09.07.2013 року Справа № 17/5005/10711/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Прокопенко А.Є. - доповідача
суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.
При секретарі судового засідання Лазаренко П.М.
За участю представників сторін:
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 р. у справі №17/5005/10711/2012
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Генова", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро", м. Дніпропетровськ
про стягнення 93 968 грн. 75 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Генова" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" 91 889 грн. основного боргу, 1 732 грн. 33 коп. пені, 347 грн. 42 коп. 3% річних, а всього 93 968 грн. 75 коп. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором довгострокового постачання №113 від 08.08.11р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013р. (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Генова" 86 889 грн. основного боргу, 983 грн. 13 коп. пені, 346 грн. 46 коп. 3% річних, 1 764 грн. 37 коп. судового збору. В частині стягнення 5 000 грн. основного боргу провадження у справі припинено. В решті позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було порушено його право на повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи.
Перевіривши матеріали справи апеляційний господарський суд, -
08.08.2011р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) було укладено договір довгострокового постачання №113, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремим партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а також виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати на встановлених договором умовах (п.1 договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 173 889 грн., що підтверджується двохсторонніми видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, які є в матеріалах справи.
Відповідно до умов п. 4.1 договору покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару в термін 14 днів від дати, зазначеної у видатковій товарній накладній.
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 91 889 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплатив суму основного боргу, що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №296 від 11.02.13р. (а.с. 68) про сплату основного боргу в сумі 5 000 грн., тому господарський суд правомірно застосував положення п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та припинив провадження у справі в частині стягнення боргу в зазначеній сумі.
Доказів сплати суми решти заборгованості відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
На підставі умов п.8.3 договору та приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1 732 грн. 33 коп. за період з 14.04.12р. по 29.05.12р. та за цей же період 3% річних в сумі 347 грн. 42 коп., що відображається в розрахунку позивача (а.с.5).
Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 983 грн. 13 коп. з врахуванням часткового пропуску позивачем строку позовної давності по її стягненню та 3% річних в сумі 346 грн. 46 коп., за підстав здійсненої помилки при їх нарахуванні.
Посилання скаржника на неотримання судом акту звірки взаєморозрахунків для підтвердження розміру позовних вимог колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем до позову надано завірені копії видаткових накладних (а.с. 12-27) та копію довіреності №11 від 30.03.2012р., видану товариством з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» Кащенко В.М. на отримання товару, які підтверджують вартість поставленого товару.
Також відхиляються доводи скаржника про ненадання позивачем доказів сплати відповідачем заборгованості, оскільки у разі незгоди із заявленою сумою заборгованості відповідач мав право надати такі докази до суду.
Ухвалами апеляційного господарського суду від 11.06.2013р. та 25.06.2013р., відповідача зобов'язано надати завірені копії платіжних доручень по оплаті здійснених позивачем поставок товару, проте вимоги суду відповідачем не виконано.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.
Керуючись ст. ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013р. у справі № 17/5005/10711/2012 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.
Головуючий А.Є. Прокопенко
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя В.І. Крутовських