04 липня 2013 р. Справа № 902/768/13
Провадження № 11/902/25/13
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В. розглянувши
у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Сфера», м. Калинівка,
Вінницька область (І відповідач)
до Калинівської міської ради, м. Калинівка (ІІ відповідач)
третя особа відкрите акціонерне товариство «Вінніфрут», м. Калинівка
про визнання недійсними рішень та договору оренди земельної ділянки
при секретарі судового засідання Павловій Т.С.
за участю представників:
позивача : Кириленко О.П. за довіреністю № 31 від 24.01.2013р.;
І відповідача : Слюсар О.В. за довіреністю б/н. від 27.05.2013р.;
ІІ відповідача : Церковник Ж.М. за довіреністю № 02-1-906 від 04.07.2013р.;
третьої особи: Слюсар О.В. за довіреністю б/н. від 14.09.2012р..
Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк» звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Сфера» та Калинівської міської ради з наступними позовними вимогами:
- визнати недійсним рішення 30-ї сесії 5-го скликання Калинівської міської ради № 521 «Про внесення змін до рішення № 45 23-ої сесії 5-го скликання Калинівської міської ради «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ВАТ «Вінніфрут»;
- визнати недійсним рішення 28ї сесії 5-го скликання Калинівської міської ради від 23.07.2009р. за № 346 «Про надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ «Еко-Сфера»;
- визнати недійсним договір від 31.07.2009р. за № 134 про оренду земельної ділянки загальною площею 3,3706 га по вул.. Фрунзе, 45 в м. Калинівка Вінницької області, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Сфера», як орендарем, та Калинівською міською радою, як орендодавцем.
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, оскільки приймаючи рішення від 23.07.2009р. за № 346 «Про надання земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ «Еко-Сфера» Калинівською міської радою недотримано вимоги законодавства з питань проведення земельних торгів. І лише за збігом трьох місяців з моменту прийняття вказаного рішення Калинівською міською радою прийнято рішення № 521 від 29.10.2009р., яким вирішено питання про припинення ВАТ «Вінніфрут» права постійного користування земельною ділянкою по вулю. Фрунзе, 45 у м. Калинівка. Щодо оскаржуваного договору від 31.07.2009р. за № 134 про оренду земельної ділянки, позивач наголошує та тому, що ТОВ «Еко-Сфера» всупереч умовам договору, використовує орендовану не за цільовим призначенням, оскільки останнім було здійснено забудову земельної ділянки, тоді як її цільовим призначенням є обслуговування викупленого виробничо-складського приміщення.
Ухвалою суду від 30.05.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/768/13 з призначенням її до розгляду.
Розгляд справи неодноразово відкладався. Востаннє ухвалою суду 13.06.2013р. розгляд справи відкладено на 04.07.2013р..
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Сфера» заперечує проти позову з підстав викладених в поясненнях. Вважає вимоги позивача цілком незаконними та необґрунтованими. Крім того наголошує, що оскаржуваними рішенням та договором оренди не порушено прав та інтересів позивача.
Відповідач - Калинівська міська рада в поясненнях від 13.06.2013р. заперечує проти позову посилаючись зокрема не те, що будь-яких дій спрямованих на порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача радою не вчинялось, прийнятими рішеннями та укладеним договором права та інтереси позивача не порушуються, оскільки рішення прийняті в межах та на підставі діючого на час їх винесення земельного законодавства, договір оренди також відповідає вимогам діючого на час укладення земельного законодавства.
Третя особа - відкрите акціонерне товариство «Вінніфрут» вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими та наголошує на тій обставині, що позивач не має права на подання позову, оскільки не є особою право та законні інтереси якої порушені або могли бути б порушені внаслідок прийняття Калинівською міською радою оскаржуваних рішень або укладення договору оренди земельної ділянки.
04.07.2013р. представником позивача завлено клопотання від 01.07.2013р. в якому останній просить суд:
- надіслати до прокуратури Вінницької області повідомлення про наявність у діяннях службових осіб ТОВ «Еко-Сфера» порушення законності, що містять ознаки діянь переслідуваних у кримінальному порядку згідно ст.ст. 366, 367 Кримінального кодексу України, а також передбачених ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»;
- винести окрему ухвалу про порушення законності та недоліки в діяльності Калинівської міської ради, що стосуються вимог закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»;
- витребувати від ТОВ «Еко-Сфера» та Калинівської міської Ради оригінали документів: договір оренди землі № 134 від 31.07.2009р. та докази його виконання (акт приймання-передачі земельної ділянки, платіжні доручення про перерахування орендної плати за землю тощо).
Розглянувши дане клопотання, заслухавши думку учасників процесу, суд зважає на те, що винесення окремої ухвали та направлення повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури, у відповідності до ст. 90 ГПК України, віднесено до прерогативи суду. Суд, в процесі розгляду даної справи, не вбачає правових підстав для застосування заходів, визначених вказаною нормою.
Щодо клопотання представника позивача в частині витребування у ТОВ «Еко-Сфера» та Калинівської міської Ради оригіналів договору оренди землі № 134 від 31.07.2009р. та доказів його виконання, суд зазначає, що вказані оригінали подані представником ТОВ «Еко-Сфера» та долучені до матеріалів справи, що виключає потребу у повторному їх витребуванні.
04.07.2013р. представником позивача заявлено клопотання про зобов'язання Калинівську міську раду надати для огляду в судовому засіданні оригінали:
- рішення 23-ої сесії 5-го скликання Калинівської міської ради від 26.01.2009р. за № 46 про надання дозволу ТОВ «Еко-Сфера» на виготовлення проекту землеустрою для обслуговування виробничо-складського приміщення, літера «Ю», площею 3028,3 кв.м., за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, на земельній ділянці 0,3832 га;
- рішення 23-ої сесії 5-го скликання Калинівської міської ради від 26.01.2009р. за № 45 про припинення ВАТ «Вінніфрут» права користування земельною ділянкою площею 0,3832 га у зв'язку з переходом до ТОВ «Еко-Сфера» права власності на виробничо-складське приміщення, літера «Ю», площею 3028,3 кв.м., за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45;
- рішення 30-ої сесії 5-го скликання Калинівської міської ради від 29.10.2009р. за № 521 про внесення змін до рішення 23-ої сесії 5-го скликання Калинівської міської ради від 26.01.2009р. за № 45 про припинення ВАТ «Вінніфрут» права користування земельною ділянкою площею 3,3706 га.
Розглянувши дане клопотання, заслухавши думку учасників процесу, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на те, що в матеріалах справи містяться архівні довідки рішень від 26.01.2009р. № 45 та від 29.10.2009р. № 521. Щодо рішення від 26.01.2009р. № 46, суд вважає, що останнє носить технічний характер і не є кінцевим в процедурі оформлення земельної ділянки.
Перевіривши доводи учасників процесу поданими доказами, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.
23 листопада 2001 року Калинівською міською Радою народних депутатів Калинівського району Вінницької області відповідно до рішення 15 сесії 3 скликання Калинівської міської ради народних депутатів від 18 жовтня 2001 року, ВАТ «Вінніфрут» було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 4,5251 гектарів, що знаходиться за адресою: м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45 для потреб харчової промисловості. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №41.
06 вересня 2005 року та 18 грудня 2007 року АТ «Український інноваційний банк», що у подальшому іменований, як ПАТ «Український інноваційний банк» та ВАТ «Вінніфрут» уклали кредитний договір № 296 та кредитний договір № 143-07, відповідно. Зобов'язання за вказаними кредитними договорами від 06.09.2005р. №296 та 18.12.2007р. №143-07 було забезпечено ВАТ «Вінніфрут» шляхом укладання між ПАТ «Український інноваційний банк» та ВАТ «Вінніфрут» договору іпотеки від 06.09.2005р. за №02-02/25з, предметом якого є застава цілісного майнового комплексу «Калинівський завод натуральних концентрованих соків та пюре» на суму 77 661 309,18 грн., що розташований за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45.
16 грудня 2008 року між ВАТ «Вінніфрут» (Продавець) та ТОВ «Еко-сфера» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу. За умовами п.1 даного договору, Продавець передав, а Покупець прийняв у власність виробничо-складське приміщення, означене на плану літерою «Ю», площею 3028,3 кв.м., яке становить 33/100 частини виробничих будівель та споруд, належних Продавцю на праві власності на виробничі будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: 22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул. Фрунзе, 45.
У зв'язку з купівлею даного виробничо-складського приміщення, ТОВ «Еко-сфера» листом № 69 від 19.12.2008 року звернулося до голови правління ВАТ «Вінніфрут» Гончарука А.І. про надання згоди на відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 3 га для обслуговування та будівництва нових об'єктів з метою розвитку виробництва.
Листом №1094 від 24.12.2008 року ВАТ «Вінніфрут» надало дозвіл на відчуження земельної ділянки, загальною площею 3 га, про що було повідомлено ТОВ «Еко-сфера».
25 грудня 2008 року ТОВ «Еко-сфера» звернулося до міського голови Калинівської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 3га для обслуговування приміщення та подальшої виробничої діяльності.
23 липня 2009 року Калинівською міською радою на 28 сесії 5 скликання було прийнято рішення відповідно до якого міська рада вирішила:
- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Еко-сфера» для виробничих потреб (обслуговування та експлуатація викупленого виробничо-складського приміщення), загальною площею 3,3706 га в м. Калинівка по вул.Фрунзе, 45, виготовлений ТОВ «Гео Гранд»;
- надати ТОВ «Еко-сфера» земельну ділянку, загальною площею 3,3706 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що перебувають в запасі Калинівської міської ради на умовах довгострокової оренди терміном на 10 років з послідуючим правом викупу для виробничих потреб (обслуговування викупленого виробничого-складського приміщення) в м.Калинівка по вул.Фрунзе, 45.(п.2.)
- зобов'язати ТОВ «Еко-сфера» в місячний термін укласти з Калинівською міською радою договір оренди земельної ділянки.
31 липня 2009 року між Калинівською міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Еко-сфера» (Орендар) було укладено договір оренди землі №134. Згідно з п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 3,3706 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, охорони та іншого призначення, що перебувають в запасі Калинівської міської ради, в тому числі: 0,3832 га під капітальною забудовою, 0,2540 га під спорудами, 2,1856 га під проїздами, проходами, площадками та 0,5478 га під зеленими насадженнями. Позитивний висновок щодо державної реєстрації договору оренди землі №74 від 10.09.2009 року був виданий відділом Держкомзему у Калинівському районі Вінницької області.
Як свідчать матеріали справи, об'єкт оренди в рамках договору оренди земельної ділянки № 134 від 31.07.2009 року передано Орендодавцем Орендарю за актом прийому-передачі.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є наявність порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.
Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 статті 2 цього кодексу встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
На підставі системного аналізу вказаних статей суд приходить до висновку, що до господарського суду має право звернутися особа за захистом своїх прав, порушених у спірних відносинах.
Позивач своє право на позов обґрунтовує тим, що 6 вересня 2005 року та 18 грудня 2007 року АТ «Український інноваційний банк» та ВАТ «Вінніфрут» уклали кредитний договір №296 та кредитний договір №143-07 відповідно. Зобов'язання за вказаними кредитними договорами від 06.09.2005 року №296 та 18.12.2007р. №143-07 було забезпечено ВАТ «Вінніфрут» шляхом укладання між Позивачем та ВАТ «Вінніфрут» договору іпотеки від 06.09.2005р. за №02-02/25з, предметом якого є застава цілісного майнового комплексу «Калинівський завод натуральних концентрованих соків та пюре», що розташований за адресою: Вінницька область, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45. Законність інтересів ПАТ «Укрінбанк» полягає в тому, що у встановленому законодавством порядку ПАТ «Укрінбанк» було зареєстровано 03.03.2011 року право власності на частину (67/100) цілісного майнового комплексу ВАТ «Вінніфрут», що знаходиться на земельній ділянці, площею 4,5251 га за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул.Фрунзе, 45 згідно з переліком об'єктів, визначених іпотечним договором №02-02/25з від 06.09.2005р. Оцінка частини цілісного майнового комплексу, що є предметом іпотечного договору №02-02/25з від 06.09.2005р. здійснена з урахуванням майнових прав на земельну ділянку.
Таким чином, до 3 березня 2011 року позивач - ПАТ «Український інноваційний банк» був лише «Іпотекодержателем» частини цілісного майнового комплексу, переданого йому ВАТ «Вінніфрут» в іпотеку згідно іпотечного договору №02-02/25з від 06.09.2005р., укладеного між позивачем та ВАТ «Вінніфрут» з правами, які передбачені іпотечним договором. Після 3 березня 2011 року позивач набув статусу власника частини (67/100) цілісного майнового комплексу ВАТ «Віннфрут», що знаходиться на земельній ділянці за адресою: Вінницька область, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45 згідно з переліком об'єктів, визначених іпотечним договором.
Отже, будь-які права на земельну ділянку по вул. Фрунзе, 45 у позивача могли виникнути лише після набуття права власності на об'єкт іпотеки, тобто, після 3 березня 2011 року і лише в розмірах, визначених відповідним державним органом після звернення позивача з клопотанням про виділення йому земельної ділянки. До цього часу позивач був лише «Іпотекодержателем» майна, переданого йому ВАТ «Вінніфрут» в іпотеку згідно договору іпотеки, жодних прав на земельну ділянку, на якій знаходилися об'єкти іпотеки у позивача не було. Той факт, що оцінка частини цілісного майнового комплексу, що є предметом іпотечного договору №02-02/25з від 06.09.2005р. здійснена з урахуванням майнових прав на земельну ділянку, на думку суду, не є підставою для виникнення у позивача будь-яких прав на земельну ділянку, яка ніколи не була предметом іпотеки по договору іпотеки, укладеного між позивачем та ВАТ «Вінніфрут». Твердження позивача про порушення його прав оскаржуваними рішеннями та договором оренди землі не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки на час укладення оскаржуваних рішень та договору оренди землі позивач був тільки іпотекодавцем майна і будь-яким чином користуватись земельною ділянкою або набувати її в оренду права не мав.
Також позивач не є заінтересованою стороною у оспорюваних правовідносинах, оскільки ні факт укладання договору оренди, ні факт здійснення розрахунків за даним договором його прав як іпотекодержателя майна не порушують.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. За змістом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Предметом доказування в даній справі є насамперед наявність порушеного права позивача. Жодного належного та допустимого доказу щодо наявності права, яке оскаржуваними рішеннями та договором оренди землі могло б бути порушено позивачем до суду не надано.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
У п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У п.3.12 зазначеної постанови під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З огляду на предмет та підставу позову, що визначені позивачем в позовній заяві, судом встановлено, що зазначений предмет позову позивач намагається довести, недопустимими та неналежними доказами, а також обставинами, які у відповідності до діючого законодавства на недійсність правочину не впливають. Беззаперечних доказів того, що будь-яке право позивача було або є порушеним внаслідок винесення оскаржуваних рішень та укладенням договору оренди землі, ним до суду не надано.
Щодо правомірності винесення Калинівською міською радою оскаржуваних позивачем рішень та договору оренди землі, суд зазначає наступне.
Стаття 124 Земельного кодексу України визначає порядок передачі земельних ділянок в оренду. Частинами 1, 2, 3 даної статті Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу,здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
За приписами статті 134 Земельного кодексу України , земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди (редакція діяла на момент надання ТОВ «Еко-сфера» земельної ділянки).
Таким чином, наявність на земельній ділянці, яка передбачається для передачі в оренду, об'єктів нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб є підставою для надання земельних ділянок в порядку, встановленому ст.123 Земельного кодексу України без проведення земельних торгів. Враховуючи те, що на земельній ділянці, яка ТОВ «Еко-сфера» передбачалася в оренду, був розташований об'єкт нерухомого майна, що належав ТОВ «Еко-сфера», суд дійшов висновку, що право на земельну ділянку (оренда) не підлягало продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Передача в оренду земельної ділянки була здійснена у порядку, встановленому ст.123 Земельного кодексу України.
Враховуючи те, що земельна ділянка площею 3,3706 відносилася до земельних ділянок, які не підлягали продажу на конкурентних засадах, а тому не могла передаватись в оренду із земельного аукціону, суд дійшов висновку, що ТОВ «Еко-сфера» правомірно набуло право оренди на земельну ділянкою в порядку, передбаченому ст.123 Земельного кодексу України. За вказаних підстав твердження позивача про те, що набуття ТОВ «Еко-сфера» права користування спірною земельною ділянкою повинно було здійснюватися на умовах земельних торгів у формі аукціону, однак вказаних вимог чинного законодавства дотримано не було, є хибними та не відповідають положенням Земельного кодексу України.
Відповідно до п. ґ ч.1 ст.95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
За умовами п.2 ч.1 ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право, зокрема, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.
Пунктом 30 Договору оренди землі №134 від 31.07.2009 року передбачено право орендаря - ТОВ «Еко-сфера» зводити в установленому порядку за письмовою згодою орендодавця виробничі та інші будівлі й споруди. ТОВ «Еко-сфера» на виділеній їй в установленому законом порядку земельній ділянці було збудовано наступні об'єкти: склад - літера «Ю1», виробничо-складське приміщення - літера Ю2», бункер для накопичування сировини - літера «Р», навіс - літера «Ю3». Позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів, що на момент здійснення ТОВ «Еко-сфера» забудови на вказаній земельній ділянці існували: споруда «артезіанська свердловина» №5 (б/н), споруда «насосна станція - під літерою «У», будівля цеху по виробництву фруктового пюре - під літерою «М6», які були об'єктами іпотеки по договору іпотеки, укладеного між позивачем та ВАТ «Вінніфрут». Матеріали інвентарної справи також цього беззаперечно не підтверджують, оскільки остання інвентаризація об'єктів ВАТ «Вінніфрут» проводилась ще в 2005р. Таким чином, суд прийшов до висновку, що ТОВ «Еко-сфера», користуючись правом, наданим п. ґ ч.1 ст.95 Земельного кодексу України та п.30 Договору оренди землі №134 від 31.07.2009 року для здійснення виробничої діяльності було правомірно збудовано вищевказані об'єкти нерухомості на земельній ділянці, яка була вільна від об'єктів нерухомості, що була предметом іпотеки.
Як на підставу визнання недійсним рішення про надання ТОВ «Еко-сфера» земельної ділянки та договору оренди землі, позивач посилається на порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення виходячи з того, що всупереч цільову призначенню земельної ділянки, що передбачає лише обслуговування виробничо-складського приміщення, ТОВ «Еко-сфера» було здійснено забудову земельної ділянки. При цьому, позивач обґрунтовує позовні вимоги ст.96 Земельного кодексу України та ст.141 Земельного кодексу України. Доводи позивача не знайшли свого підтвердження в даному судовому провадженні з огляду на наступне.
Поділ земельного фонду країни на категорії передбачений Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III. Вичерпний перелік категорій земель України визначає ст. 19 Земельного кодексу України.
Згідно з цією статтею землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що здійснивши забудову на земельній ділянці, ТОВ «Еко-сфера» не змінило цільове призначення земельної ділянки, а тому підстав для визнання договору оренди землі недійсним на підставі ст.21 Земельного кодексу України у суду немає. Землі як були визначені як «землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення», так і залишились в цій категорії. Позивач на підставі належних та допустимих доказів по справі не довів того, що ТОВ «Еко-сфера» змінило цільове призначення земельної ділянки, яка була надана товариству в оренду.
Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. З урахуванням положень ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. У зв'язку з тим, що неможливо повернути вже здійснене користування орендованою земельною ділянкою, так як використання землі -"річ" безповоротна і відновити сторони в первісне положення практично неможливо, визнання недійсним договору оренди можливе лише на майбутнє. Така позиція підтверджується численною практикою Вищого господарського суду України та Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», де в п.2.29 Постанови звернуто увагу господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.
Враховуючи те, що на даний час на спірній земельній ділянці відсутні належні позивачу об'єкти іпотеки та наявні об'єкти нерухомості, які належать на праві власності ТОВ «Еко-сфера», у позивача не має жодних прав на спірну земельну ділянку, а тому позов є необґрунтованим та безпідставним.
Зважаючи на наведене вище, в його сукупності та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а тому в позові з підстав у ньому викладених слід відмовити з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
В позові відмовити.
Повне рішення складено 09.07.2013р.
Суддя В. Матвійчук
віддрук. прим.:
1 - до справи