303 304, п1,ч.1ст.307, ст..ст.308, 313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 19 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: