01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"02" липня 2013 р. Справа № 911/2024/13
за позовом фізичної особи-підприємця Дмитраха Олега Львовича, м. Трускавець Львівської області,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Да-Строй», с. Діброво-Ленінське Бородянського району,
про стягнення 212 655,17 грн.
Суддя О.В. Конюх;
з участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
позивач - фізична особа - підприємець Дмитрах Олег Львович, м. Трускавець Львівської області, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 20.05.2013р. б/н до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Да-Строй», с. Діброво-Ленінське Бородянського району Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача 212 655,17 грн. заборгованості за Договором поставки від 02.01.2010р. №0801/10, з яких: 131 634,32 грн. основної заборгованості, 48 794,86 грн. 15% річних, 16 394,40 грн. збитків, завданих інфляційними процесами, та 15 831,71 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов Договору поставки від 02.01.2010р. №0801/10, поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних на загальну суму 316 634,32 грн., проте відповідач свої господарські зобов'язання за договором виконав частково в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 131 634,32 грн. Позивач стверджує, що у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання, з відповідача належить до стягнення 15% річних в сумі 48 794,86 грн., збитки, завдані інфляційними процесами, в сумі 16 394,40 грн. та штраф в сумі 15 831,71 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі №911/2024/13 та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні 18.06.2013р. представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 29.05.2013р. подав витребувані додаткові документи та докази. Представник відповідача у судове засідання 18.06.2013р. не з'явився, витребувані документи суду не подав та про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив.
18.06.2013р. до господарського суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності.
У судове засідання 02.07.2013р. представники позивача та відповідача не з'явились. Представник відповідача витребувані документи суду не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.
Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши позов фізичної особи-підприємця Дмитраха Олега Львовича, м. Трускавець Львівської області (далі по тексту - ФОП Дмитрах О.Л.), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Да-Строй», с. Діброво-Ленінське Бородянського району Київської області (далі по тексту - ТОВ «Да-Строй»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 02.01.2010р. між ФОП Дмитрахом О.Л. (продавець) та ТОВ «Да-Строй» (покупець) Договір поставки №0801/10 (далі - Договір), згідно якого продавець зобов'язується передати в погоджені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Відповідно до умов Договору:
- ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару (п. 2.2. Договору);
- загальна вартість цього Договору складається з сумарної вартості товару, що поставляється за цим Договором (п. 2.3. Договору);
- оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в такому порядку: 100% від суми попередньо виставленого рахунку авансом протягом 3-х днів від дати отримання рахунку (п. 2.4. Договору);
- в разі прострочення покупцем оплати товару продавець має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати продавцю (п. 2.6. Договору);
- продавець на основі заявок покупця поставляє товар згідно специфікацій, рахунків-фактур або інших товарно-супроводжувальних документів, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 3.1. Договору);
- за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом терміну дії цього Договору винна сторона сплачує іншій стороні на її вимогу штраф у розмірі 5% від ціни товару (п. 5.3. Договору);
- цей Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє на протязі року з моменту укладення (п. 8.5. Договору).
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх господарських зобов'язань позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 316 634,32 грн., про що свідчать копії підписаних повноважними представниками та засвідчених печатками обох сторін видаткових накладних, а саме:
від 30.04.2010р. №РН-0000106 на суму 72 589,21 грн.,
від 30.04.2010р. №РН-0000151 на суму 7 974,90 грн.,
від 31.05.2010р. №РН-0000163 на суму 102 415,09 грн.,
від 31.05.2010р. №РН-0000211 на суму 13 358,03 грн.,
від 30.06.2010р. №РН-0000209 на суму 76 223,94 грн.,
від 30.07.2010р. №РН-0000228 на суму 13 407,48 грн.,
від 31.08.2010р. №РН-0000389 на суму 3 837,60 грн.,
від 29.10.2010р. №РН-0000523 на суму 15 487,00 грн.,
від 30.11.2010р. №РН-0000584 на суму 11 341,07 грн. Належним чином засвідчені копії видаткових накладних наявні в матеріалах справи, оригінали надані позивачем для огляду в судовому засіданні 18.06.2013р.
Згідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до пункту 2.4 Договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника 100% від суми попередньо виставленого рахунку авансом протягом 3-х днів від дати отримання рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копій банківських виписок з особового рахунку позивача від 18.05.2010р., від 29.05.2010р., 18.09.2010р., 08.10.2010р., на виконання умов Договору відповідачем були перераховані на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 185 000,00 грн. за наступними платіжними дорученнями:
від 17.085.2010р. №99 на суму 20 000,00 грн.,
від 28.05.2010р. №102 на суму 15 000,00 грн.,
від 17.09.2010р. №9 на суму 50 000,00 грн.,
від 07.10.2010р. №210 на суму 4 000,00 грн.,
від 07.10.2010р. №18 на суму 96 000,00 грн. (належним чином засвідчені копії банківських виписок наявні в матеріалах справи).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач стверджує, що відповідач свої грошові зобов'язання за Договором належним чином та в повному обсязі не виконав та грошові кошти за поставлений позивачем товар в сумі 131 634,32 грн. (316 634,32 грн. - 185 000,00 грн.) не сплатив.
Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за отриманий товар суду не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та/або зауважень щодо якості або кількості поставленого товару не надав, відповідно доводи позивача не спростував.
Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ТОВ «Да-Строй» свого зобов'язання за Договором, який полягає в простроченні оплати поставленого товару в сумі 131 634,32 грн. в строк, визначений пунктом 2.4 Договору.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до ТОВ «Да-Строй» з претензією від 30.03.2011р. №4/03, в якому просив невідкладно (протягом 3-х днів з дня отримання претензії) перерахувати на банківський рахунок позивача заборгованість в сумі 131 634,33 грн., про що свідчать копії опису вкладення у цінний лист від 31.03.2011р., фіскального чеку «Укрпошти» від 31.03.2011р. №9860 та поштового конверту (копії наявні в матеріалах справи). Суду не подано доказів того, що відповідач надав відповідь на зазначену претензію та/або задовольнив вимогу позивача та сплатив заборгованість за Договором.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 131 634,32 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 16 394,40 та 15% річних в сумі 48 794,86 грн. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інший розмір процентів річних встановлений пунктом 2.6 Договору, яким сторони погодили, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 15% річних, які нараховуються на суму заборгованості за весь період користування грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Також, зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі №37/64).
Пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007р. №480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України» визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.
Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці. Індекс інфляції розраховується в середньому на місяць і розраховується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Отже, враховуючи:
- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;
- строк та порядок оплати вартості поставленого товару, встановлені пунктом 2.4 Договору;
- способи захисту майнових прав, встановлені пунктами 2.6, 5.2 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України,
та виходячи з наступного розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов'язання відповідача, належні строки його виконання, передбачені законом та Договором:
документнараховано, грн.строк оплати фактично сплачено, грн.основний борг, грн.кількість днів простроченнязбитки, завдані інфляційними процесами, грн. 15% річних, грн.
видаткова накладна від 30.04.2010р. №РН-000010672 589,2102.05.2010р. 80 564,11158 днів (03.05.2010-17.05.2010)-483,38496,63
видаткова накладна від 30.04.2010р. №РН-00001517 974,90
платіжне доручення від 17.05.2010р. №99 20 000,0060 564,11118 днів (18.05.2010-28.05.2010)0273,78
платіжне доручення від 28.05.2010р. №102 15 000,0045 564,1158 днів (29.05.2010-02.06.2010)093,62
видаткова накладна від 31.05.2010р. №РН-0000163102 415,0902.06.2010 161 337,2330 днів (03.06.2010-02.07.2010)-645,351 989,09
видаткова накладна від 31.05.2010р. №РН-000021113 358,03
видаткова накладна від 30.06.2010р. №РН-000020976 223,9402.07.2010 237 561,1731 день (03.07.2010-02.08.2010)-475,123 026,46
видаткова накладна від 30.07.2010р. №РН-000022813 407,4802.08.2010 250 968,6531 день (03.08.2010-02.09.2010)3 011,623 197,27
видаткова накладна від 31.08.2010р. №РН-00003893 837,6002.09.2010 254 806,2515 днів (03.09.2010-17.09.2010)7 389,381 570,72
платіжне доручення від 17.09.2010р. №9 50 000,00204 806,2520 днів (18.09.2010-07.10.2010)01 683,34
платіжне доручення від 07.10.2010р. №210 4 000,00104 806,2524 дня (08.10.2010-31.10.2010)524,031 033,71
платіжне доручення від 07.10.2010р. №18 96 000,00
видаткова накладна від 29.10.2010р. №РН-000052315 487,0031.10.2010 120 293,2532 дні (01.11.2010-02.12.2010)360,881 581,94
видаткова накладна від 30.11.2010р. №РН-000058411 341,0702.12.2010 131 634,32901 день (03.12.2010-21.05.2013)7 108,2548 740,76
всього316 634,32 185 000,00131 634,32 16 790,3163 687,32
судом встановлено, що з відповідача належать до стягнення збитки, завдані інфляційними процесами, в сумі 16 790,31 грн. та 15% річних в сумі 63 687,32 грн.
Позивачем заявлено до стягнення збитки, завдані інфляційними процесами, в сумі 16 394,40 грн. та 15% річних в сумі 48 794,86 грн. Заяви про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих інфляційними процесами, в сумі 16 394,40 грн. та 15% річних в сумі 48 794,86 грн. підлягають задоволенню в заявлених сумах.
Крім того, просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 15 831,71 грн., передбачений пунктом 5.3 Договору.
Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно частини другої ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Відповідно до приписів частини першої ст. 230 ГК України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, траф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини четвертої ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно положень пункту 5.2 Договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом терміну дії цього Договору, винна сторона сплачує іншій стороні на її вимогу штраф у розмірі 5% від ціни товару. Отже, оскільки, відповідно до представлених видаткових накладних, відповідачу був поставлений товар на загальну суму 316 634,32 грн., то відповідно штраф в розмірі 5% від суми заборгованості становить 15 831,72 грн.
За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи твердження позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню повністю. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Да-Строй» на користь позивача - фізичної особи - підприємця Дмитраха Олега Львовича заборгованості за Договором поставки від 02.01.2010р. №0801/10 в розмірі 212 655,17 грн., з яких: 131 634,32 грн. основної заборгованості, 48 794,86грн. 15% річних, 16 394,40 грн. збитків, завданих інфляційними процесами, 15 831,71 грн. штрафу. У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до статті 49 ГПК України, відшкодування витрат позивача на сплату судового збору суд покладає на відповідача.
Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» подана фізичною особою-підприємцем Дмитрахом Олегом Львовичем позовна заява мала бути оплачена судовим збором в розмірі 4 253,10 грн. (2% ціни позову). Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення від 23.04.2013р. №195, позивач сплатив судовий збір в сумі 4 256,47 грн., тобто в розмірі, більшому, ніж передбачено законом. Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких обставин зайве сплачений судовий збір в розмірі 3,37 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету шляхом винесення відповідної ухвали.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 6, ч. 1 ст.ст. 11, 179, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 547, частинами 1, 2 ст. 549, ст.ст. 551, 610, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 2 ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 193, ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов фізичної особи-підприємця Дмитраха Олега Львовича до товариства з обмеженою відповідальністю «Да-Строй» задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Да-Строй (07855, Київська обл., Бородянський район, с. Діброво-Ленінське, вул. 1-го Травня, буд. 1/1, код ЄДРПОУ 35144656)
на користь фізичної особи-підприємця Дмитраха Олега Львовича (82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. І, Мазепи, буд. 19, кв. 30, ідентифікаційний номер 2326508174)
131 634,32 грн. (сто тридцять одну тисячу шістсот тридцять чотири гривні тридцять дві копійки) основної заборгованості,
48 794,86 грн. (сорок вісім тисяч сімсот дев'яносто чотири гривні вісімдесят шість копійок) 15% річних,
16 394,40 грн. (шістнадцять тисяч триста дев'яносто чотири гривні сорок копійок) збитків, завданих інфляційними процесами,
15 831,71 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять одну гривню сімдесят одну копійку) штрафу,
4 253,10 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят три гривні десять копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя Конюх О.В.
Повний текст рішення підписано 09.07.2013р.