Справа №2а/2470/520/12 Головуючий у 1-й інстанції: Ковтюк В.О.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
27 червня 2013 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Гонтарука В. М.
суддів: Драчук Т. О. Боровицького О. А.
при секретарі: Ковальчук О.В.
за участю відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року задоволено даний адміністративний позов.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи.
Відповідач в судовому засіданні 27 червня 2013 року апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі. Просила вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Представник позивача до суду не з"явився. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь позивача в судовому засіданні не визнавалась обов"язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи за відсутності його представника.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до фактичних обставин справи, 30 вересня 2011 року спеціалістами ВД ЧОВ ФСС ТВП проведено позапланову перевірку правомірності призначення та виплати допомоги за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період 2006 року, за результатами якої складено акт перевірки за № 730010009213.
Як встановлено за результатами перевірки, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 факт цільового використання коштів Фонду у сумі 17221,13 грн. (допомоги по вагітності та пологах коштів, що була перерахована позивачем на ахунки позивача) не підтверджені документами бухгалтерського обліку, що є порушенням ст. 51 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"
Зазначені висновки акту перевірки стали підставою для прийняття 19 жовтня 2011 року рішення № 331 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Згідно вказаного рішення, з позивача підлягає поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності неправомірно витрачені суми страхових коштів, а саме: витрати на виплату допомоги в сумі 17211,13грн., а також застосовано штраф в розмірі 50 відсотків суми неправомірно витрачених страхових коштів, а саме в сумі 8610,57 грн., які передбачені ч. 1 ст.21, ст. 22, п. 6 ч.1 ст. 28, 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" та п. 7 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Оскільки кошти в добровільному порядку відповідачем повернуті до Фонду не були, позивач звернувся з позовом до суду про їх стягнення.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з його обгрунтованості.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року № 2240-III .
Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Згідно ст. 1 Закону № 2240-III загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхувальники та застраховані особи (ч.1. ст.22 Закону України № 2240-III). Статтею 27 Закону України № 2240-III визначено, що страхувальник зобов'язаний, в т.ч. вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.
Згідно абз. 1 та 5 ч. 1 ст. 30 Закону № 2240-III страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків.
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Допомога при народженні дитини призначається застрахованій особі на підставі заяви про виплату допомоги та свідоцтва про народження дитини, виданого органом реєстрації актів громадянського стану. Підставою для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є наказ (розпорядження) роботодавця про надання застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною, а для застрахованих осіб, зазначених у частинах другій та третій статті 6 цього Закону, - розпорядження виконавчої дирекції відділення Фонду за місцем здійснення їх обліку як страхувальників (ст. 51 Закону № 2240-III в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року по справі №2а/2470/3396/11 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним та скасування рішення №331 від 19 жовтня 2011 року - встановлено безпідставність отримання ОСОБА_2 коштів в сумі 17211,13 грн.(витрати на виплату допомоги по вагітності та пологах коштів), а також правомірність дій Фонду при прийнятті рішення №331 від 19 жовтня 2011 року про повернення ОСОБА_2 цих коштів, а також нарахуванні штрафних санкцій в розмірі 8610,57 грн.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.30 Закону №2240-ІІІ страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Частиною 2 ст.22 Закону №2240-ІІІ встановлено, що страхувальники, інші отримувачі коштів Фонду зобов'язані у десятиденний строк після отримання рішення органу Фонду про повернення коштів перерахувати страхові кошти, використані з порушенням встановленого порядку використання, а також фінансові санкції, визначені у статті 30 цього Закону.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів щодо виконання в добровільному порядку рішення позивача №331 від 19 жовтня 2011 року відповідачем суду не надано.
Отже, враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б вказували на неправомірність звернення позивача до суду з вимогою стягнення з відповідача коштів, встановивши наявність підстав для такого стягнення - невиконане у встановлений строк рішення №331 від 19 жовтня 2011 року та досліджуючи при цьому питання порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при винесенні рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення, колегія суддів приходить до висновку, що Чернівецьким окружним адміністративним судом прийняте законне та обгрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_2 про стягнення коштів - без змін
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 04 липня 2013 року .
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Драчук Т. О.
Боровицький О. А.