Рішення від 11.07.2011 по справі 2-607/11

Справа № 2-607/11

РІШЕННЯ

іменем України

11.07.2011 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого -судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Рубан Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової А 1356 про визнання дій неправомірними та поновлення в черзі на отримання житла,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини А 1356 про визнання неправомірними дій відповідача щодо взяття його на квартирний облік з 03.03.1995 року без урахування попереднього перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби та поновлення його на квартирному обліку з 30.11.1994 року.

В обгрунтування позову посилається на те, що свого часу проходив військову службу у різних військових частинах, де перебував на квартирному обліку. При переведенні по службі до військової частини А 1356 він був поставлений на квартирний облік з 03.03.1995 року, тобто йому не було враховано час перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби з 30.11.1994 року, чим було порушено його права, гарантовані законодавством України, щодо своєчасно отримання житла.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд визнати неправомірними дії командування військової частини А 1356 щодо взяття його на квартирний облік без урахування попереднього часу перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби та зобов'язати командування відповідача поновити його на квартирному обліку з 30 листопада 1994 року.

Представник відповідача військової частини А 1356 ОСОБА_2, що діяв на підставі відповідної довіреності (а.с.26) позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні за безпідставністю позовних вимог. Пояснив, що відповідно до чинного законодавства кожний нормативно -правовий документ вступає в силу з моменту його підписання, опублікування, чи в термін встановлений в самому нормативно -правовому акті. Наказ Міністра Оборони України № 20 вступив в силу з 03.03.1995 року, і не має зворотної дії в часі, крім того, пунктом 2 цього наказу встановлено, що при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку, але не раніше ніж з дня набрання чинності цим наказом, отже позивачеві вірно встановлено час постановки на квартирний облік з 03 березня 1995 року без врахування часу перебування на такому обліку з 30 листопада 1994 року.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних обьгрунтувань.

Встановлено, що в 1994 році позивач був призваний на військову службу у військову частину 93911 м. Миргорода, де і був постановлений на квартирний облік / а.с. 7 -13 /. Факт його перебування на квартирному обліку в черзі підтверджується довідкою Лубенської квартирно -експлуатаційної частини / а.с. 6 /. З 03 лютого 1994 року, після переведення позивача на нове місце служби до військової частини А 1332 м. Полтава його поставлено на квартирний облік за цим місцем служби.

Пунктом 11 Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 20 від 03.02.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1995 р. за N 43/579, передбачено, що військовослужбовці Збройних Сил України, які перебувають на квартирному обліку, при переміщенні по службі на вищу, рівнозначну посаду, а також з вищих посад на нижчі за підставами, передбаченими підпунктами "а", "б" та "д" пункту 36 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу та підпунктами "а" та "б" пункту 27 Тимчасового положення про проходження військової служби прапорщиками та мічманами (затверджені Указом Президента України від 13 травня 1993 року N 174/93), пов'язаному з переїздом до іншого гарнізону, приймаються на квартирний облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей зі збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку за останнім місцем служби, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового та позачергового одержання жилих приміщень.

Згідно з пунктом 2 наказу Міністра оборони України № 20 від 03.02.1995 року встановлено, що у випадках, передбачених пунктом 11 згаданого Положення, при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку (в списках осіб, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень), але не раніше, ніж з дня набрання чинності цим наказом.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями. При цьому, відповідно до ст. 2 вказаного Закону ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством.

Положення пункту 2 наказу Міністра оборони України № 20 від 03.02.1995 року, який на даний час втратив чинність згідно з наказом Міністра оборони України від 6 жовтня 2006 року N 577, фактично звужували та обмежували реалізацію військовослужбовцями права на отримання житла, що відповідно до ст. 22 Конституції України є недопустимим.

Таким чином, військова частина А 1356, не зарахувавши позивачеві при постановці на квартирний облік період перебування на такому обліку з 30.11.1994 року, порушила гарантоване Конституцією України та Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” право ОСОБА_1 на забезпечення житлом, оскільки наслідком таких дій є суттєве зменшення часу перебування позивача на квартирному обліку та відповідно збільшення фактичного строку очікування отримання ним житла. Таке порушення прав позивача триває і на день розгляду справи судом а, отже підлягає захисту шляхом його поновлення, адже згідно ст. 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208, 214, 215, 218 ЦПК України; Конституцією України; ст. 43 ЖК України; Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”; Законом України „Про Збройні Сили України”; Положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, суд, -

Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 60, 61, 62, 64, 88, 208, 209, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 3, 8, 47 Конституції України, ст. 43 Житлового кодексу України, ст. ст. 2, 13 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили України”, положенням про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії командування військової частини А 1356 щодо взяття ОСОБА_1 на квартирний облік з 03 березня 1995 року без урахування попереднього перебування на квартирному обліку за попереднім місцем служби.

Зобов'язати командування військової частини А 1356 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку з 30 листопада 1994 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, представник якого не був присутнім під час проголошення судового рішення, в той же строк -з дня отримання його копії.

Суддя:

ОСОБА_3