Справа № 2-448/11
іменем України
08.07.2011 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого -судді Чернюк В.Д.,
при секретарі Рубан Т.М.,
з участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_3 ОСОБА_4” про визнання права на вклад в порядку спадкування, стягнення суми вкладу, просторочених відсотків та пені,-
В квітні 2011 року позивачка звернулася в суд з цим позовом до Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_3 ОСОБА_4” (надалі ОСОБА_5 ОСОБА_4”), посилаючись на порушення її прав відповідачем / а.с. 4 -10 /.
Під час розгляду справи по суті позивачка ОСОБА_6К, так само, як і її представник -адвокат ОСОБА_1 / а.с. 52, 53 /, заявлений позов підтримали, просили задовольнити його, пояснивши, що 29 травня 2008 року між банком -відповідачем, в особі начальника його Миргородського відділення ОСОБА_7 та чоловіком позивачки був укладений договір на вклад Універсальний, за яким той передав банку готівкою 15100 доларів США строком на 12 місяців з відсотковою ставкою по вкладу 25 % річних. На підтвердження отримання та зарахування коштів згаданому вкладнику було видано відповідний прибутковий валютний ордер. В серпні 2008 року чоловік позивачки ОСОБА_8 помер, внаслідок чого відкрилася спадщина. При цьому позивачка отримала в органах нотаріату свідоцтво про право на спадщину за законом в цілій частці майна чоловіка. З пояснень сторони позивача вбачається, що звернення ОСОБА_2 обласної дирекції відповідача про повернення суми вкладу і прострочених відсотків, після закінчення строку дії договору, не було задоволено.
Представник відповідача ОСОБА_9, яка діяла на підставі відповідної довіреності / а.с. 92 /, заявлений позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. По суті заявлених вимог пояснила, що договір, на який посилається сторона позивача, між банком та її чоловіком ОСОБА_8 фактично не укладався, не зареєстрований і не обліковується в установі банку. Оскільки в подальшому позивачка переоформила цей Договір на себе, проте фактично коштів до каси банку не вносила, вказаний договір, на думку представника, припинив свою дію. Крім того, представник Банку ОСОБА_7 не мала повноважень на самочинну зміну процентної ставки за договорами на вклади у доларах США і така ставка на час дії відповідного договору становила 11,5 % річних. З цих підстав заявлені вимоги є безпідставними.
Треті особи ОСОБА_10 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, проти задоволення заявлених позовних вимог не заперечували, подавши до суду відповідні письмові заяви, в яких справу просили розглядати у їх відсутність / а.с. 45, 48, 88, 89/.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних обгрунтувань.
Судом встановлено, що з 18 вересня 1977 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, від якого мають сина і доньку -третіх осіб по справі, відповідно 1977 та 1979 років народження / а.с. 20, 22, 23 /.
29 травня 2008 року між чоловіком позивачки ОСОБА_8Б та банком - відповідачем було укладено Договір № 20/02 -02/09, за умовами якого згаданий вкладник передав банку терміном на 12 місяціі готівкою валютні кошти в сумі 15100 доларів США з виплатою 25 % річних / а.с. 11 /.
Факт передачі цим вкладником валютних коштів відповідачу на виконання умов вищезгаданого договору підтверджується прибутковим валютним ордером № 5 від 29 травня 2008 року / а.с.12 /.
В період дії згаданого договору, тобто, 31 серпня 2008 року чоловік позивачки ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть, внаслідок чого відповідно до положень ст.ст. 1220, 1221 ЦК України відкрилася спадщина / а.с. 13 /.
Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 березня 2009 року на підставі ст. 1261 ЦК України спадкоємцем в цілій частці майна ОСОБА_8, померлого 31.08.2008 року, є його дружина ОСОБА_2 / а.с. 14 /.
Зі змісту копії довідки Миргородського комунального житлово -експлуатаційного управління Миргородської міської ради на момент смерті ОСОБА_8, за однією з ним адресою була зареєстрована і позивачка / а.с. 15 /, а тому відповідно до ст. 1268 ч. 3 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки не заявила про відмову від неї.
В квітні 2009 року ОСОБА_2 зверталася до керівництва відповідача з заявою про повернення суми вкладу, однак, її звернення залишилося без задоволення / а.с. 17 /.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 631 ч. 2 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Статтею 638 ч. 1 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу ( депозиту ) одна сторона ( банк ), що прийняла від другої сторони ( вкладника ) або для неї грошову суму ( вклад ), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.
Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Суд вважає, що договір від 29 травня 2008 року, копію якого надано стороною позивача на підтвердження заявлених вимог, відповідає вимогам згаданих норм, оскільки має просту письмову форму й містить усі істотні умови, необхідні для договору даного виду, а саме: суму вкладу, розмір відсотків за користування вкладом, порядок їх нарахування, термін дії договору.
Пункт 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України передбачає, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція, або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Надана позивачкою копія прибуткового валютного ордера № 5 від 29 травня 2008 року / а.с. 12 / відповідає вказаним вимогам Інструкції, а отже цей ордер є документом, який підтверджує внесення її чоловіком валютної суми до банку, тобто письмова форма договору банківського вкладу є додержаною.
Одночасно з цим договір на вклад Універсальний був підписаний від імені банку повноважною особою ОСОБА_7, оскільки таке повноваження начальника Миргородського відділення Полтавської обласної дирекції ПАТ „ОСОБА_3 ОСОБА_4” як укладення депозитних договорів від імені банку, передбачено довіреністю, виданою їй 27.12.2006 року / а.с. 55 -56 /. На час укладення цього договору остання працювала на посаді начальника Миргородського відділення, відповідно до наказу і згідно своєї посадової інструкції / а.с. 57 -61 / забезпечувала якісне обслуговування клієнтів, залучала та обслуговувала багатих, заможних клієнтів, забезпечувала контроль за організацією касової роботи у відділенні, за збереженням готівки, проведення касових операцій.
Частиною 4 ст. 95 ЦК України встановлено, що керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Згідно ст. 237 ч. 1 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
При таких обставинах суд вважає додержаною письмову форму договору банківського вкладу.
Одночасно з цим суд не може прийняти до уваги посилання представника банку -відповідача на невідповідність змісту згаданого прибуткового валютного ордеру № 5 від 29 травня 2008 року вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління національного банку України від 14 серпня 2003 року №337, оскільки положення вказаної Інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій і не встановлюють будь -яких обов'язкових правил поведінки для клієнтів банку. У правовідносинах чоловіка позивачки з банком касову операцію проводила працівник банку, а не сама вкладник, а тому останній і не міг бути відповідальним за порушення працівниками банку положень згаданої інструкції та інших внутрішніх банківських нормативних документів. Виданий банком вкладлнику прибутковий валютний ордер № 5 від 29 травня 2008 року має підпис посадової особи, достовірність та повноваження якої засвідчені печаткою банку. Отже, цей ордер є документом бухгалтерського обліку, складений представником банку і за його відповідність вимогам нормативних актів несуть відповідальність саме працівники банку, а не вкладник - чоловік позивачки.
Одночасно з цим відповідно до пункту 6.4 Договору від 29.05.2008 року банк -відповідач брав на себе зобов'язання нести відповідальність за дії службовця, уповноваженого приймати вклади від фізичних осіб ( в даному випадку ОСОБА_7М.), як за свої власні.
Та обставина, що Постановами Правління ВАТ „ОСОБА_3 ОСОБА_4” №П-79/2 від 27.06.2008 року та АППБ „Аваль” №П-78/8 від 03.11.2004 року встановлені порядок, форми типи і види депозитних договорів не має правового значення, тому, що відповідно до ст. 57 Конституції України, кожному громадянину гарантується право знати свої права та обов'язки, а тому закони та інші нормативно -правові акти, які визначають права та обов'язки громадян, повинні бути доведені до відому населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права та обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є недійсними. Вказані нормативно -правові акти офіційно не опубліковані і в Єдиний державний реєстр нормативних актів не включені.
Суд не може прийняти до уваги посилання представника банку -відповідача на те, що кошти від чоловіка позивачки за зазначеним договором до каси банку не надходили і рахунки по згаданому депозитному договору не відкривалися, оскільки ці обставини не спростовують факту передачі конкретним вкладником коштів відповідальному працівнику банку, тим більше, що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахуну не могло залежати від волі вкладника. Крім цього, за умовами згаданого договору (п. 2.2), вказаний рахунок зобов'язувався відкрити банк, а у виданих вкладнику валютних ордерах банком було зазначено номер рахунку, який відповідав змісту договору.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено -ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 3.2.3. договору вкладник має право по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.
Стаття 1060 ЦК України встановлює що, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Згідно з положеннями ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.
Виходячи із аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи факти, встановлені судом, ПАТ „ОСОБА_3 ОСОБА_4” зобов'язаний повернути позивачці, внесену її спадкодавцем суму вкладу по договору, а відмова від такого повернення є неправомірною. Тому суд вважає, що вимога позивачки про стягнення суми вкладу ґрунтується на законі, а отже підлягає до задоволення.
При вирішенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача відсотків і пені за користування кредитом суд виходить із наступного.
З заперечень проти позову представника ПАТ „ОСОБА_3 ОСОБА_4” вбачається, що на дату укладення спірного договору на вклади у ВАТ „ОСОБА_3 ОСОБА_4” діяли максимальні розміри процентних ставок у доларах США - 11,5 % річних.
Даних про те, що начальник Миргородського відділення АТ „ОСОБА_3 ОСОБА_4” ОСОБА_7 мала повноваження укладати договори по депозитним вкладам з більш високими відсотками судом не встановлено і таких доказів стороною позивача суду не надано.
Зважаючи на наведене, суд вважає, що при визначенні відсоткової ставки по спірному депозитному вкладу у доларах слід виходити з розміру 11,5 % річних, а не 25 % річних, як це зазначено в договорі, оскільки стягнення більших відсотків, ніж офіційно встановив ОСОБА_3, не відповідатиме положенням ст. ст. 5, 44 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.
Виходячи із меж позовних вимог про стягнення на користь позивачки річних відсотків по вкладу в доларах США та, беручи до уваги положення пункту 2.4.2 Договору від 29 травня 2008 року, суд вважає, що відсотки за користування грошовими коштами вкладника мають нараховуватися протягом дії строкового вкладу, а тому із ПАТ „ОСОБА_3 ОСОБА_4” на користь ОСОБА_6К, необхідно стягнути заборговані відсотки по вкладу у доларах США в загальній сумі 1736,5 доларів США ( 15100 х 11,5% ).
Позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення пені у розмірі 0.05 % від неповернутої суми вкладу за кожен день затримки відповідно до п. 4.1 укладеного договору, то суд виходить із положень ст. 258 ЦК України про спеціальну позовну давність відносног стягнення пені в один рік. Тому ці вимоги підлягають до часткового задоволення із стягненням пені за 365 днів прострочення, виходячи з розрахунку 7,55 доларів, що становить 2755,75 доларів.
Понесені позивачкою ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору, витрат з інформаційно -технічного забезпечення розгляду справи, які документально підтверджені / а.с. 1, 2 / на загальну суму 1820 гривень, підлягають до часткового відшкодування за рахунок відповідача згідно до положень ст. 88 ч. 1 ЦПК України, за якою, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При розгляді справи стороною позивачки заявлено та підтримано позовні вимоги в національній валюті України з урахуванням курсу долару США на час розгляду справи ( 796 гривень за 100 доларів США ) на загальну суму 211190,50 гривень. Проте, до задоволення ці вимоги підлягають в загальній сумі 155954,31 гривни. Отже, позовні вимоги щодо відшкодування понесених судових витрат підлягають до задоволення на 73,84 % від задоволених вимог, що в загальній сумі становить ( 1820 гр. х 73,84 % : 100 % ) 1343, 88 гривни.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 208, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 95, 203, 232, 237, 239, 244, 258, 526, 536, 549 ч. 3, 625, 626, 631, 1058, 1059, 1060, 1061, 1074, 1216, 1217, 1218, 1222, 1223, 1268 ч. 3 ЦК України, пунктами 1.1, 2.1, 2.4.1, 2,4.2, 2.5, 3.1.1, 3.2.1, 3.2.2., 3.2.3, 3.3.2, 3.3.3, 4.2, 6.4 Договору № 20/02 -02/09 на вклад Універсальний від 29 травня 2008 року, пунктом 8 глави 2 розділу III Інструкції про касові операції у банках України, ст. 17 Загальної декларації прав людини, ст. ст. 41, 57, 99 Конституції України, суд ,-
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування право на вклад та на майнові права за Договором на вклад Універсальний (без пролонгації) № 20/02-02/09 від 29 травня 2008 року, після померлого 31 серпня 2008 року чоловіка ОСОБА_8.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_3 ОСОБА_4” ( юридична адреса 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909, МФО 300001 ) на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення депозитного вкладу по Договору на вклад Універсальний № 20/02 - 02/о9 від 29 травня 2008 року 15100 доларів США, в рахунок відсотків по цьому вкладу 1736,5 доларів США, в рахунок пені 2755,75 доларів США, всього, стягнувши за даним договором 19592,25 доларів США.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_3 ОСОБА_4” на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті судового збору та витрат з інформаційно -технічного забезпечення розгляду справи 1343 ( одну тисячу триста сорок три ) гривни 88 копійок.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_3 ОСОБА_4” відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення -протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
ОСОБА_11