ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9974/13 11.06.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ»
До Державного підприємства «ЕКО»
про стягнення 187 109, 74 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
від позивача - Івченко-Шавула Т.А. - представник за довіреністю №28 від 09.08.2012.
від відповідача - Вірченко Н.В. - представник за довіреністю №4 від 30.01.2013
В судовому засіданні 11.06.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 187 109, 74 грн., з яких, основний борг - 173 751, 76 грн., інфляційна складова - 295, 61 грн., 3% річних - 2 118, 22 грн. та пеня - 10 944, 15 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2013було порушенопровадження у справі №910/9977/13 та призначено її до розгляду на 11.06.2013.
В судовому засіданні 11.06.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги, мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012 було надано а відповідачем отримано теплову енергію, вартість якої складає 282 554, 70 грн., проте відповідач здійснив оплату за отриману теплову енергію лише частково в розмірі 108 802, 94 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 173 751, 76 грн. Також в судовому засіданні представник позивача надав пояснення щодо розміру основного боргу зазначеного відповідачем у відзиві на позовну заяву, та підтвердив розмір основного боргу в сумі 159 751, 76 грн. а також позивачем були подані витребувані судом документи по справі та довідку про розмір заборгованості.
Крім того, позивач у відповідності до умов договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012 просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10 944, 15 грн. та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 118, 22 грн. а також інфляційні збитки в сумі 295, 61 грн.
В процесі провадження відповідачем, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує факту заборгованості, однак зазначає що стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 187 109, 74 грн. не може підлягати повному задоволенню, оскільки 23.05.2013 відповідач сплатив частину суми вказаного в позові основного боргу в розмірі 14 000, 00 грн., а також позивач до основного боргу врахував субсидію в розмір і 3410, 22 грн. яка перераховується з державного бюджету, а відтак розрахунок основного боргу, інфляційної складової, пені та 3% річних проведено не правильно. Також відповідачем було надано контр-розрахунок суми заборгованості, який станом на травень 2013 становить 159 751, 76 грн. Виникнення заборгованості пояснює тим, що в зв'язку з правовою колізією в тарифній політиці держави затрати відповідача на сплату наданих позивачем послуг не покриваються за рахунок основних споживачів а також зазначає, що частина заборгованості виникла внаслідок несвоєчасного внесення мешканцями квартир плати за житлово-комунальні послуги. Також відповідач звертає увагу на те, що перебуває в скрутному фінансовому становищі, та просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
11.06.2013 відповідачем, через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва, було подано письмове пояснення до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивач при розрахунку пені не врахував положення п.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, а відтак розрахунок пені проведений не правильно. Також відповідачем було надано контр-розрахунок щодо нарахування пені, згідно якого сума пені в період з листопада 2012 по квітень 2013 становить 9 885, 28 грн.
В судовому засіданні 11.06.2013 представник відповідача надав пояснення по справі, де не заперечував факту заборгованості, однак зазначав що заборгованість за спожиту теплову енергію становить 159 751, 76 грн., а відтак просив врахувати контр-розрахунок щодо суми заборгованості та врахувати контр-розрахунок щодо розрахунку пені. Також представник відповідача просив звернути увагу на те, що відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, та просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій а також просив надати розстрочку в погашенні заборгованості.
Також, в судовому засіданні 11.06.2013 судом було розглянуто довідку позивача щодо розміру заборгованості, в якій зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.06.2013 становить 159 751, 76 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
Враховуючи вищенаведене, виходячи зі змісту поданої позивачем довідки щодо розміру заборгованості, суд приймає довідку позивача як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу та здійснює розгляд справи з врахуванням вказаної довідки щодо розміру заборгованості (основного боргу), визначеної позивачем в сумі 159 751,76 грн.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши оригінали документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
02.07.2012між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», як енергопостачальна організація, та відповідачем - Державним підприємством «ЕКО», як покупцем, було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151, відповідно до якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води (товар) у період з 01.07.2012 по 30.06.2013 у кількості 1 358, 966 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 0, 671 Гкал/год, в т.ч. на потреби: опалення 0, 518 Гкал та гарячого водопостачання 0, 153 Гкал. (п.1.1.); покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору (п.1.2.)
Умовами договору, сторони погодили, що поставка товару (постачання теплової енергії) здійснюється «Енергопостачальною організацією» на межу балансової належності, визначену у додатку №1 до договору (п.2.1.); подача теплової енергії покупцю та заповнення системи тепло-споживання покупця теплоносієм здійснюється виключно на підставі нарядів встановленої форми, що виписуються енергопостачальною організацією (п.2.2.); розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затвердженні розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів), що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігакалорію (грн./1 Гкал). Тарифи можуть змінюватись к зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціни на паливо, тощо), а також в інших випадках передбачених діючим законодавством та нормативними актами. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно умов договору. Діючі на час укладення договору тарифи на теплову енергію обумовлені додатком №4 до договору (п.6.1.); всі розрахунки по договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України (п.6.4.); покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця (п.6.6.); при здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію покупець обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору на постачання теплової енергії а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергію, що оплачується покупцем (п.6.7.1.); в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна компанія нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п.9.2.).
Так сторонами були підписані наступні додатки, до договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012, які підписані та скріплені печатками юридичних осіб, а саме:
- Додаток №2 від 01.07.2012, в якому сторони погодили обсяг поставки енергії у вигляді гарячої води на опалювальний сезон 2012-2013 р.р. з щомісячним розчепленням, а саме в кількості 1358,966 Гкал.
- Додаток №3 від 01.07.2012, в якому сторони погодили перелік абонентів, які знаходяться на балансі ДП «ЕКО», а саме: житловий будинок, 16 поверхів, вул. Челябінська 9-Б, загальна опалювальна площа 5600 м2;
- Додаток №3-а від 01.07.2012, довідка по будинках (спорудах) ДП «ЕКО» опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», де зазначено житловий будинок, 16 поверхів, вул. Челябінська 9-Б, загальна опалювальна площа 5600 м2 та кубатура будинку 25281 м3;
- Додаток №4 від 01.07.2012, сторони погодили тарифи на теплову енергію у вигляді гарячої води для споживачів теплової енергії, без урахування ПДВ, а саме: опалення - 169, 38 грн./Гкал та ГВП - 169, 38 грн./Гкал.
Згідно з особистими картками по договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012 між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та ДП «ЕКО», які надані позивачем, а саме: липень 2012 на суму 3 507, 20 грн.; серпень 2012 на суму 3 123, 23 грн.; вересень 2012 на суму 6 013, 91 грн.; жовтень 2012 на суму 24 358, 66 грн.; листопад 2012 на суму 35 712, 30 грн.; грудень 2012 на суму 55 585, 38 грн.; січень 2013 на суму 50 382, 89 грн.; лютий 2013 на суму 39 445, 20 грн.; березень 2013 на суму 50 814, 43 грн.; квітень 2013 на суму 13 611, 50 грн., позивачем було надано а відповідачем отримано теплову енергію, в період з липня 2012 по квітень 2013, вартість якої складає 282 554, 70 грн.
Відповідно до актів приймання-передавання товарної продукції, які надані позивачем, а саме:№7/2012-460151 за липень 2012 від 31.07.2012 на суму 3 507, 20 грн.; №8/2012-460151 за серпень 2012 від 31.08.2012 на суму 3 123, 23 грн.; №9/2012-460151 за вересень 2012 від 30.09.2012 на суму 6 013, 91 грн.; №10/2012-460151 за жовтень 2012 від 31.10.2012 на суму 24 358, 66 грн.; №11/2012-460151 за листопад 2012 від 30.11.2012 на суму 35 712, 30 грн.; №12/2012-460151 за грудень 2012 від 31.12.2012 на суму 55 585, 38 грн.; №1/2013-460151 за січень 2013 від 31.01.2013 на суму 50 382, 89 грн.; №2/2013-460151 за лютий 2013 від 28.02.2013 на суму 39 445, 20 грн.; №3/2013-460151 за березень 2013 від 31.01.2013 на суму 50 814, 43 грн.; №4/2013-460151 за квітень 2013 від 30.04.2013 на суму 13 611, 50 грн., відповідачем в період з липня 2012 по березень 2013 було надано а відповідачем отримано теплову енергію вартість якої складає 282 554, 70 грн.
Як зазначив позивач, у зв'язку із наведеним, на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012, позивач разом із актами приймання-передавання товарної продукції передав відповідачу рахунки для оплати наданих послуг в період з серпня 2012 по травень 2013, а саме: №460151/2012-8 від 31.07.2012; №460151/2012-9 від 31.08.2012; №460151/201210 від 30.09.2012; №460151/2012-11 від 31.10.2012; №460151/2012-12 від 30.11.2012; №460151/2013-1 від 31.12.2012; №460151/2013-2 від 31.01.2013; №460151/2013-3 від 28.02.2013; №460151/2013-4 від 31.03.2013; №460151/2013-5 від 30.04.2013.
Згідно останнього акту звіряння від 30.04.2013 між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» та ДП «ЕКО» по договору №460151 від 02.07.2012, який наданий позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.05.2013 становить 173 751, 76 грн.
Відповідно розрахунку заборгованості між ДП «ЕКО» та ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012, який наданий до суду відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.07.2013 становить 159 751, 76 грн.
Відповідно до платіжних доручень, які подані відповідачем, а саме:№382 від 11.09.2012 на суму 6 630,43 грн.; №30 від 29.01.2013 на суму 10 000, 00 грн.; №76 від 22.02.2013 на суму 40 000, 00 грн.; №121 від 15.03.2013 на суму 20 000, 00 грн.; №223 від 30.04.2013 на суму 16 000, 00 грн.; №289 від 23.05.2013 на суму 14 000, 00 грн., Відповідачем в період з 11.09.2012 по 23.05.2013 було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 106 630, 43 грн. Слід зазначити, що кожне платіжне доручення містить посилання на договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012 з призначенні платежу - за спожиту енергію з посиланням на конкретний період.
Згідно з бухгалтерськими виписками по банківським операціям, наданих позивачем, а саме: №382 від 11.09.2012 на суму 6 630, 43 грн.; №30 від 29.01.2013 на суму 10 000, 00 грн.; №76 від 22.02.2013 на суму 40 000, 00 грн.; №121 від 15.03.2013 на суму 20 000, 00 грн.; №233 від 30.04.2013 на суму 16 000, 00 грн.; №289 від 23.05.2013 на суму 14 000, 00 грн., відповідачем в період з 11.09.2012 по 23.05.2013, згідно договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012, було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 106 630, 43 грн.
Згідно з реєстрами щодо погашення кредиторської заборгованості підприємств Дніпровського району м. Києва за теплову енергію, а саме: №181 за вересень 2012 на суму 4 179, 44 грн.; №207 за жовтень 2012 на суму 2 491, 61 грн.; №241 за листопад 2012 на суму 1 944, 48 грн.; №263 за грудень 2012 на суму 1 873, 44 грн.; №15 за січень 2013 на суму 3 667, 43 грн.; №53 за березень 2013 на суму 2 016, 11 грн., позивач за рахунок субвенцій, по договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012, в період з вересня 2012 по березень 2013 отримав кошти в розмірі 16 172, 51 грн.
Передача вищезазначених документів (рахунки фактури, акти виконаних робіт, акти звіряння, особові картки) підтверджується особистим вручення під підпис представнику відповідача, що зафіксовано в реєстрах про надання платіжних документів за період з 01.07.2012 по 01.04.2013.
Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що ним було виконано свої зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012 було надано а відповідачем отримано теплову енергію, вартість якої складає 282 554, 70 грн., проте відповідач здійснив оплату за отриману теплову енергію лише частково в розмірі 122 802, 94 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 159 751, 76 грн., з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник)зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно,сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п.1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 та ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, на виконання умов договоруна постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012, як енергопостачальною організацією, в період з липня 2012 по квітень 2013, було надано, а відповідачем, як покупцем,отримано теплову енергію, без жодних зауважень та заперечень, вартість якої складає 282 554, 70 грн., що підтверджується особистими картками ДП «ЕКО» та актами приймання-передавання товарної продукції.
Проте, відповідач, як покупець, свій обов'язок, встановлений п.1.2. договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012, щодо оплатипереданої теплової енергії позивачем, як енергопостачальною організацією, в період з липня 2012 по квітень 2013 виконав лише частково в розмірі 106 630, 43 грн., що підтверджується наданими позивачем бухгалтерськими виписками по банківським операціям та платіжними дорученнями.
Слід зазначити, що в період з вересня 2012 по березень 2013 позивачу за рахунок субвенцій з державного бюджету було перераховано грошові кошти в розмірі 16 172, 51 грн., що підтверджується реєстрами щодо погашення кредиторської заборгованості підприємств Дніпровського району м. Києва за теплову енергію.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати отриманих послуг за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012- не надав. Проти факту існування заборгованості в розмірі 159 751, 76 грн. - не заперечував, що підтверджується наданим відповідачем розрахунком заборгованості.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договоруна постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
За таких обставин, враховуючи те, що матеріали у справі свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012в розмірі159 751, 76 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу, є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 159 751, 76 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати за отримані послуги в період з липня 2012 по квітень 2013, за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012, позивач у відповідності до умов п.9.2. вищевказаного договору просить стягнути з відповідачапеню в сумі 10 944, 15 грн. та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 118, 22 грн. а також інфляційні збитки в сумі 295, 61 грн.
Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідач у поясненні до відзиву на позовну заяву, зазначає, що проведений позивачем розрахунок пені е не правильним, оскільки позивач при розрахунку пені не врахував положення п.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, а відтак відповідачем було надано контр-розрахунок щодо нарахування пені, згідно якого сума пені в період з листопада 2012 по квітень 2013 становить 9 885, 28 грн.
Судом було перевірено наданий відповідачем контр-розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань за період з листопада 2012 по квітень 2013 в розмірі 9 885, 28 грн.
Отже, з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України та контр-розрахунку відповідача, загальна сума пені складає 9 885, 28 грн., але враховуючи те, що позивачем у позовній заяві №09/549 від 20.05.2013 до стягнення заявлена сума пені у розмірі 10 944, 15 грн., суд не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 9 885, 28 грн. за період прострочення з листопада 2012 року по квітень 2013 року.
Крім того, судом було перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 2 118, 22 грн. а також інфляційних збитків в сумі 295, 61 грн., з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань за період з липня 2012 по травень 2013.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків у відповідності до п.9.2. договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №460151 від 02.07.2012, а також статей 549 та 625 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України - є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, однак частково, а саме: пеня - 9 885, 28 грн., 3% річних - 2 118, 22 грн. та інфляційні втрати - 295, 61 грн.
Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: основний борг - в сумі 159 751,76 грн., пеня - в сумі 9 885,2 грн., 3% річних - 2 118,22 грн., інфляційні втрати - 295,61 грн. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Також, суд зазначає, що кошти в розмірі 280, 00 грн. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України в зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, на підставі ч.2 статті 7 закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства «ЕКО» (ЄДРПОУ 32309722, індекс 01133, м. Київ,Печерський р-н., бульвар Лесі Українки, буд. 36-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (ЄДРПОУ 37739041, індекс 01011, м. Київ, Печерський р-н., вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20), основний борг - 159 751 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят одна) грн. 76 коп., пеня - 9 885 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 28 коп., 3% річних - 2 118 (дві тисячі сто вісімнадцять) грн. 22 коп., інфляційні збитки - 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору - 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 10 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (ЄДРПОУ 37739041, індекс 01011, м. Київ, Печерський р-н., вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20)з спеціального фонду Державного бюджету України, кошти в розмірі 280 (двісті вісімдесят) грн. 00 коп. на підставі ч.2 статті 7 закону України «Про судовий збір» в зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.
5. Видати наказ відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
6. Рішення господарського суду складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Станік С.Р.
Дата підписання рішення - 14.06.2013