Провадження №22ц/790/3948/13 Головуючий 1 інстанції
Справа № 638/1520/13-ц Купіна М.А.
Категорія: трудові Доповідач: Черкасов В.В.
03 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Черкасова В.В.
суддів - Кукліної Н.О., Бобровського В.В.
при секретарі - Каплоух Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 01 квітня 2013 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Харківський тракторний завод ім.. С. Орджонікідзе» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час розрахунку та індексацію заробітної плати, -
У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Харківський тракторний завод ім.. С. Орджонікідзе» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час розрахунку та індексацію заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказувала, що між нею та відповідачем 01 січня 2011 року був укладений трудовий договір, який розірвано 08 листопада 2012 року Угодою №1 на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП (за угодою сторін). В порушення умов трудового договору та чинного законодавства в день звільнення їй не було виплачено всіх сум, що підлягають сплаті та вихідної допомоги в розмірі трьохмісячного заробітку, крім того, заробітна плата виплачена без проведення її індексації.
Тому, ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача на її користь суму у розмірі 214 409,61 грн. та понесені нею судові витрати, оскільки вважала що їй не була виплачена вихідна допомога, індексація заробітної плати з дня звільнення 09.11.2012 року по час звернення до суду.
У судовому засіданні представник відповідача визнав позов в частині стягнення індексації заробітної плати в сумі 921,15 грн., в іншій частині - заперечував проти позову з посиланням на п.4 Угоди №1 від 08.11.2012 року, укладеної між сторонами.
ОСОБА_2 та її представник, який приймав участь у справі першої інстанції про день, час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлися належним чином. Про що свідчять зворотні поштові повідомлення, та заяви представника позивачки про знаходження його за вказаною адресою. У судові засідання після оголошення перерви повторно не з'явилялися.
При цьому представник позивачки адвокат ОСОБА_3 особисто направив заяву щодо причини неявки у судове засідання на 03.07.2013 року у зв'язку з його відпускою. Однак суду відповідних підтверджуючих доказів на вказану оставину у заяві поважності причини неявки до суду не надав.
Неявка позивачки повторно та її представника, належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи судом апеляційної інстанції.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 01 квітня 2013 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Харківський тракторний завод ім.. С. Орджонікідзе» на користь позивачки індексацію середньої заробітної плати за січень 2011 року - листопад 2012 року в розмірі 921,15 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 9,21 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить із наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачу всупереч вимогам чинного законодавства заробітна плата виплачена без проведення її індексації. Інші вимоги є безпідставними, оскільки Угодою №1 від 08.11.2012 року сторони визначили усі умови розірвання трудового договору, позивач підписала вказану Угоду чим підтвердила свою згоду з усіма її пунктами.
Такі висновки колегія суддів вважає правильними.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 01 січня 2011 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Харківський тракторний завод ім.. С. Орджонікідзе» укладений трудовий договір (а.с.6).
Угодою №1 від 08 листопада 2012 року розірвано вищевказаний трудовий договір на підставі п. 1. ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін (а.с.11).
Пунктом 4 даної угоди, в останній робочий день роботодавець зобов'язується виплатити робітнику заробітну плату за фактично відпрацьований час згідно трудового договору та компенсацію за невикористану відпустку.
Згідно з п. 5 даної угоди, працівник та роботодавець підтверджують, що умови розірвання трудового договору, встановлені в пункті 4 даної угоди, є кінцевими та зміні (доповненню) не підлягають.
У відповідності до п. 6 даної угоди, сторони підтверджують, що ніяких претензій один до одного не мають.
Жодних інших застережень щодо взаємин сторін дана угода не містить.
Наказом №250-п від 08.11.2012 року позивачку ОСОБА_2, головного бухгалтера, звільнено 09.11.2012 року, за угодою сторін, п. 1. ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підстава заява ОСОБА_2. З наказом ознайомлена 09.11.20012 року.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що в силу ст. 44 КЗпП України вихідна допомога виплачується при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Тобто у випадках розірвання трудового договору (як укладеного на невизначений строк, так і строкового) на інших підставах, наведених у КЗпП, вихідна допомога не виплачується.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи позивачка працюючи головним бухгалтером на підприємства відповідача в останній свій робочий день 09.11.2012 року, нарахувала собі заробітну плату за трудовим договором 26 481 грн.24 коп., компенсацію за невикористану відпуску 89 115 грн. 28 коп., за вирахуванням утриманих єдиних внесків на соціальне страхування, податків з доходів фізичних осіб за ставками 15% та 17% - 17 450 грн. 17 коп., і особисто відповідно до наданих відповідачем розрахункових відомостей заробітної плати та направленого платіжного доручення на свій особистий рахунок АТ «УкрСиббанк» отримала суму у розмірі 98 146 грн. 35 коп..
Тому судова колегія, вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно не належного виконання відповідачем положень укладеного трудового договору 01.01.2011 року - безпідставні, оскільки угодою №1 від 08.11.2012 року про розірвання трудового договору від 01.01.2011 року, сторони досягли всіх умов звільнення та уклали взаємовигідну між собою угоду виконання положень цього трудового договору. Крім того, доводи позивачки спростовується змістом самої Угоди та вимогами чинного законодавства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 01 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: