ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
08 липня 2013 року м. Київ№ 826/9126/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Окис Т.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомГоловного управління юстиції у м. Києві
доОСОБА_1
прозобов'язання вчинити дії,
за участю представників сторін:
від позивача - Сінчук Р.В.
від відповідача - ОСОБА_1
Головне управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - позивач, ГУЮ у м. Києві) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1.), в якому просило: зобов'язати відповідача передати до Київського державного нотаріального архіву всі документи згідно номенклатури справ та реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, що стосуються вчинених відповідачем нотаріальних дій, а також усі документи згідно номенклатури справ, що стосуються здійснення нотаріальної діяльності; передати до Головного управління юстиції у місті Києві печатку приватного нотаріуса для подальшого знищення або квитанцію про знищення такої печатки в установленому порядку та передати невикористані спеціальні бланки нотаріальних документів до Інформаційно-видавничого центру українського нотаріату.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Головного управління юстиції у м. Києві від 28 грудня 2012 року №3154 «Про припинення приватної нотаріальної діяльності по Київському міському нотаріальному округу та припинення дії реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1» припинено приватну нотаріальну діяльність відповідача з 01 січня 2013 року та припинено дію реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності №110, виданого на його ім'я Управлінням юстиції у м. Києві 26 червня 1996 року.
Також названим наказом зобов'язано відповідача передати до Київського державного нотаріального архіву в місячний термін архів та документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій, передати до Державного підприємства «Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату» невикористані бланки інформаційної системи Міністерства юстиції України та надати до Управління нотаріату Головного управління юстиції квитанцію у м. Києві реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, а також акти на підтвердження передачі зазначених вище документів до Київського державного нотаріального архіву та Державного підприємства «Інформаційно-видавничий центр українського нотаріату».
Проте, станом на момент звернення до суду відповідні дії відповідачем не вчинені, що і стало підставою для подання відповідного позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 26 червня 2013 року.
У судовому засіданні, призначеному на 26 червня 2013 року, судом оголошувалась перерва до 08 липня 2013 року у зв'язку з витребуванням у позивача додаткових документів.
В судовому засіданні 08 липня 2013 року судом постановлено на обговорення питання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача проти закриття провадження заперечував. Відповідач проти закриття провадження у справі не заперечував.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 4 названого Кодексу закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно пункту 1 частини 2 названої правової норми юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відтак, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
З врахуванням положень пункту 9 частини 1 статті 3 цього Кодексу, відповідач у справі адміністративної юрисдикції - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
При цьому, пунктом 5 частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.
Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні є Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993р. №3425-ХІІ з наступними змінами та доповненнями на час звернення до суду (далі по тексту - Закон України від 02.09.1993р. №3425-ХІІ).
Відповідно до визначення, яке закріплено у статті 1 названого Закону, нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно статті 3 Закону України від 02.09.1993р. №3425-ХІІ нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
Нотаріус не може займатися підприємницькою або адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або на службі в органах місцевого самоврядування, перебувати у штаті інших юридичних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів господарських організацій, кредитно-фінансових установ, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої, у вільний від роботи час.
Більше того, визначені в статті 5 цього ж Закону обов'язки нотаріуса, не є владними управлінськими функціями суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, відповідач у справі є самозайнятою особою, яка не здійснює владних управлінських функцій по відношенню до будь-якої особи, а тим більше по відношенню до позивача.
Статус Головного управління юстиції у м. Києві, його функції та правові основи діяльності визначені Положенням про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1707/5 від 23.06.2011 р.
Зі змісту зазначеного Положення, а також змісту інших законів України не вбачається повноважень Головного управління юстиції у м. Києві на пред'явлення адміністративного позову до нотаріуса, який не є суб'єктом владних повноважень, а є самозайнятою особою, про зобов'язання його передати до Київського державного нотаріального архіву усі документи згідно номенклатури справ та реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, надати до Головного управління юстиції у м. Києві квитанцію про знищення печатки приватного нотаріуса в установленому порядку, а також передати невикористані спеціальні бланки нотаріальних документів до Інформаційно-видавничого центру українського нотаріату, що в силу приписів частини 4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою умовою для подання позову суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому, в частини 1 статті 15 цього Кодексу визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства
Враховуючи наведене та з огляду на те, що характер спірних правовідносин не має ознак публічно-правового спору в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вирішення спірних правовідносин належить до компетенції місцевого загального суду.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалі №2а-1121/12/2670.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом Головного управління юстиції у м. Києві до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії.
На виконання приписів частини 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії, визначені у позові, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
На підставі вищенаведеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Закрити провадження у справі № 826/9126/13-а за позовом Головного управління юстиції у м. Києві до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І.Савченко