ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 липня 2013 року 16:34 № 826/8128/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Окис Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до треті особиГолови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_3 ОСОБА_4
про скасування розпорядження,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_5,
від відповідачів - Чорний В.О., Курілов І.Г.,
третя особа 1 - ОСОБА_3,
третя особа 2 - ОСОБА_3
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування розпорядження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 11 червня 2013 року.
У судове засідання, призначене на 11 червня 2013 року, позивач та представники Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не з'явилися, у зв'язку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 19 червня 2013 року.
Крім того, протокольною ухвалою від 11 червня 2013 року суд замінив неналежного відповідача Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію на Голову Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації та Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на Комісію з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.
У судове засіданні 19 червня 2013 року з'явилась позивач та її представник, а також треті особи. Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, документи, витребувані ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2013 року, не надали, що стало підставою для відкладення розгляду справи на 02 липня 2013 року та постановлення ухвали про витребування документів.
У судовому засіданні 02 липня 2013 року суд протокольною ухвалою виключив зі складу відповідачів Комісію з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та залучив у якості співвідповідача Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію.
Під час розгляду справи, позивач та її представник позов підтримали з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та просили скасувати розпорядження голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №418 від 02 жовтня 2012 року. Представники відповідачів та треті особи проти задоволення позову заперечували.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
22 листопада 2003 року між позивачем та ОСОБА_9 було зареєстровано шлюб від якого 23 липня 2006 року народився син ОСОБА_10.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2011 року шлюб між позивачем та ОСОБА_9 розірвано, в результаті чого син став проживати разом з матір'ю - ОСОБА_1
З метою встановлення часу для спілкування з онуком треті особи 10 вересня 2012 року звернулись до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач 2) із заявою про встановлення часу для спілкування з онуком.
За результатами вивчення зазначеної заяви та рішення комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 вересня 2012 року, викладене у протоколі №16, Голова Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач 1) 02 жовтня 2012 року виніс розпорядження №418 «Про вирішення питання щодо участі баби та діда у вихованні малолітньої дитини», яким визначив участь баби гр. ОСОБА_3 та діда гр. ОСОБА_4 у вихованні малолітнього онука ОСОБА_10 у формі спілкування з малолітнім онуком першої та третьої суботи місяця з 17-ї години до 20-ї години, а також в дні спілкування батька дитини гр. ОСОБА_9
Посилаючись на відсутність правових норм, які б встановлювали право відповідачів на винесення зазначеного розпорядження, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Декларація прав дитини, проголошена генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначає, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Згідно зі статтею 257 Сімейного кодексу України баба, дід, прабаба, прадід, мають спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
У той же час, відповідно до положень статті 263 названого Кодексу, спір щодо участь баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
У статті 159 Сімейного кодексу України зазначено, що суд визначає способи участь у вихованні дитини (періодичні чи системні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитини місця проживання тощо), місце та час спілкування, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Аналіз наведених положень Сімейного кодексу України дає підстави для висновку, що у разі виникнення між бабою, дідом, прабабою, прадідом та одним з батьків, з яким проживає внук, правнук спору щодо участі у вихованні дитини, такий підлягає розгляду судом.
У той же час, з метою врахування положень статті 159 Сімейного кодексу України, під час розгляду справи суд може отримати висновок органу опіки та піклування, з яким в силу положень частини 6 статті 19 ЦПК України може не погодитися, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Наведене також узгоджується з практикою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною в ухвалі від 19 червня 2013 року у справі №6-12107св13.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вирішення спору щодо участі баби та діда у вихованні дитини є виключною компетенцією суду, а відповідач під час винесення оскаржуваного розпорядження від 02 жовтня 2012 року №418 «Про вирішення питання щодо участі баби та діда у вихованні малолітньої дитини» вийшов за межі повноважень, що надані йому законодавством України.
Відповідно до положень частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Частиною 2 статті 165 цього Кодексу закріплено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
З урахуванням встановлених вище обставин, а саме того, що відповідачі під час прийняття оскаржуваного розпорядження вийшли за межі наданих їм повноважень, та з метою повного захисту прав позивача, суд приходить до висновку, що розпорядження від 02 жовтня 2012 року №418 «Про вирішення питання щодо участі баби та діда у вихованні малолітньої дитини» підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 02 жовтня 2012 року №418 «Про вирішення питання щодо участі баби та діда у вихованні малолітньої дитини».
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Савченко