10.07.2013 Справа № 908/2330/13
Суддя Носівець Вікторія Вікторівна розглянувши матеріали
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (44400, АДРЕСА_1)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Софі-Моторс» (69093, м. Запоріжжя, вул. Академіка Олександрова, буд 3, кв. 70)
про стягнення 9 219,12 грн.
Встановив, що позовні матеріали підлягають поверненню виходячи з наступного:
Приписами ст. 56 ГПК України встановлено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Статтею 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
До позовних матеріалів в якості доказів направлення позовної заяви з додатками відповідачу, позивач представив оригінали фіскального чеку № 6705 від 01 липня 2013 р. та опису вкладення у цінний лист від 01.07.2013 р., згідно до яких на адресу відповідача були надіслані: міжнародна транспортна накладна, договір, заявка, акт виконаних робіт, рахунки, акт звірки, копія банківської виписки, поштове повідомлення, конверт, копія претензії, опис вкладення (претензія), чек про відправку претензії, копія свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_1, копія свідоцтва ПДВ «Софі-Моторс», копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України ТОВ «Софі-Моторс».
Виходячи з переліку документів, що були направленні на адресу ТОВ «Софі-Моторс», доказів надсилання безпосередньо копії позовної заяви про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору № 15 від 26.02.2013 р., суду не надано.
Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1625/2011 р. на даний час зберігає чинність Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15
Пунктом 14 Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита зазначено, що при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту «Зараховано в дохід бюджету______грн.». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Між тим, платіжне доручення № 96 від 30.06.2013 р., яке свідчить про сплату судового збору, не містить відмітки про зарахування судового збору до Державного бюджету та не скріплене першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному звертанню з нею у господарський суд у загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись ст. ст. 54, 56, 57, п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву з додатками повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 без розгляду.
Додаток: на 25 аркушах, в тому числі оригінали платіжного доручення № 96 від 30.06.2013 р. про сплату судового збору у розмірі 1 720,50 грн., фіскального чеку № 6705 від 01 липня 2013 р. та опису вкладення у цінний лист від 01.07.2013 р.
Суддя В.В. Носівець