Справа № 307/1543/13-ц
Провадження № 2/307/995/13
09 липня 2013 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого
судді Гримут В.І.
при секретарі Тиводар В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовом ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та звернення стягнення на предмет іпотеки,
ТОВ «Кей-Колект» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилається на те, що 08.04.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» - з 21.12.2009 року ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11330097000, відповідно до якого банк надав відповідачці кредит в сумі 20000 доларів США, з терміном повернення не пізніше 08.04.2015 року згідно з графіком погашення кредиту, зі сплатою за користування кредитом 14 % річних. Додатковою угодою № 1 від 09.04.2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 11330097000 від 08.04.2008 року було змінено схему погашення кредиту та реєстраційний номер договору у системі обліку банку на № 11330097001. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 08.04.2008 року, згідно якого було прийнято в заставу житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що є власністю іпотекодавця. 11.06.2012 року між AT «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 4 та договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за якими AT «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» своє право грошової вимоги до боржника відповідно до ст. 1077 ЦК України. ТОВ «Кей-Колект» набув права вимагати погашення заборгованості за даним кредитним договором. Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання. Станом на 26.03.2013 року її заборгованість становить 16604.29 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26.03.2013 року становить 132718.09 грв., яка складається з кредитної заборгованості у сумі 14006.13 доларів США, що становить 111951 грв., заборгованість по процентах у сумі 2598.16 доларів США, що становить 20767.09 грв. Відповідно до п. 3.1. договору факторингу № 4, права вимоги від клієнта до фактора переходять у дату відступлення, після чого фактор набуває права вимоги від боржників і гарантів виконання всіх зобов'язань за первинними договорами та договорами забезпечення. Просить суд стягнути на користь ТОВ «Кей-Колект» з ОСОБА_1 суму боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11330097000 від 08.04.2008 року в розмірі 16604.29 доларів США, що становить 132718.09 грв., звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_2, для задоволення вимог ТОВ «Кей-Колект» по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 16604.29 доларів США, що становить 132718.09 грв., встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», встановити початкову ціну визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб'єктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства та стягнути з відповідачів суму сплаченого судового збору.
Представник позивача надіслав заяву у якій просив розглядати справу у його відсутності. Позовні вимоги підтримав.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися і не повідомили суду причини неявки. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 08.04.2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11330097000, на підставі якого вона отримала кредит у сумі 20000 доларів США, що еквівалентно 101000 грв. зі сплатою за користування кредитними коштами 14 % річних та з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 08.04.2015 р. 09.04.2009 між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11330097000 від 08.04.2008 року, якою обумовлено, що при здійсненні погашення заборгованості за кредитом застосовується реєстраційний номер договору № 11330097001, змінено схему погашення кредиту та кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 09.04.2016 р. Крім того, в якості забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 08.04.2008 р. Пунктом 1.1. цього договору передбачено, що іпотекодавець (ОСОБА_2) передає в іпотеку банку житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності. Ринкова та заставна вартість предмету іпотеки, згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності, становить 252200 грв. Згідно договору про внесення змін № 1 до договору іпотеки № 1620 від 08.04.2008 р., укладеного між банком та ОСОБА_2 07.05.2009 р., іпотекою згідно договору в повному обсязі забезпечуються зобов'язання, передбачені додатковою угодою № 1 від 09.04.2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 11330097000 від 08.04.2008 р. 11.06.2012 року між ПAT «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 4 та договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки. Згідно п. 1.1. договору факторингу за цим договором клієнт (ПAT «УкрСиббанк») зобов'язується передати у власність фактору (ТОВ «Кей-Колект»), а фактор - прийняти вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 3.1. договору факторингу, права вимоги переходять від клієнта до фактора у дату відступлення, після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання всіх зобов'язань за первинними договорами і договорами забезпечення. Пунктом 1.2. договору відступлення вимоги за договорами іпотеки ПAT «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» обумовили між собою, що відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи вісі права іпотекодержателя, що передбачені умовами іпотечних договорів та право звернення стягнення на предмети іпотеки у відповідності до іпотечних договорів.
Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 не виконала та згідно довідки-розрахунку заборгованості останній платіж по фактичному погашенню за наданий кредит сплатила 05.07.2011 р. Станом на 26.03.2013 р. вона допустила заборгованість у сумі 16604.29 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 132718.09 грв. (1 долар США = 7.993 грв.). Ця заборгованість складається із заборгованості за кредитом у сумі 14006.13 доларів, що еквівалентно 111951 грв. та заборгованість по процентах за користування кредитом у сумі 2598.16 доларів, що еквівалентно 20767.09 грв. У відповідності до п.п. 6.1.2. п. 6.1. договору про надання споживчого кредиту сторони, керуючись чинним законодавством України, зокрема статтями 525, 611 ЦК України, погодили, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2. цього договору та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. За правилами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таке стягнення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).
За таких обставин, суд вважає, що з відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у сумі 132718.09 грв. та для погашення кредитної заборгованості за вказаним договором надати банку дозвіл на звернення стягнення на житловий будинок з надвірними спорудами, що належить ОСОБА_2, який знаходиться у АДРЕСА_1.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути судові витрати у сумі 1327.18 грв.
Тому, керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку» суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» сто тридцять дві тисячі сімсот вісімнадцять гривень 09 коп.
Звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_2, для задоволення вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» по поверненню кредитних коштів за договором № 11330097000 від 08.04.2008 року в сумі сто тридцять дві тисячі сімсот вісімнадцять гривень 09 коп.
Встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», та встановити початкову ціну визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб'єктом оціночної діяльності проведеної відповідно до законодавства.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» одну тисячу триста двадцять сім гривень 18 коп. судових витрат солідарно.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий: Гримут В.І.